Архів новин

Розруха не на вулиці, а в головах людей | Газета 7 Днів

Розруха не на вулиці, а в головах людей

10.05.2018 11:11
Переглядів:189

Те, що нині твориться на білому світі, людям старшого покоління раніше не могло наснитися навіть у найстрашнішому сні. Хто з нас, скажіть, ще якихось тридцять років тому міг подумати, що на тлі розкоші пихатих скороспілок-товстосумів через брак коштів на ліки будуть приречені на смерть тисячі українців?

Чому на фоні підйому моральних цінностей, коли мільйони наших співвітчизників потяглися до церков, а астрологи назвали третє тисячоліття ерою духовності, світом править «золотий телець»? Як пояснити, чому наше суспільство стає дедалі більш жорстоким і безжалісним? Думками із цього приводу з нами поділився відомий читачам «7 днів» своїм незаангажованим світоглядом знаний рівненський майстер бойових мистецтв Віктор СИДОРОВИЧ.

– Вікторе Івановичу, чому, на вашу думку, знаючи, що матеріальне – тлінне, а духовне – безсмертне, переважна більшість наших сучасників усе ж таки старанніше піклується про матеріальні блага, а не про духовний ріст?

– Тому що так влаштовані суспільні правила. Якщо ти не будеш дбати про матеріальний достаток, не намагатимешся стрибнути вище від голови, щоб досягти якомога вищого становища в суспільстві, то тебе будуть вважати слабаком, ізгоєм, «лузером», невдахою і т.д. І так тебе сприйматимуть фактично всі оточуючі, в тому числі твої рідні – батьки, дружина, діти, друзі. Отож чимало людей зі шкіри лізе, нерідко переступаючи через голови інших, цинічно нехтуючи моральними і юридичними законами, лиш би відхопити впливовішу посаду, купити більш престижний автомобіль, збудувати фешенебельніший маєток.

Звідси всі ті негативні прояви, які спостерігаємо мало не на кожному кроці, – заздрість, ненависть, озлобленість і т.д. Інколи здається, що світ перевернувся з ніг на голову. Чому так? На це запитання дуже влучно відповів головний герой повісті Михайла Булгакова «Собаче серце» професор Преображенський. У суперечці зі своїм помічником про причини появи в будинку таких явищ, як крадіжка калош, бруд у парадному, перебої в електропостачанні, він зауважив, що причиною всього цього є «розруха». «Що таке розруха? – каже він. – Розруха – це не баба із ключкою… Розруха… у головах».

– Хочете сказати, що весь той хаос, що твориться у суспільстві, – це ніщо інше як наслідок моральної розрухи?

– Якщо хочете, то так. Бо та розруха, яку ми бачимо на вулиці, насправді – в головах людей. Тобто вся проблема в голові. До того ж, суспільством усе так влаштовано, що всі голови думають однаково, за єдиним шаблоном. Якщо ви запитаєте у перехожих на вулиці, що їм потрібно для відчуття щастя, абсолютна більшість скаже: грошей 

і благополуччя. І щоб здоров’я було добре та сім’я хороша. 

І це все. Все життя людини зводиться до задоволення побутових потреб і досягнення земних цілей.

– Хіба погано прагнути до матеріального благополуччя? Адже це природна потреба, здається, кожної людини.

– Ніхто не каже, що треба відмовитися від усіх благ і вести аскетичний спосіб життя. Але все добре в міру, а що занадто, те на шкоду. В тому числі й матеріальний комфорт. Це переконливо доводить проведений 1972 року американським вченим-етологом Джоном Келхуном спільно з Національним інститутом психічного здоров’я експеримент «Всесвіт-25».

