Архів новин

Якщо вишиванка, то від Анни Марчук | Газета 7 Днів

Якщо вишиванка, то від Анни Марчук

16.05.2018 11:10
Переглядів:5774

Зайшовши в цю невеличку, надзвичайно затишну крамничку на розі вулиць Соборної та Дубенської обласного центру, потрапляєш ніби в інший вимір. Після гамірної вулиці тут відчуваєш себе у всесвіті спокою, краси та душевної рівноваги. Бо тут навколо стільки краси і різнобарв’я, що аж очі розбігаються. І це й не дивно, адже ми потрапили в унікальну майстерню відомої рівненської вишивальниці Анни МАРЧУК. За сім років, відколи ця тендітна молода жінка вперше створила вишиванку, вбрання, взуття і сумки торгової марки «Анна Марчук» стали всесвітньо відомим брендом. Про те, як звичайне хобі змінило життя молодої мами в декретній відпустці та чому важливо бути вимогливим насамперед до себе, – у розмові з пані Анною.

– Розкажіть, будь ласка, нашим читачам, з чого все почалося.

– Напевно, почалося з того, що у декретній відпустці після народження першої дитини я пригадала про своє давнє захоплення і почала вишивати невеличкі картини та рушнички. Навчила мене рукоділлю бабуся. Хоча сама вона вперше взяла до рук нитку з голкою аж у 42 роки, після того, як у неї стався інсульт. Аби допомогти їй позбутися депресії і негативних думок, моя мама вирішила навчити її вишивати. Бабця спочатку опиралася, казала, що не зможе цього робити лівою рукою. Але мама наполягла, щоб вона принаймні спробувала, купила їй нитки, полотно. То був дуже складний процес, як вона вчилася. Але бабуся таки опанувала цю науку. Потім, пригадую, вишивала вона постійно. Нічого не продавала, лише дарувала – родичам, друзям. Бабусі вже десять років нема, але її рушники досі висять у церкві в її селі на Волині.

Ми, онуки, вчились у неї. Спочатку просто розплутували ниточки, заволікали їх у голки. Пам’ятаю, що бабуся завжди вишивала на коліні й часто-густо пришивала свою панчоху до полотна, то ми допомагали вирізати нитки з панчохи.

Коли народився мій другий синочок, я почала вишивати вже більші картини. Це був справді творчий процес: я уявляла, як має виглядати робота, продумувала кольори, візерунки.

– Пам’ятаєте свою першу вишиту сорочку?

– Звичайно! Я її вишила сім років тому, а вона й досі – одна з моїх улюблених: гарна, яскрава, з великими червоними квітами і зеленими листками. Вона стоїть на чільному місці у моїй крамниці. Взялась я за сорочку лише тому, що ніде не могла знайти таку, щоб мені пасувала і подобалася. Тому довелося сідати вишивати самій.

 

– А коли ви зрозуміли, що ваше захоплення може стати бізнесом?

– Це сталось якось мимохіть. Після першої вишиванки захотіла мати ще одну. Потім були ще сорочки: для себе, для чоловіка, на подарунки для мами, кумів. А якось до мене зателефонувала сусідка і каже: «До тебе прийде моя подруга – їй дуже потрібна вишиванка». Я відказала, що не продаю і не вишиваю на замовлення. Але вона все-таки прийшла і вже так просила, що я не змогла їй відмовити і продала одну зі своїх сорочок. Думаю: а чому б і ні, адже маю їх п’ять, а людині вона так потрібна. З часом прийшло розуміння, що вишивання дуже мені подобається, починає відбирати в мене все більше часу, а головне – мої вишиванки подобаються людям.

– Звідки ви берете ідеї для нових виробів?

– Мене надихає будь-що: квіти, люди, кольори, емоції. Іноді в голові виникає декілька образів одночасно, і я не встигаю запам’ятати їх усі. Але з часом вони з’являються знову. Тоді стараюся якнайшвидше відтворити уявлене на папері. Коли бачу гарну сумку, то уявляю, як я її вишию, з чим її можна буде носити, яке взуття до неї підібрати.

Часто мене надихають мої замовники, які хочуть щось цікаве, і в процесі спільної роботи над майбутнім виробом з’являються справді надзвичайні ідеї, які потім стають фаворитами замовлень і продажів

– Чи траплялися оригінальні замовлення, які надовго запам’яталися? Або ж, наприклад, дуже складні?

– Іноді бувають настільки незвичайні замовлення, що я тижнями виношую проект у голові, поки почну над ним працювати. Одного разу, пам’ятаю, півроку обдумувала, як можна втілити ідею клієнтки. До однієї з найновіших моїх робіт, рюкзака із соняхами, ми готували на замовлення босоніжки на платформі. Один проект зробили, другий, третій… Словом, півроку працювали над тим, щоб взуття стало справді ідеальним. У підсумку отримали чудові відгуки від нашої постійної замовниці. А нещодавно, наприклад, я погоджувала проект на вінчання. З жіночою вишиванкою було простіше. А от над чоловічою ми просиділи не одну годину. Але я тепер переконана, що це буде дуже гарний проект. До слова, здебільшого у мене так завжди: чим складніша робота, чим довший процес творення, тим кращий результат.

– Якщо виріб готується на індивідуальне замовлення, чи можете виготовити такий же для когось іншого?

– У таких випадках я завжди запитую в замовника, чи не буде він проти, якщо ми повторимо виріб. Буває, що і вдесяте виготовляємо таку ж пару взуття чи сорочку.

– Ваша замовниця. Яка вона?

– Успішна, завжди усміхнена, щаслива українка. Географічно мої замовниці мешкають здебільшого у великих містах: Києві, Львові, Полтаві, Тернополі, Івано-Франківську. Багато замовників маю також у Європі, Америці та Канаді.

 

– Останнім часом ви, мабуть, більше працюєте з вишиваним взуттям та сумками, чи не так?

– Пропозиція вишиваного вбрання нині досить велика, чого не скажеш про взуття. Ідея виготовляти взуття з’явилася тоді, коли я захотіла мати таке для себе. Адже якщо в одних джинсах я можу ходити тиждень, то взуття і сумку міняю щодня. Я бачила взуття, вишите бісером, але от чи захотіла б його придбати – це було під питанням. А чому б не спробувати самій вишити собі взуття? – вирішила я і почала працювати. Першу пару зробила собі, потім кумі, щоб теж випробовувала новацію зі мною. Потім виготовила ще декілька пар для себе, випробувала різні моделі, і лише тоді ми почали виготовляти взуття на замовлення.

Наплічники у нас з’явилися торік. Ми готувалися до всеукраїнського фестивалю «Всі свої», який об’єднує велику кількість українських виробників різних напрямів. Вирішили, що треба чимось людей здивувати. Зробили кілька рюкзачків на пробу. Вони всім припали до вподоби. Тепер маємо їх багато і різних. Як і взуття, кожну сумку і наплічник я спочатку випробовую сама. Хоч один день, але я маю з нею походити, побачити, як бігає «блискавка», чи зручні кишеньки тощо.

– Яке ваше улюблене вишиване взуття? Скільки пар маєте у своєму гардеробі?

– Мій улюблений комплект – це сумочка і броги на шнурівці. Я його назвала  «Королівський». Ношу їх уже чотири роки, дуже люблю, вони мені надзвичайно зручні й гарні. Загалом маю більш як десять пар вишитого взуття. Втім, у мене є одна замовниця, в якої вже є 17 пар.

– А сорочку яку любите найбільше?

– Напевно, найпершу. Досі її вдягаю. Повторити візерунок, вишитий на ній, неможливо, бо я її вишивала без схеми, просто так, як бачила і уявляла. Здається, мені в ній найгарніше.

– Як відбувається процес створення вишиваного виробу?

