Архів новин

Роман Шустик народився 13-го, став до роботи 13-го і працював у 13-му кабінеті | Газета 7 Днів

Роман Шустик народився 13-го, став до роботи 13-го і працював у 13-му кабінеті

15.03.2018 13:53
Переглядів:979

Але попри суцільну «чортову дюжину», що переслідує його в житті, вірить у Бога

Є люди – наче небожителі. Для учнів-першачків це – вчителі, для студентів – ректори й декани, а для дорослих – представники влади, керівники різних рівнів. Здається, що все у них не так, як у простих смертних. А чи й справді вони з іншого тіста та з іншим кольором крові? Газета «7 днів» вирішила про це дізнатись, а тому бере у таких людей інтерв’ю у стилі «неформат», які ми публікуємо під рубрикою «На два слова». Сьогодні гостем цієї рубрики є Роман Шустик. 50 років. Народився у Рівному. Головний лікар Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центру ім. В. Поліщука, лікар-гінеколог, заслужений лікар України, кандидат медичних наук. Одружений, має двох доньок. Ось що ми в нього запитали.

– Якби Роман Шустик не був лікарем, то ким би він був? 

– Будівельником. Майже всі в моїй сім’ї мають будівельну освіту. Фактично я перший в родині пішов у медицину.

– Про які ваші таланти ніхто не здогадується?

– Навіть і не знаю. Це людям і Богу оцінювати мої таланти. Не можна говорити про себе, що ти талановитий у чомусь.

– Ви активний не тільки в реальному житті, а й у віртуальному світі: скільки часу забирає у вас спілкування у мережі Фейсбук?

– Деколи виникають думки, якими хочу поділитися. От, наприклад, повертався з відрядження з Чернівців додому. В’їжджав до міста, побачив вогні Рівного, і за п’ятнадцять хвилин з’явився пост про вогні рідного міста, про тепло рідного дому, до якого завжди хочеться повертатися. Мало хто знає, що я в дитинстві писав вірші, потім це кинув до пори. Часто своїми постами у Фейсбуці передаю те, що лежить у мене на душі.

– Скільки маєте там друзів?

– Не рахую, здається, декілька тисяч.

– Ви з дружиною обоє лікарі. Обговорюєте симптоми чи діагнози за обідом, вечерею, сніданком?

– Якщо є цікаві випадки в практиці, обговорюємо. А тепер навіть з дітьми, які навчаються в медичному університеті.

– То у вас намітилась медична династія?

– Я дуже не хотів, щоб мої доньки йшли в медицину, мав щодо них інші плани. Але такий їхній вибір.

– Найбільше розчарування життя.

– Дуже люблю людей, тому не хочу розчаровуватись.

– Ви знаєте свої недоліки?

– Знаю. Але напевно їх більше знають навколишні, а дехто навіть вказує на них. І це правильно, бо людині потрібно вказувати на її мінуси.

– А сильні сторони?

– Люблю свою сім’ю, роботу, державу, людей. Коли зробиш комусь боляче, то воно вернеться до тебе. Треба робити добро.

– Ви – віруюча людина? Знаєте випадки, коли лікарі відступились, а Бог допоміг?

– Так, я дуже вірю. Ми можемо в житті говорити, що не віримо в Бога. А коли у нас трапляється біда, то відразу: «Боже, допоможи!» чи «Матінко Божа, допоможи!» Хто б не стверджував, що не вірить у Бога, але рано чи пізно трапиться ситуація, що він до нього звертається. Є в Писанні, що хто б, коли в яку годину  не звернувся до Бога, він чекає на всіх.

– Кого ви хочете мати за зятів для своїх доньок?

– Тих, які любитимуть моїх доньок. Не обов’язково, щоб це були гарні чи багаті. Це мають бути ті, з ким вони створять щасливі сім’ї і до кого їм буде комфортно повертатися додому.

– Як часто ви міняєте мобільний телефон, і скільки вам не шкода на нього потратити? Яка остання версія?

– У мене маса контактів, які не вміщаються в одному телефоні. Маю старий телефон «Нокія» з кнопками, навіть не знаю, що це за модель, йому вже років вісім. Ще маю звичайний смартфон «Самсунг». За новими гаджетами не гонюся.

– Вірите в містику? Справляє на ваше життя якийсь вплив число 13? Допомагає чи заважає вам?