Для популяції мишей у рамках соціального дослідження створили «райські умови»: необмежені запаси їжі та пиття, відсутність хижаків і хвороб, достатній простір для розмноження. Спершу піддослідні гризуни почали стрімко плодитися. Проте до певного часу, а далі – все рідше, доки зовсім не перестали розмножуватися. Разом з тим, вони почали розділятися за гендерними ознаками: самиці взялися гонити від себе самців, а ті – милуватися самі собою, а потім і любити собі подібних. Вимираючі миші практикували гомосексуалізм і проявляли безпричинну агресію. Закінчилося тим, що всі піддослідні вимерли. Запитаєте, чому експеримент називається «Всесвіт-25»? Та тому, що його проводили 25 разів і щоразу він закінчувався одним і тим же результатом: штучно створений всесвіт розвивався до певної точки, а потім гинув.

Якщо спроектувати проведений Джоном Келхуном експеримент на наше суспільство, то побачимо багато що подібне. Люди нині живуть у набагато комфортніших умовах, ніж наші предки, які зазнали лихоліть війни та важких повоєнних років. Натомість сучасні жінки дедалі менше хочуть народжувати, а чоловіки – одружуватися, про що свідчить демографічний спад. Не кажу вже про одностатеві шлюби. Суспільство стало набагато агресивнішим і жорстокішим.

– Чим усе це можна пояснити?

– Втратою цілі в житті. Якщо людині створити ідеальні матеріальні умови, але вона духовно не розвинута, то настає так звана смерть духу, за якою неминуче приходить друга смерть – біологічна. Треба, щоб людина завжди до чогось прагнула. Це дуже гарно в одному зі своїх монологів змалював відомий радянський сатирик Аркадій Райкін. Він казав: «Білий верх, червоний низ – є? Є! Червоний верх, білий низ – є? Є! Скучно. Нехай усе буде, нехай буде достаток, але нехай чогось не вистачає».

Не можна сказати, що сучасна людина, досягнувши певного матеріально достатку, почувається комфортно. З одного боку, її постійно пресують (запроваджують нові податки і закони тощо), щоб вона не деградувала, а рухалася вперед. А з іншого, суспільство ставить людину в такі умови, що, «крутячись», аби вижити, вона більше ні на що не має часу.

Виходить парадокс: коли тобі створюють тепличні умови, ти не хочеш розвиватися. Коли тебе постійно пресують, у тебе немає часу на саморозвиток. Але людина приходить у цей світ для того, щоб розвиватися, насамперед духовно. Про це казав Ісус Христос: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?»

– Як тоді, піклуючись про матеріальне, не нашкодити духовному? 

– Навчитися жити за законами всесвіту, пам’ятаючи при цьому, що треба не тільки брати, а й віддавати. На жаль, більшість людей схильна до паразитування. Навіть тост такий є: «Щоб у нас усе було, але нам за це нічого не було!» Як може людина з таким менталітетом розвиватися? Та ніяк! А тим часом, сама природа побудована за принципом взаємовіддачі. Наприклад, коли ми дихаємо, то не тільки втягуємо, а й випускаємо повітря. Уявіть собі, що було б, якби ми тільки втягували чи тільки випускали повітря? 

Отож, треба вміти ділитися. І вся Божа сутність зводиться до безкорисливої віддачі – віддаючи, не вимагати за це нічого. Таких людей у нас називають альтруїстами, а дехто вважає ідіотами. Натомість у Євангелії від Луки Ісус каже: «Давайте – і дасться вам».

Що таке «давати»? Це любити. Але у нас любов здебільшого обумовлена. Батьки дітей люблять за те, що вони слухняні. Діти батьків, бо ті їм усе купують. Про взаємини чоловіків і жінок взагалі мовчу. У нас навіть у церкву йдуть, щоб Бог їм щось дав – здоров’я, квартиру, роботу, грошей тощо. Натомість Богові, як правило, нічого не дають. Та йому нічого від людей і не треба. Він хоче лише одного – щоб люди не занапастили свою божу сутність. А для цього залишив нам тільки одну заповідь. Заповідь ця – любов. 

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
12 + 2 =
More information?

Ризикну порушити спірну тему про балкони та лоджії. Спершу їх будують, а поті... Далі

 «Це – на убогих», – казав мій дід, збираючись до церкви і кладучи в кишеню дрібДалі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?