– Насамперед готуємо проект. За ним робиться схема вишивки у спеціальній програмі, потім підбираємо кольори ниток. Це дуже цікавий процес. Адже відтінків кожного кольору є мільйони, і треба зробити так, щоб вишитий візерунок максимально нагадував природні відтінки. Іноді для цього скручуємо по дві ниточки близьких відтінків, щоб вийшло щось середнє. Готову вишиванку обов’язково перемо, щоб тканина сіла, була гарненька і чистенька. Шиємо в основному на домотканому полотні, воно приємне до тіла, легке і не так мнеться, як льон.

Процес створення взуття також дуже цікавий. Кожна пара виготовляється з нуля. Шити взуття значно складніше, аніж вбрання, адже кожен розмір має свою колодку. Наприклад, підготувавши проект на 37-й розмір, не можна буде використати його на 39 чи 40-й. Щоб гарно ліг орнамент, треба повністю переробляти ескіз.

 

– Ви тільки керуєте процесом чи й самі вишиваєте?

– Всі дівчата, які працюють у моїй команді, – чесні люди й акуратні майстрині. Кожна з них вболіває за результат, кожна хвилюється, коли починаємо робити щось нове. Тому я їм повністю довіряю. Але часто вишиваю й сама. Обов’язково – все нове, те, над чим тільки починаємо працювати. Адже навіть коли проект готовий і нитки підібрані, часто в процесі вишивання я бачу, що потрібно щось замінити. Тому кожну новинку виготовляю сама.

– У вашого бренду дуже цікавий логотип. Розкажіть, будь ласка, що він символізує.

– В основі символу – дерево життя і пташечки біля нього. Це одвічні загальнолюдські цінності. Надихнули мене на створення саме такого логотипу наша сімейна колекція сорочок, вишитих чорними нитками. Часто мене запитують, чому чорний. Як на мене, це дуже позитивний колір, колір землі, багатства, початку і кінця.

– Як вам вдається все встигати? Ви вимогливі до себе?

– Так, дуже. Мій день починається зі склянки води з медом і лимоном. Далі – обов’язкова пробіжка тривалістю сім кілометрів мінімум тричі на тиждень. Якщо, приміром, мені не вдається зробити пробіжку сьогодні, то завтра мушу виконати подвійну норму. Потім легкий сніданок і –в роботу. Зазвичай повноцінний робочий день триває у мене не менш як 12 годин.

– Як ваші рідні ставляться до такого ритму вашого життя?

– Діти і чоловік уже звикли, що я багато працюю. Вони з розумінням ставляться до моєї роботи. Хоча я з ними проводжу достатньо часу. А все тому, що навчилася правильно розставляти пріоритети і значно менше часу витрачаю на речі, які не є важливими. Відтак, у плані побуту зараз усе в мене набагато краще, ніж було раніше. Знаю, що я для своїх дітей цікава, вони мною пишаються.

Розуміння важливості тих чи інших речей прийшло в процесі роботи. Спочатку, звичайно, було складно, адже треба було і налагоджувати швейний процес, і спілкуватись із замовниками, і займатися відправкою замовлень. Плюс податкові та банківські операції. Був період, коли я казала: все, втомилася, нічого не хочу, нащо я за це взялася. Але минає час, прикидаєшся зранку і розумієш, що все насправді не так погано, як було вчора, все добре.

– Для багатьох людей вишивання є варіантом відпочинку, способом зняття стресу. А для вас це робота. Як ви відпочиваєте?

– На початку і для мене вишивання було найкращим способом розслабитися. Тепер, звичайно, потребую іншого способу відпочинку. Надаю перевагу активному відпочинку: люблю їздити на дачу, у подорожі – сімейні і з друзями. Після гарного відпочинку і працюється краще.

 – Дякую вам за щирі відповіді, пані Анно.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
1 + 6 =
More information?

Реклама

 «Це – на убогих», – казав мій дід, збираючись до церкви і кладучи в кишеню дрібДалі

Це було напровесні. Але думки, які прийшли тоді, не дають мені спокою досі, то я й вирішив под... Далі

Опитування

Які у вас плани на літо?