Архів новин

Язик до Києва заведе, а талант – до Лондона | Газета 7 Днів

Язик до Києва заведе, а талант – до Лондона

17.11.2017 08:45
Переглядів:3375

Наша замлячка Ярослава Трофимчук навчається в Лондоні. Ця мила дівчина власним досвідом спростовує міф про те, що у Великобританії навчаються тільки діти президентів, урядовців та олігархів. Коли нам вдалося поспілкуватися, я запитала в талановитої рівнянки насамперед про таке:

– Ярославо, завдяки чому ви потрапили до столиці Великобританії?

– Завдяки музиці. Це – справа мого життя.

– Чому в нашому практичному світі ви обрали таку «несерйозну» справу життя?

– Бо я народилася в музичній родині. Мої старші сестра і брат закінчили Львівську музичну академію. Тож до їхніх скрипки і фортепіано, аби створити сімейне тріо, потрібна була ще віолончель. Не скажу, що це був безальтернативний вибір. У дитинстві я перепробувала багато що: ходила на танці в палац дітей і молоді, трохи малювала, трохи писала вірші. У школі мені легко давалась математика. Але постійна музична атмосфера в домі зробила своє. Керував нашою музичною освітою тато. Він теж музикант.

– То тато – ваш перший учитель?

– Ні, тато за фахом «народник», тобто грає на народних інструментах. Але вчителів нам підбирав він. Головними умовами були високий професіоналізм і висока вимогливість. Оскільки я почала грати у шість років, то в музичну школу було ходити ще рано. Та й віолончель була більша за мене. Тому батьки запросили мені вчительку для приватних уроків. Аліна Миколаївна Кун на той час ще не викладала. Я стала її першою ученицею. Усе життя буду згадувати її заняття – ніякого тиску і примусу. Вона передавала мені свої вміння і знання з великою любов’ю. Ми з нею постійно спілкуємось, вона в курсі всіх моїх справ. Це – вчителька від Бога.

– Ви закінчуєте навчання в одному з трьох найпрестижніших музичних закладів світу. Як ви туди потрапили?

– Після закінчення десятирічки я вчилася в Національній музичній академії імені Чайковського у класі Олени Червової. Брала участь у багатьох конкурсах. Щороку проходила конкурсний відбір до міжнародного молодіжного симфонічного оркестру, з яким ми гастролювали по різних країнах Європи. Це стало хорошою школою виконавської оркестрової майстерності. Ми грали під керівництвом кращих диригентів.

Після чергового туру мене помітив диригент і запропонував вступати у Лондон – до Королівського коледжу музики. Там мене зразу взяли на третій курс і дали мені стипендію. Після закінчення бакалаврату я вступила до магістратури. Одночасно з навчанням маю практику в Лондонському симфонічному оркестрі, а також у філармонії. Оскільки я ще навчаюсь, то не маю права працювати багато. Проте й ті проекти, що мені дають реалізовувати в оркестрі, дозволяють цілком самостійно оплачувати житло і побутові потреби в Лондоні.

– Дуже відрізняється наша музична освіта від європейської?

– Там я маю право сама вибирати курси, а також викладачів, у яких хочу вчитися. Там немає ніяких обов’язкових, як у нас, історій, педагогік та інших побічних предметів. Більший акцент припадає на самостійну роботу. Я щоденно займаюсь по 6–8 годин тільки на віолончелі. Відвідую багато майстер-класів, постійно живу у вирі активного концертного життя.

– А які плани будуєте надалі? Залишитесь у Лондоні чи повернетеся в Україну.

– Планів багато. Наперед не хочу нічого говорити. Звичайно, буду грати, а де – покаже час.

– Що б ви змінили в сучасній музичній освіті України?

– Музичні заклади повинні готувати кваліфікованих музикантів, конкурентних у світі. А вчитись по п’ять років у вузах, де спеціальність практично на одному рівні з іншими предметами, не бачу сенсу. Випускники таких закладів часто поповнюють ряди безробітних або змінюють професію. Музикант завжди повинен бути на сцені чи в концертних залах і слухати багато музики у хорошому виконанні. Музика, як і спорт, – це постійні тренування. Хочеш чогось досягти – треба багато від чого відмовитися і працювати, працювати…

А ще є у мене одна мета: коли професійно стану на ноги, обов’язково буду допомагати молодим талантам. 

В Україні культура у занедбаному стані. Ні держава, ні олігархи не поспішають вкладати в неї гроші, бо не можуть отримати швидкі дивіденди. А що буде з культурою нації через якийсь час, це їх не хвилює. Так хочеться, щоб до нас, в Україну, приїжджали талановиті люди, а не навпаки – щоб талановиті люди їхали з України геть.

– Ярославо, спасибі за відвертість. Будемо сподіватися, що ваші думки почують ті, від кого залежить сьогоднішня наша музична освіта. А для молоді ваш досвід стане стимулом вчитися і працювати над собою.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
1 + 5 =
More information?

Реклама

Опитування

Я люблю Новий рік, за те, що: