Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
Серпень 2014
 

Сергій ЛІЩУК: «У нас дуже складна для спорту країна» | Газета 7 Днів

Сергій ЛІЩУК: «У нас дуже складна для спорту країна»

21.08.2014 00:00
Переглядів:31

Щоліта, попри всі проблеми, чи навпаки – хороші зміни в житті, улюбленець рівненських баскетбольних уболівальників Сергій Ліщук приїжджає до Рівного, щоб «підзарядитися» енергією рідного міста. Хоча він уже більше десяти років не грає за наш «Пульсар».

Спочатку Сергія «закинуло» в Южний, де він грав за місцевий «Хімік». Згодом виступав за маріупольський «Азовмаш», який не без зусиль нашого земляка став чемпіоном Суперліги. Улітку 2009-го рівнянин перебирається до найсильнішої ліги Європи – іспанської АСВ, де захищає кольори «Валенсії».

Цього року Сергій після закінчення сезону відновлювався в Рівному. Тож ми скористалися можливістю поспілкуватися з ним. Зустрілися на легкоатлетичній доріжці стадіону «Авангард», де Сергій тренувався за кілька днів до вильоту на іспанську землю, і розпитали його ось про що:

– На скільки ти підписав новий контракт із «Валенсією»?

– Контракт мені продовжили на рік.

– Чи були пропозиції з інших клубів?

– Я не розглядав інших пропозицій, крім «Валенсії». Ні українських, ні російських клубів мій агент мені навіть не пропонував. Сказав, що не хоче відпускати мене в Росію, поставив мету: лише Європа. Знаю, що були пропозиції з німецької Бундесліги. Але в підсумку «Валенсія» запропонувала новий контракт, і я погодився, адже мені там усе подобається.

– Чи не плануєш відновити виступи в збірній України?

– Я дуже хотів повернутися у збірну, були такі плани. Але цей рік мене постійно переслідували травми. На майбутнє не буду загадувати, адже я – віковий гравець… Хотів наступного року допомогти команді в домашньому «Євробаскеті». Але ви ж знаєте, що Україні не до баскетболу.

– «Валенсія» підписала контракт із хорватським центровим Крешиміром Лончаром. Чи не буде він твоїм конкурентом у команді?

– Загадувати не буду – сезон покаже. Спочатку зі мною не продовжили контракт, а підписали з Крешиміром, як із основним центровим. Пізніше попередили, що, можливо, доведеться грати не весь час. Але я такий гравець, що за власними очками та підборами не женусь. Буду робити те, що потрібно команді: якщо я потрібен команді на п’ять хвилин, гратиму п’ять хвилин, якщо всю гру, то всю. Я готовий посидіти на лаві запасних, якщо так вирішить тренер. Є такі гравці, які нервуються, що мало грають, скандали влаштовують. Я ж роблю те, що від мене залежить на даний момент. А сезон покаже.

– Яке твоє улюблене місце у Валенсії?

– Море. Вільного часу дуже мало, але якщо є, то займаюся з донькою. Ходимо на море, в ресторан, зоопарк – він там дуже класний. Багато є інших хороших місць.

– Ти вже добре знаєш місто?

– Так. Валенсія мені дуже подобається. Там є старе місто, в якому красива архітектура, а є нове, де різноманітні парки.

– За час, що граєш в Іспанії, вивчив іспанську мову?

– Цього літа підтягнув до пристойного рівня. Раніше під час гри, якщо не розумів щось, то перепитував у перекладача. А ось на побутовому рівні, звичайно, було важко. Зараз уже набагато краще.

– З іспанськими українцями знайомий, бувають вони на ваших іграх?

– У мене не вистачає часу на спілкування. А на матчах інколи бувають, навіть із нашими прапорами. Але не так часто, як хотілось би.

– Чи впізнають тебе у Валенсії?

– Я там постійно на виду. У пресі дуже багато пишуть про спорт і, зокрема, про баскетбол. Тим паче, цього року команда зіграла дуже добре. Якось узяв таксі, то водій мене побачив і питає: «О, ти з Валенсії?». Люди часто впізнають, навіть дуже часто.

– Як іспанці ставляться до подій в Україні.

– Переживають, співчувають. Постійно питали мене, що відбувається в країні. Коли все почалося, люди були просто шоковані: це нереально, щоб у 21-му столітті таке відбувалося в Європі. Війна, і тим більше хто воює?! Це взагалі не вкладається у свідомості….

– Ти підтримуєш зв’язок зі своїми колишніми колегами, з якими грав в Україні?

