Архів новин

Андрій Міщеня: «Діти найбільше потребують любові й уваги тоді, коли найменше цього заслуговують» | Газета 7 Днів

Андрій Міщеня: «Діти найбільше потребують любові й уваги тоді, коли найменше цього заслуговують»

01.02.2018 09:48
Переглядів:488

Є люди – наче небожителі. Для учнів-першачків – це вчителі, для студентів – ректори й декани, а для дорослих – представники влади, керівники різних рівнів. Здається, що все у них не так, як у простих смертних.

А чи й справді вони з іншого тіста та з іншим кольором крові? Газета «7 днів» вирішила про це дізнатись, а тому бере у таких людей інтерв’ю у стилі «неформат», які ми публікуємо під рубрикою «На два слова». Сьогодні гостем цієї рубрики є Андрій Міщеня 42 роки. Начальник служби у справах дітей міськвиконкому. А ще він є прикладом для своїх підопічних як щасливий сім’янин і багатодітний батько.

– Андрію Івановичу, скільки у вас дітей?

– П’ятеро синів.

– Ви часом не належите до протестантської церкви? Адже багатодітними бувають, як правило, протестанти.

– Ні, не належу.

– Ваша професійна діяльність пов’язана з дітьми. Як багатодітний батько, ви керуєтеся тими самими принципами у вихованні і захисті прав дітей, що й на роботі?

– Так. Принцип той, що діти повинні виховуватись у сім’ї. Тому вже 20 років одружений і в цьому шлюбі маю дітей.

– Чи відрізняється ваша сім’я від тієї, яку ви планували, коли одружувалися?

– З майбутньою дружиною познайомився ще в школі, а одружувалися в середині дев’яностих. Тоді було не до планів. Добре пам’ятаю, коли навіть мізерні зарплати виплачувались невчасно.

– Є у планах ще донька?

– Можливо.

– Ви можете назвати своїх дітей чемними і вихованими? Чи у вас, як у тій приказці про чоботаря без чобіт?

– Чи мої діти чемні і виховані, потрібно питати в інших людей. Мені здається, що так.

– Ви відступаєте від канонів педагогіки, коли діти не слухають вас? Ну, можете, наприклад, дати запотиличник чи огріти паском нижче спини?

– Буває, що й відступаю.

– Хто у вас глава сімейства?

– Сподіваюся, що я.

– А хто головний у вихованні дітей?

– Кажуть, як не виховуй дітей, все одно вони будуть схожі на тебе. Більшість рішень у вихованні дітей ми з дружиною приймаємо спільно.

– Який ви чоловік і тато – строгий чи ліберальний?

– Думаю, що ліберальний.

– За законом дітей не можна примушувати до праці. А чи можна в сім’ї, де п’ятеро дітей, обійтися без дитячої праці?

– Я не примушую своїх дітей до праці, адже переконаний, що праця з примусу – неефективна. Безперечно, діти допомагають прибирати в будинку, можуть помити посуд. Але якихось особливих обов’язків, крім навчання, у них немає.

– Про що ви мрієте для своїх дітей? І чи збігається це з мріями самих дітей?

– Я ні про що не мрію. Просто хочу, аби мої діти жили в мирній, спокійній країні, де можна своєю чесною працею заробити на життя. А далі кожен сам коваль свого життя і щастя.

– Кажуть, що лікар абстрагується від болю своїх хворих, інакше в нього просто не витримало б серце. Ви також абстрагуєтеся від проблем тих дітей, чиї долі вам належить вирішувати відповідно до ваших посадових обов’язків?

– Намагаюся залишати домашні проблеми вдома, а професійні на роботі. Коли працюєш в службі у справах дітей, щодня стикаєшся з людським болем, проблемами. Щороку в місті близько 30 дітей стають сиротами. Буває, що батьки відмовляються від своїх дітей або доводиться приймати рішення про позбавлення батьківських прав.

– Назвіть найулюбленішу дитячу казку, а також ту, яка найкорисніша для виховання дітей?

