Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
 
Червень 2018
 

Василь Зелінський – глава сім’ї, але вдома він не полковник | Газета 7 Днів

Василь Зелінський – глава сім’ї, але вдома він не полковник

07.06.2018 13:53
Переглядів:198

Начальник поліції Рівного Василь Зелінський, як, напевно, і належить правоохоронцю такого рівня,– особа абсолютно не публічна. Хоча до його обов’язків входить відвідування всіх багатолюдних громадських заходів, полковника важко впізнати у натовпі. Така в нього робота – бути непомітним, але завжди там, де може знадобитися його допомога. З Василем Артемовичем, у силу його зайнятості, нелегко було зустрітися, але в розмові він був щирим і розповів кореспонденту «7 днів», зокрема, і про те, хто керує у родині полковника.

– Чи залишається Василь Зелінський полковником удома?

– Професійна зайнятість – це один бік життя, це мій обов’язок і заробіток. А вдома я намагаюся бути татом, чоловіком, другом для своїх дітей та дружини. Як кожна людина, вдома хочу знайти затишок, розслабитися. Я – глава сім’ї, але не полковник. Не скажу, що у нашій родині хтось керує, ми прислухаємося одне до одного, намагаємося разом вирішувати всі побутові проблеми.

– Домашні клопоти – це прерогатива вашої дружини? Чи, можливо, ви теж миєте посуд і прибираєте?

– Звичайно, якщо є така необхідність. Адже дружина також працює, займається дітьми. Я й приготувати можу щось смачненьке. Це, правда, буває досить рідко. А найбільше полюбляю готувати м’ясні страви, коли вдається виїхати на природу. Це стовідсотково моя прерогатива. Ще люблю сам упіймати рибу, а потім її запекти на вогні. Приготувати і поїсти страви на природі – це зовсім інший смак, інші враження.

– Як відпочиваєте після трудових буднів?

– Відпочинку, на превеликий жаль, маю не так багато. Найкращим місцем для того, щоб позбутися зайвих емоцій і негативу, для мене є спортивна зала.

– Ви переїхали до Рівного із Сарн. Тепер ви більше сарненчанин чи вже відчуваєте себе рівнянином?

– У Рівному живу четвертий рік. Коли саме відбулась остаточна імплементація в суспільство рівнян, я навіть не зрозумів. Але це не дивно. Адже в місті живуть здебільшого доброзичливі, щирі люди. Та й саме місто мені подобається. Впродовж останнього року вийшло забрати до себе родину, яка до того мешкала в Сарнах.

– Ким мріяли стати в дитинстві?

– Відколи себе пам’ятаю, завжди бачив себе в якійсь силовій структурі. Спочатку думав про службу у війську, але після строкової служби прийняв рішення вступити у Київську академію внутрішніх справ. Тоді, пригадую, був шалений конкурс: на одне місце претендувало до 20 людей. Тому мені пощастило вступити тільки з третього разу.

– Про що мрієте зараз?

– Хочеться насамперед, щоб у родині все було добре. А ще – щоб у нашій країні був мир. Тільки тоді, коли настане спокій, зможемо зайнятися правильним державотворенням і створенням гідних умов життя для своїх дітей. Бо коли в державі все добре, мирно і спокійно, тоді в людей з’являється можливість і бажання реалізовувати плани, розвивати свій потенціал.

Мені дуже імпонує в цьому плані Японія. Коли в них 2011 року трапилося цунамі, а перед тим вони постраждали від екологічної катастрофи через вибух атомної електростанції, люди об’єднались і за короткий час змогли вирішити ці проблеми. Японці зі своїми підходами і технологіями за короткий час відновили уражені території і далі стрімко розвиваються. А про нашу трагедію на Чорнобильській АЕС уже більш як 30 років лише говорять…

– Чи доводилося вам використовувати свою посаду в особистих цілях?

– Досі живу в орендованій квартирі. Думаю, це багато про що говорить…

– Маєте особисту зброю?

– Так, з 2014 року маю особисту зброю для забезпечення самозахисту та захисту родини, оскільки не раз отримував погрози на свою адресу. Різні прошарки населення «піднялися» на поверхню і вважають, що можуть у такий спосіб вплинути на мене і на прийняття мною певних рішень. Тож я змушений показати, що це не так. Хоча зброя для мене ніколи не була і не є основним аргументом, а лише додатковою страховкою. Переконаний, що основна зброя людини – це її розум і свідомість.

