Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
 
Червень 2018
 

Не можна опускати руки | Газета 7 Днів

Не можна опускати руки

07.06.2018 15:13
Переглядів:263

Часом про вчителя чи лікаря кажуть таку високопарну фразу: «Через її руки пройшло» стільки-то учнів чи пацієнтів. У випадку з реабілітологом Тетяною БОРОВЕЦЬ це не високі слова. Бо щодо неї в цих словах є буквальний зміст. Всі її підопічні справді пройшли через її міцні, енергійні, вмілі й турботливі руки, завдяки яким багато діток вийшли навіть зі стану «рослини» і навчилися володіти ручками, тримати голівку чи й міцно стали на власні ніжки.

Тетяна Володимирівна працює в центрі «Крок» без малого двадцять років. Прийшла сюди реабілітологом, а нині завідує відділенням ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Робота ця – настільки непроста, що на ній тримаються тільки люди, дуже сильні духом і щирі серцем.

– Наше відділення працює за декількома напрямками,– розповіла «Турботі» Тетяна Боровець.– Перш за все це фізична реабілітація. Тобто використання засобів фізичного впливу для поліпшення самообслуговування діток з інвалідністю. Це різні види масажу, теплолікування, фізіотерапевтичні процедури. 

А інший бік цієї справи – соціально-педагогічна реабілітація. Це корекційна робота з дітками фахівців центру: фізичного реабілітолога, дефектолога, соціального педагога, практичного психолога. Третій напрям – психологічна корекція і допомога як дітям, так і батькам. 

– Навіть батькам? 

– Навіть. Консультативна допомога батькам, навчання їх усім тим процедурам, які в центрі проводять спеціалісти,– це обов’язковий елемент реабілітації. Кожну маму треба навчити методик, як працювати з дитиною вдома, щоб цей процес був безперервний. 

– Невже справді можна робити це без перерв?

– Не те що можна – треба. Кожна дитина має індивідуальну програму реабілітації. Етапи цієї реабілітації інтегровані. Їх узгоджують і з фахівцями, і з батьками діток. Є дитина, якій потрібно три реабілітаційні курси на рік, а є така, якій достатньо одного разу. Переважно це залежить від важкості захворювання, але також і від напливу дітей.

Фахівці наші добре усвідомлюють, що реабілітаційний процес, аби добитися позитивного результату, має бути безперервним. Тому крім занять у центрі доводиться контролювати й «домашні завдання» для батьків. Здебільшого реабілітологи дозволяють тиждень-два відпочинку, а далі – знов інтенсивні заняття. Бо дитина росте, розвивається, отже, треба, щоб реабілітація встигала за процесом росту.

– Але мамі й тату і бабусям з дідусями важливо, щоб дитина росла не тільки фізично, а й розумово, духовно.

– Тому важливий напрям нашої роботи – безпосередня соціальна реабілітація. У нашому відділенні цим ефективно займається літературно-мистецький клуб «Крок». У ньому танцюють ті, хто вчора ще не міг ходити. Чи грають на музичних інструментах ті, хто не чує.

Все, чим би ми не займалися, має головну мету – щоб дитина якомога швидше інтегрувалася в соціум. Щоб могла сама себе обслуговувати, щоб серед своїх однолітків нічим не виділялася, а почувалася такою, як здорові діти. 

– А буває у вас таке, щоб дитина прийшла у «Крок» інвалідом, а пішла звідси в доросле життя здоровою людиною?

– Звичайно. Це непоодинокі випадки. Випадок із практики: Була в Тетяни Боровець дуже непроста маленька пацієнтка – дівчинка із синдромом Дауна. Зазвичай такі дітки починають ходити пізніше, але рано чи пізно стають на ніжки та йдуть. Але в цьому випадку все ускладнювалось побічним неврологічним захворюванням (дитина перенесла менінгіт). Вона ніяк не могла стати на ноги. Багаторічна праця реабілітолога дала результат – дитина пішла. І треба було бачити сльози на очах у мами і Тетяни Боровець, які викликав отой перший крок.

– Важко уявити собі ціну такого першого кроку…

– Особливо тяжко доводиться батькам. Робота з такою дитиною вимагає безмежних сил і терпіння. Але ми завжди радимо батькам не опускати руки. Діти – непередбачувані. Сьогодні, здається, з них ще нічого виліпити не можна. Та через день-два-три вже є зрушення, а далі й результат.

