Моя поезія народжується з душі і серця | Газета 7 Днів

Моя поезія народжується з душі і серця

08.06.2017 10:58
Переглядів:37

Читаю вірші Олександри Бабійчук і радісно дивуюся щирому – такий не підробити! – позитиву в кожному її рядку. Романтика, любов, тонке тремтливе сприйняття природи, світу.

– Як вам щастить побачити наш час саме таким? Можливо, ви живете в рожевих окулярах? – запитую в авторки.

– Але я бачу світ своїми очима! На жаль, у світі мало справжньої любові, і мало в людей розуміння одне одного.

Я виросла в Рівному. У чотирнадцять вже диригувала церковним хором. Закінчувала регентське відділення в духовній семінарії. Тепер працюю в медичному архіві реєстратором, співаю в хорі «Оберіг» міської лікарні.

А вірші почала писати ще школяркою. Займалася в рівненському «Поетарху», в Тетяни Горбукової. Спілкуємося з нею й зараз: ми бачимося в Спілці письменників, вона приводить туди на засідання своїх талановитих учнів. Ходжу і на «Поетичне коло». У мене викладає Галина Карнаухова – вдова рівненського загиблого героя. Читаємо і обговорюємо твори. Живу в поезії. Коли пишу, то не шукаю рими: моя поезія іде з душі і серця.

– А друкувалися десь?

– Поки що ні. Але мене завжди запрошують читати свої вірші на різні поетичні зустрічі. Читала для родин АТОвців, для делегації літераторів з Одеси. Із «Поетархом» виступала у Здолбунівській бібліотеці. То завжди чула доволі позитивні відгуки.

– Про що вам хочеться писати?

– Тематика у мене різна: інтимна лірика, духовна і пейзажна, присвяти.

– Ви – матір двох дітей, працюєте, співаєте у хорі, і вдома через край роботи. Коли знаходите хвилинку для натхнення?

– Удома чоловік допомагає в усьому. Ми з ним – сімейний унісон. Він і їсти приготує, й прибере: моя опора, скеля, на яку можна завжди опертися. Натхнення – річ примхлива. В мене коло хати – море квітів, вони мені допомагають налаштуватися на вірші. А часом муза навідує мене посеред ночі. Встаю тихенько – і записую. Буває, наштовхне на вірші настрій: раптова радість, хвилювання. Часом – біль. І мої діти – сонечка!

– Кому найпершому читаєте свої вірші?

– Дітям, чоловікові. Та не відразу: вірші полежать, хоча б день, я їх передивлюся, щось перепишу, а тоді «перевіряю» на родині. За кілька тижнів можу вже прочитати колегам на роботі. 

А коли виступаємо із хором, то завжди читаю нашим слухачам.

– То, може, час вже видавати збірку?

– Я теж це відчуваю. 

Мабуть, скоро й видам!

P.S. Щоб мати уявлення про поетичну натуру цієї рядової жінки-трудівниці, друкуємо її поетичний образок.

* * *

Сіріє вечір...

Місяць в небі

побачив в річці

образ свій.

Всі верби

похилили віти

і пестять воду

в тиші мовчазній.

Спав вечір тихий

і спокійний,

лише щебече соловей.

Вітрисько ліг в колиску лісу.

Він задрімав, а місяць не зімкнув очей.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
1 + 1 =
More information?

Опитування

Чи стала Європа ближчою рівнянам завдяки безвізу