Реклама

Москвичка за два роки в Рівному ні з ким не посварилася | Газета 7 Днів

Москвичка за два роки в Рівному ні з ким не посварилася

18.05.2017 10:37

Алла Малініна – москвичка. Дочка дев’яностооднорічного рівнянина, ветерана війни Костянтина Павловича Войцеховського, вона останні кілька років живе на дві країни, бо за батьком треба доглядати. Брат мешкає в Лондоні. Він – людина дуже зайнята. Та й справа ця – допомагати зберігати радість у житті старій, з численними хворобами людині – більше жіноча. Тут треба оптимізму і терпіння на п’ятьох чоловіків. І Алла Костянтинівна – саме така людина: весела, життєрадісна, непосидюча й дуже позитивна.

Ми познайомилися 9 травня, в День перемоги. Прийшли до Костянтина Павловича, щоб привітати й попросити пригадати фронтове життя. То відразу записали друге інтерв’ю – з донькою. Вона переконала нас у тому, що люди можуть і повинні залишатися людьми, як би старанно їм не промивали мозок помиями з міжнаціональної ненависті й не намагалися стравити їх між собою цинічні і корисливі політики.

– Я в Рівному майже безвиїзно з початку 2015 року. Звільнилася з роботи у Москві, коли не стало мами, й практично переїхала до тата. І знаєте, яке в мене найбільше тут досягнення? Я досі ще ні з ким не посварилася! І зберегла велику дружбу зі шкільними друзями і друзями дитинства. Організовувала зустрічі однокласників, знайшла всіх близьких і далеких родичів, уже завела й нових товаришів. І хочу поділитись спостереженням: чим більш люди освічені, з багатшою культурою й світоглядом, тим легше з ними знаходити спільну мову і обговорювати найгостріші проблеми. Ще краще спілкуватися з тими, у кого за кордоном діти. Ці люди мислять іншими масштабами, сприймають нинішні події зі світових позицій.

– Я не повірю, що вас, москвичку, не звинувачували в українофобії...

– Ще б пак! Хтось із сусідів, жіночки у дворі та на вулиці казали, було: «Ви нас ненавидите!» То я для них навмисне записала на смартфон концерт Кубанського народного хору, який проводився у Центральному окрузі Москви. Третину пісень у програмі кубанці співали українською. Під завісу концерту я попросила заспівати «Взяв би я бандуру». Для мене виконав цю пісню найкращий бас. Зал плескав у долоні й сміявся у захваті, коли хористи «запалили» у сучасних варіаціях «Ти ж мене підманула» куплетів на двадцять. У простих людей нема ніякої ворожості до українців. Ми там перемішалися: в Москві – третина українців, й навряд чи знайдете бодай одного, в кого нема рідні чи друзів в Україні.

– Але, як вийти на публічний рівень, все зовсім не так райдужно…

– Дарма! У Москві був музичний телевізійний конкурс, і дівчинка з Одеси спочатку впевнено пробилася до фіналу, а потім виграла. Й ніхто нічого! І навпаки: в журі сиділи Йолка і Стас П’єха, то, коли розмовляли з нею, переходили на українську, хоч дівчинка співала «Ніч така місячна», а спілкувалася російською. Ніяких утисків, ворожості немає. А те, що коїться в політиці, інша справа. Політика завжди була такою: їй треба зводити якісь рахунки, зіштовхувати нас лобами. Коли розпочались оці події між країнами, я перелякалася не на жарт: чи зможу їздити відвідувати тата? Ми, зрозуміло, всім оцим засмучені.

– До речі, чи не виникали ще у вас проблеми з переїздами між Росією і Україною?

– Торік 6 травня на кордоні, коли я їхала до тата на День перемоги, українські прикордонники хотіли мене висадити з потяга. Ви уявіть картину: перша ночі, а мені кажуть, щоб збирала речі. А в мене купа тюків і валіз: я везла ще й гуманітарну допомогу. Причина: майже збігли 90 діб, які, як іноземка, я могла перебувати в Україні. Відразу в Рівному оформила для себе посвідку на постійне проживання.

Тепер лякають, що запровадять візовий режим між нашими країнами, але з посвідкою я зможу бути в тата, скільки мені потрібно. А от для тих, хто посвідки не має, нароблять проблем.

– А що то була за гуманітарна допомога?

– Із Києва потелефонували друзі і сказали, що в пологовий поступила жінка, яка буде народжувати без чоловіка, а у неї ні копійки грошей. Коли я в Москві розповіла, що потрібна допомога в Україну для матері та немовляти, знайомі й незнайомі люди навезли стільки всього, що й не вдалося все забрати. Пакунків була маса: памперси і пелюшки, дитяче харчування, молоковідсоси, одяг. А в Києві о п’ятій ранку все моє купе розвантажувало той крам і несло до машини.

– Батько казав, що у вас в Москві – іще й рідня з Луганська?

– У моїй двокімнатній квартирі довгий час жило аж п’ятеро біженців: рідня луганської невістки. Вони як приїхали, то довго ще ходили, наче очманілі, від тих жахів, які довелося пережити. Боялись гулу літаків, шумів та галасу. Але для хлопця, який не встиг здати основні екзамени за дев’ятий клас через те, що Луганськ бомбили, в московський школі, щоб зачислити його, організували посеред літа індивідуальне тестування. Усі допомагали, хто як міг, бо він не зміг привезти з України жодні виписки чи документи. Той хлопець уже закінчив школу, вступив на історико-архівний до РГГУ, і навіть на бюджетне місце. У травні він одружується. А його мама вже вийшла заміж, дуже вдало, і переїхала до чоловіка. Усі знайшли собі роботу, влаштувалися. І їм ніхто не попрікнув, що вони з України.

– А що то за історія з врятованою дівчинкою?

– Я днями полечу в Ізраїль отримувати медалі і посвідчення праведників народів миру. Під час війни родина тата, ризикуючи життям, врятувала єврейську дівчинку. Євреїв гнали на розстріл вулицею, і мати виштовхнула дитину з колони в сподіванні, що хтось із селян зглянеться над бідолашною. Татова баба з тіткою сховали дівчинку, й вона жила в них, доки Рівненщину не звільнили. Та головне, що в селі ніхто зі своїх їх не «здав». Те саме й зараз: у Москві немає проти українців ворожнечі. Ми, прості люди, навпаки, повинні одне одному допомагати.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
4 + 10 =
More information?

Реклама

Опитування

Чи стала Європа ближчою рівнянам завдяки безвізу