На курс ми набираємо одну групу – діток 10–15. Більше взяти не можемо, бо в нас обмежена кількість фахівців. У відділенні один логопед, один реабілітолог і так далі. Всі по одному. І займатися з кожною дитиною треба також індивідуально. Час кожного спеціаліста розписаний погодинно, і його, на жаль, не розтягнеш. Тільки зрідка ми проводимо бінарні, тобто малогрупові заняття в одного спеціаліста, якщо у декількох діток однакова вада і збережено приблизно однаковий рівень інтелекту. Я, як реабілітолог, можу проводити заняття з двома дітками з діагнозом сколіоз. Бо комплекс вправ для таких діток – більш-менш однаковий.

– Тут у вас суцільна людська біда. Як вам вдається триматися, бачачи щодня стільки болю?

– Люди, які ніколи цього не бачили, не стикалися з нашою сферою і нашими підопічними, хочуть порою дістати з неба зірку. А я з року в рік, працюючи тут, все більше усвідомлюю, що найкраще, що може бути в житті для батьків,– це здорові діти. Щоб дитя бігало, стрибало, пустувало, розвивалося так, як це закладено в ньому природою. 

– Скільки дітей пройшло за цей час через ваші руки?

– Ой, це важко перелічити. Але я пам’ятаю кожну дитину і кожний перший крок, який допомогла цій дитині зробити.

Випадок із практики: «Цей хлопчик прийшов до нас повністю лежачий,– розповідає про дитину, з якою займається, Тетяна Боровець.– Дитячий церебральний параліч, крововилив у 5 місяців. Прогнози лікарів були невтішні. Батькам навіть пропонували покинути дитину. Але багаторічна праця далася взнаки – хлопчик нині служить безмежним джерелом позитивних емоцій для всіх оточуючих. Дитина самостійно пересувається. Це – наслідок безмежно тяжкої праці. З місяця в місяць. З року в рік». Я дивлюсь на її руки, які оберігають цю дитину від того, щоб не впала ненароком, які вселяють у неї впевненість, що й наступний крок буде безпечним, і думаю: ця праця – безцінна. Вона – подвиг.

Пряма мова

Алла, мама Ані:

– Я ходжу сюди з донечкою вже близько чотирьох років. У неї через два місяці після рочку сталася зупинка серця, і її наслідки для дитини – просто руйнівні. Ані тут роблять масажі, проводять з нею спеціальні фізкультурні вправи. З нею займаються логопед і психолог. Хоч і помаленьку, але зрушення відбуваються. Доні щоразу краще і краще. Ми могли б опустити руки і сидіти вдома, але коли є така можливість для реабілітації, як тут, у «Кроці», то чому б нею не скористатися? Зараз ми проходимо курс реабілітації. У центрі такий повний реабілітаційний курс передбачено для нас двічі на рік. Але, наприклад, на фізкультуру ми ходимо постійно. Просимося, і нас беруть. Адже одна справа, коли з дитиною займаються професійно, а інша – коли це робити по-дилетантському вдома. Мені дуже подобаються спеціалісти центру: психолог Олександра Євгенівна і Тетяна Володимирівна, яка займається з Анечкою фізичною реабілітацією. Та тут взагалі всі педагоги хороші. 

Мальвіна, мама Артема:

 – Ми ходимо в «Крок» на лікувальну фізкультуру щодня. Бо без неї ми просто вже не можемо жити. За вихідні дитину скручує знов, тому нам важливо займатися постійно. Коли Тетяна Володимирівна йде у відпустку, то для нас це шок і стрес. Без неї ми не можемо самі рятуватися. Синочок мій ходить на заняття із задоволенням щодня. І масажі, й лікувальна фізкультура, і парафінові процедури, електростимуляція – все це дитина сприймає дуже гарно. Кожні два місяці йдемо з Артемком на повний курс реабілітації, що триває двадцять днів. До курсу входить п’ять-шість процедур плюс заняття з логопедом, психологом, педагогом. Малий вже почав швидко рахувати і взагалі показує гарні результати. Він дуже любить сюди приходити. Для нього всі люди тут настільки рідні, і він всіх настільки любить – і лікарів, і педагогів, і хворих, і дівчат з реєстратури, і масажистів, мам з дітками,– що словами не передати. Кого бачить, з усіма вітається, всім усміхається. Комунікабельний хлопчик. Таким його зробив «Крок». 

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
10 + 0 =
More information?

Ризикну порушити спірну тему про балкони та лоджії. Спершу їх будують, а поті... Далі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?