– З усіма, з ким дружив, листуємося, телефонуємо один одному. Цього року не вдалося зібратися разом із колишніми «пульсарівцями». А торік збиралися, адже тоді «Пульсару» виповнилося 20 років. Та й із товаришами по молодіжній збірній зустрічаємося та передзвонюємося. У мене один кум у Маріуполі – Саня Скутельник, другий, Данило Козлов, – у Дніпропетровську. Спілкуємося, незважаючи на відстані.

– Які в тебе найбільш яскраві спогади про «Пульсар»?

– Перша моя гра у вищій лізі – у Харкові, з «Універбаскетом». Тоді травмувалися наші центрові, два Анатолії: Колот і Дубнюк. А я сидів на лаві запасних і фіксував статистику наших гравців. Тож довелося вийти на майданчик. Я тоді багато закинув, щось підібрав, і навіть отримав приз – баскетбольне кільце (воно і досі в мене на почесному місці). А взагалі «Пульсар» згадую лише у світлих тонах, адже команда була дружна. Один одному допомагали, всі товаришували. Був такий непростий момент, коли ми на початку першого сезону в суперлізі програли шість матчів поспіль. І тоді всією командою вибрили на потилицях емблему «Пульсара»: сонечко. А що, напевне, найприємніше згадати, то це коли виграли спартакіаду України.

– Торік відбувся турнір на призи Сергія Ліщука. Чи є у планах провести такі змагання і цього року?

– Так, звичайно. На зустрічі зі Сергієм Степановичем (Сергій Шемосюк – директор ОДЮСШ, головний тренер БК-93 «Пульсар» – авт.) ми обговорили всі нюанси. Щоправда, цей турнір відбуватиметься не у вересні, як зазвичай, а дещо пізніше. Поки в мене є сили і можливості, буду обов’язково допомагати розвивати спорт у рідному місті. Адже Рівне дало мені путівку у великий баскетбол, і мені не байдуже, як він розвивається тут.

– Баскетбол у Валенсії і в Рівному – це, як кажуть одесити, дві великі різниці. Що потрібно зробити, аби підняти український баскетбол на вищу сходинку?

– Насамперед навести лад у країні.

– А після цього?

– Я навіть не про війну кажу, бо це взагалі страшно. Треба спочатку призначити у «спортивне» міністерство таких людей, які йдуть туди не заради портфелів, а заради спорту. Я не люблю критикувати, але в нас дуже складна країна. Потрібні люди, які є не просто спонсорами, а фанатами. Такою людиною в Маріуполі був спонсор команди, справжній фанат баскетболу, який для клубу робив абсолютно все. А головне – потрібно відбудовувати інфраструктуру. Будуть зали – будуть приходити з вулиць діти. Це ж здоров’я нації. Якби в Україні проводили «Євробаскет», ми б мали шість хороших залів. Як залучати дітей до спорту, якщо нема де тренуватися? Був би гарний зал, люди навіть за якусь символічну плату приходили б. І так поступово молодь почала б рости. Дивилися б, як інші грають, то хотілося б і самим. Коли я починав грати, в Рівному була сильна команда, і я бачив, чого можу досягнути. Була перспектива – добре гратиму, то потраплю в команду. Я бачив сходинки, якими міг підніматися. А зараз немає планки.

– Звідки ти отримуєш інформацію про Україну – із соціальних мереж, сайтів чи лише від друзів та родичів?

– Зазвичай із українських сайтів. Про спорт – із Basket.com.ua, iSport.ua, basket-planet.com. А про все інше – з Укрнету.

– Ти – член національної збірної, чемпіон України, граєш у класній команді, двічі виграв із «Валенсією» Єврокубок. Чи є ще в тебе якась мета, яку прагнеш досягти?

– Хочу виграти чемпіонат Іспанії чи завоювати Кубок Короля.

– У цьому сезоні «Валенсія» буде грати в Євролізі. Яка в тебе мрія на цей турнір?

– Дуже хочу зіграти з іменитими командами: ЦСКА, «Панатінаікос», «Олімпіакос», з іншими грандами баскетболу. Цікаво спробувати себе. Хочу потрапити до «Фіналу чотирьох». Коли ми вперше грали в Євролізі, нас зупинив за крок до вирішального етапу мадридський «Реал».

– Що побажаєш молоді, яка займається спортом?

– Багато працювати. Тоді поступово все прийде: і зали, і стадіони, і все інше.

Спілкувалася
Світлана ПІКУЛА

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
1 + 12 =
More information?

Реклама

Опитування

Чи стала Європа ближчою рівнянам завдяки безвізу