Архів новин

До Лілії Драпчинської звертаються «дівчино», а вона вже бабуся | Газета 7 Днів

До Лілії Драпчинської звертаються «дівчино», а вона вже бабуся

17.08.2017 12:12
Переглядів:79

Газета «7 днів» продовжує брати інтерв’ю в стилі «неформат» у відомих рівнян. Сьогодні гостем рубрики «На два слова» є Лілія Драпчинська, начальник Управління Державної міграційної служби в Рівненській області. 50 років. За гороскопом Телець. Народилась у Рівному. Одружена, має доньку та онучку. Колишній педагог. Пройшла шлях від фахівця до керівника, від лейтенанта до полковника.

 

– Ліліє Аркадіївно, у скільки років ви стали полковником?

– У 38.

– Жінка-полковник – не надто поширене явище. Не знаєте, скільки ще є в Рівному полковниць крім вас?

– Навіть і не знаю. Якщо в 90-ті було дві-три, то в 2000-х кількість полковниць збільшилась і їхній віковий ценз помолодшав.

– Скільки років ви на чолі паспортної, чи, як її тепер називають, міграційної служби?

– Напевне, рекорд перебування на цій посаді вже побила. Я була призначена начальником відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВСУ в Рівненській області в 

2004-му – значить, очолюю цю службу вже 13 років.

– Як вам дався перехід до цивільного статусу: що ви відчули, коли зняли погони, – жаль за ними чи полегшення?

– Полегшення. Ми перестали виконувати міліцейські функції.

– Попри те що ви вже пенсіонерка, адже маєте необхідну вислугу років у міліції, ви справляєте враження дуже молодої жінки. Трапляється, що до вас звертаються зі словом «дівчино»?

– Трапляється, хоча у мене нещодавно народилася внучка. А поза роботою – так, це часто буває.

– Хто у вас удома полковник – ви чи чоловік?

– Чоловік.

– І яке, до речі, у нього військове звання?

– У нього немає військового звання, але він голова сім’ї. Чоловік вважає, що жінка-керівник має бути вдома просто жінкою. І я поділяю цю думку.

– Кажуть, у жіночому колективі працювати важко. А у вас він завжди був переважно жіночим. Складно доводиться?

– У нас працюють такі чудові жінки, що мені абсолютно неважко керувати ними. 

Ми розуміємося з півслова.

– Якими критеріями ви керуєтеся при доборі кадрів?

– Шукаю не «вигідних» працівників, а креативних, мислячих і розумних. Не потрібно боятися розумних підлеглих, бо тоді ти сам у них вчишся.

– Вам вистачає для роботи робочого часу?

– Якщо людина затримується після роботи, значить вона погано працює і нераціонально використовує свій робочий час.

– Цікаво, що роблять полковники після роботи?

– Я активна жінка – театр, зустрічі з друзями, заняття спортом. Мені подобається праця в городі.

– Чому вас нема в соцмережах?

– Чому ж немає? Я є у Фейсбуці, але рідко там чимось ділюся, бо не маю на це часу.

– Де черпаєте приводи для усмішки?

– Життя для того, щоб його любити. Тоді приводів не усміхатися не буде!

– Коли вас вдаряють по одній щоці, ви підставляєте іншу чи відповідаєте ударом на удар?

– Беру паузу, бо знаю, що рано чи пізно все стане на свої місця.

– Що ви думаєте, не як керівник міграційної структури, а як просто людина, про ті довжелезні черги, в які українці стали, щоб отримати закордонний паспорт?

– Не думаю, що в такої кількості людей є кошти, аби поїхати до Європи. Але це наш менталітет. Нам спокійніше, коли у нас є цей паспорт.

– Чого ви найбільше боїтеся?

– Розчарування в тих людях, яким довіряю.

– Хто чи що вас найбільше радує?

– Моя внучка, Марійка. Їй один місяць.

– Ви робите щось спеціальне, щоб стільки років підтримувати фігуру на одному рівні?

– Я все життя борюся з двома зайвими кілограмами – це весь мій успіх!

– У чому вам комфортніше – платтях чи штанах?

– Комфортніше в штанах, але змушую себе одягати сукні хоча б двічі на тиждень.

– Де б вам хотілося старіти?

– Про старість думати ніколи. 

– А що, по-вашому, старість?

– Це коли ти не можеш помити ноги в умивальнику.

– Що б ви хотіли залишити в минулому і ніколи про це не згадувати?

– Не шкодую ні про що в минулому. Є вислів: «Гарно вихована совість не мучить свого господаря».

– Де ви любите відпочивати влітку?

– Люблю відпочивати не влітку, а там, де літо…

– Читаєте жіночі романи? Було таке, що уявляли себе героїнею одного з них?

– Я не така романтична. Жіночі романи – то не моє. Мені подобається психологічна література. З нещодавніх – «Бог ніколи не моргає» Регіни Бретт.

Записала Ніла ВОВЧИК

 

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
1 + 0 =
More information?

Опитування

Чи стала Європа ближчою рівнянам завдяки безвізу