– Ми колись купили дітям збірник оповідань «Таємниця твоєї душі». Там зібрані коротенькі повчальні твори Василя Сухомлинського та інших авторів. Це не зовсім казки, але цікаві і корисні для читання твори.

– Скільки років ви працюєте в дитячій службі, і чи помінялися за цей час потреби і мрії дітей?

– Загалом працюю вісімнадцять років. У 2000 році починав спеціалістом, працював на посаді заступника начальника, а з 2007 року – начальником служби. Контингент дітей, з якими ми працюємо, змінився. Пам’ятаю, ще на початку 2000-х були діти, які прямо на вулиці нюхали клей і ночували в підвалах чи на горищах. Дякувати Богу, це у минулому. Проте нікуди не зникли проблемні сім’ї, в яких батьки зловживають алкоголем, наркотиками, ухиляються від виконання своїх батьківських обов’язків.

– Можна утримувати таку сім’ю, як ваша, за зарплату чиновника?

– Дуже важко. За роки, відколи існує наша сім’я, ми не набули ні власного житла, ні транспорту. Нагодувати й одягнути дітей вистачає. А оплатити оздоровлення чи хоч якесь дозвілля для багатодітних сімей – насправді проблема. Бо одна справа сходити батькам до зоопарку чи на концерт з однією дитиною, інша – з п’ятьма.

– Ваше втручання у долю дитини з проблемної сім’ї завжди ефективне? Чи вам доводиться терпіти поразки?

– Без поразок не буває ні в лікарів, ні в правоохоронців, ні в нас. Не в усіх сім’ях, в які ми втручалися, вдалося виправити ситуації. Інколи доводиться констатувати факт: якщо мама була проблемна, то її стежкою йдуть навіть ті діти, які виховувались у прийомних сім’ях.

– Ви застосовуєте свій батьківський досвід у себе на роботі, а досвід начальника служби у справах дітей – удома для виховання власних синів?

– Батьківський досвід на роботі дуже сильно допомагає. Часом бачиш, наскільки батьки, з якими доводиться працювати, хочуть, аби їхні діти ставали такими, як вони хочуть, тільки за їхньою вказівкою. Вони не усвідомлюють, що дитина – це особистість, і до неї потрібно дослухатись. Є діти недолюблені, і коли це бачиш на прикладі чужих дітей, то розумієш, наскільки важливо любити своїх дітей у різних ситуаціях, Мені подобається такий вислів: «Наші діти найбільше потребують нашої любові й уваги саме в ті моменти, коли вони найменше цього заслуговують». 

 – Як ви добираєтесь на роботу: пішки, громадським транспортом чи автомобілем?

– Пішки. І дуже цим задоволений, бо мій маршрут на роботу і з роботи пролягає через парк. Дорога займає 20 хвилин. Я, напевно, із зав’язаними очима можу пройтися цим маршрутом.

– Вам чи вашим дітям доводилося носити одяг з чужого плеча?

– Ми багато одягу отримували від родичів, від їхніх старших дітей. Інколи доводиться заглядати і до секонд-хенду чи комісійних магазинів. Адже не секрет, що там можна купувати одяг та взуття і дешевші, і якісніші, ніж на базарі чи в магазинах.

– Головна потреба дитини?

– Сім’я, в якій її любитимуть і поважатимуть.

– Головна потреба батьків?

– Якщо говорити про нашу сім’ю, то – аби Бог дав нам виростити і поставити на ноги дітей, щоб вони себе реалізували в житті. Діти – це те, заради чого варто жити.

– А правда, що прірва між батьками і дітьми у розумінні одне одного з кожним роком поглиблюється? Ви маєте пораду, як цьому запобігти?

– Думаю, немає ніякої прірви. Просто треба хотіти зрозуміти одне одного і, коли прийде час, відпустити дитину. Звісно, світогляди різні. Ми читаємо інші книжки та слухаємо різну музику. Можливо, і вони в 40 років читатимуть класику. 

 

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
16 + 4 =
More information?

Реклама

Опитування

Які у вас плани на літо?