– Я вірю в Бога. А число 13 завжди зі мною по життю. Народився я в п’ятницю 13-го. Перший наказ про прийом на роботу був № 13, а кабінет – 713-й. Дев’яносто відсотків усіх білетів, які я отримував на іспитах під час навчання, були № 13. Часто, якщо їду поїздом, то це або 13-й вагон, або 13-те місце.

– Хороший лікар повинен заспокоїти чи сказати гірку правду?

– Залежно від ситуації. Якщо бачите, що там є велика проблема, то краще сказати гірку правду. Але запропонувати вирішувати цю проблему разом. Коли між лікарем і пацієнтом є такий духовний зв’язок, то ці проблеми вирішуються набагато краще.

– Чому ви обрали саме гінекологію?

– В інституті був старостою курсу. Коли закінчував, мені запропонували навчатися в магістратурі. Якраз було місце на спеціалізації «акушерство і гінекологія». Хоча спочатку хотів іти в кардіохірургію та мікрохірургію. Тепер не шкодую, що тоді так склалось. Пішов у магістратуру, захистив магістерську, потім кандидатську. Тепер працюю над докторською.

– Ви живете за клятвою Гіппократа? Можливо, хотіли б у ній щось змінити?

– Клятва Гіппократа завжди була, є і буде. У всіх ситуаціях, які трапляються в лікарській практиці чи в житті, побуті, треба залишатися людиною. Ставитися до людини так, як ти хочеш, щоб ставилися до тебе.

– Хто ваш «друг» після роботи – телевізор, диван, комп’ютер, велосипед..?

– Велосипед точно є. Зранку і ввечері об’їжджаю весь Басів Кут. Правда, коли сніг, то не їжджу. А ще маю велике господарство: курей, качок, гусей, індиків, кролів, нутрій, овець. Приходжу додому і перемикаюся. Дуже люблю сільське господарство. Влітку вся дітвора з Басового Кута прибігає до нашого двору подивитися на тварин.

– Звідки така любов до «села» в міського жителя?

– Народився я в Тинному, що біля Рівного. А вся моя рідня родом з селища Степань Сарненського району. В нас був власний будинок і господарство. З дитинства я все це мав. Нам того господарства стільки й не треба. Ми з дружиною багато чого роздаємо рідним, друзям. Але потрібна ж якась віддушина. Люблю, коли навколо мене кудахкає, гелгоче, мекає. 

– Побачити Париж і можна померти. Про яке місто ви так сказали б щодо себе?

– Мені подобається Рівне. У ньому я виріс, бачу, як воно змінюється на краще. Дехто каже, що за кордоном чистіше, гарніше. Неправда. Почніть із себе наводити чистоту: не викиньте той папірець на дорогу, не нагрубіть одне одному. І побачите, що всі хотітимуть жити тут чи приїжджати до нашого міста.

– Пацієнтам здається, що лікарі в кіно нереальні. А вам? Хто з кіногероїв-лікарів вам більше подобається: доктор Хаус чи Биков з інтернів?

– У кіногероїв є щось від лікарів. Але вони не можуть повністю передати те, з чим стикаються наші лікарі, коли, наприклад, потрібно рятувати життя. Декілька серій цих фільмів я бачив, а взагалі на телевізор у мене часу не вистачає. Встаю о п’ятій ранку, а засинати можу й о першій ночі. Мені вистачає трьох-п’яти годин для сну. У вільний час краще почитаю.

– А яку останню книжку ви прочитали?

– Читаю все. Це може бути як спеціалізована медична література, так і різні художні жанри. Подобається класика, нещодавно перечитав «Війну і мир», перед цим «Анну Кареніну». Читаю і сучасних українських авторів.

– Що у вас викликає заздрість?

– Чому в нас погано живуть? Бо заздрять. Адже коли заздриш, то ця гнилинка тебе підточує зсередини. От про нас кажуть, що готові одне одного з’їсти. Ми повинні одне одному допомагати, а не з’їдатися. Я намагаюся з усіма вітатись. У мене принцип – допоможи, і добро вернеться.

– Що б ви хотіли побажати читачам «7 днів»?

– У будь-якій ситуації залишатись людиною. І любити одне одного. Добро завжди вернеться сторицею, якщо не до вас, то до ваших дітей, онуків. Думайте про наступні покоління.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
8 + 2 =
More information?

Реклама

Ризикну порушити спірну тему про балкони та лоджії. Спершу їх будують, а поті... Далі

 «Це – на убогих», – казав мій дід, збираючись до церкви і кладучи в кишеню дрібДалі

Опитування

Які у вас плани на літо?