– Вам доводилося стріляти в людей?

– Ситуації, звичайно, були, коли доводилося вивільняти табельну зброю, показувати намір. Але я намагаюся насамперед знаходити можливість вирішити проблему без застосування зброї. Зарікатися не буду. Якщо треба буде застосувати зброю, я це зроблю. Та нами завжди має бути усвідомлена цінність людського життя. Насамперед силовиками, які часто стоять перед вибором.

– На полювання ходите?

– Мисливську зброю маю, іноді друзі запрошують мене на полювання. Та більше люблю просто насолоджуватися природою, ловити рибу, але не вбивати.

– Маєте шкідливі звички?

– З віком став більш категоричним. Не витрачаю час на те, щоб переконувати, якщо напевно знаю, що те чи інше рішення буде більш раціональним.

– Пам’ятаєте свій перший день на роботі?

– У перший день мені довелося затримувати правопорушника. Молодим «опером» я заступив на чергування в слідчо-оперативну групу. Тоді було скоєно ДТП, а винуватець втік з місця пригоди. Ми за орієнтуванням відшукали його. Це було моє перше затримання.

– Який злочин, розслідуванням якого ви займалися, найбільше вам запам’ятався?

– Мене долучили до вирішення проблем економічної тематики. За підсумками нашої роботи багато майна, приватизованого шахрайськими методами, було повернуто в державну власність. Пам’ятаю справу одного з місцевих сільськогосподарських підприємств. Там була розкрадена величезна субвенція з державного бюджету на підтримання поголів’я. Крім того, коли почали розпайовувати землю і майно колективних господарств, були величезні розкрадання. Тоді притягнули до відповідальності голів районної адміністрації та ради. І вони відбували належне покарання в колонії. Гучних справ, які досі вражають своїми масштабами, було дуже багато.

– А звертаються до вас чиновники чи можновладці з проханням допомогти «залагодити» якусь ситуацію?

– Така риторика спостерігається. Але для того я й керівник, щоб виважено приймати рішення і, не образивши цих людей, пояснити їм, яку проблему вони створили і що за вчинене доведеться відповідати. Альтернативи немає, відповідальність за вчинене однозначно повинна настати. А взагалі таких людей намагаюся не наближати до себе. Я працюю на посаді, служу людям і державі, яка мене найняла, і не маю права в образі царя милувати чи карати. Є законодавство, згідно з яким я дію. По-іншому вчиняти не маю морального права. Інакше ми спотворюємо своє ставлення до роботи, а таких можновладців провокуємо до зухвалості.

– У вашій декларації вказано, що доходів, крім зарплати, більш ніяких не маєте. Вважаєте свою зарплату (близько 15 тисяч гривень на місяць – авт.) достатньою для поліцейського керівника такого рівня?

– Я терпляча людина, і намагаюся обходитися тим, що маю. Але зарплата дійсно невелика. Її вистачає на реалізацію побутових питань і проблем. Та розумію, що все залежить від рівня розвитку країни та її економіки. Відтак чим краще буде розвиватися наша держава, тим краще будуть жити її люди.

– Траплялося вам бути потерпілим від злочину?

– Інколи доводиться чути погрози у свій бік. Останній такий випадок трапився близько місяця тому. Чоловік вчинив хуліганські дії – розбив три автомобілі на території експертного центру, а потім почав погрожувати, що розправиться зі мною. Потерпілим був лише раз, коли відбулося розкрадання при будівництві службового житла, яке моя сім’я та ще 25 родин правоохоронців отримали у Сарнах.

– Вірите в прикмети? Можливо, у поліцейських є якісь особливі?

– Щодня чую про якісь прикмети і забобони, але ставлюся до цього скептично.

– Ваша улюблена книга.

– Останнім часом я прочитав книги «Троща», «Маруся», «Чорне сонце» Василя Шкляра. А взагалі мені більше подобається військова історія, трактати східних філософів. Досліджую історичні аспекти виникнення конфліктів, тому мене цікавлять будь-які напрацювання на цю тематику.

– Про щось у житті шкодуєте?

– Шкодую, що мало часу приділяю своїм рідним. Тому намагаюся життєвий час розподіляти так, щоб вистачало на все необхідне.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
3 + 2 =
More information?

Реклама

Ризикну порушити спірну тему про балкони та лоджії. Спершу їх будують, а поті... Далі

 «Це – на убогих», – казав мій дід, збираючись до церкви і кладучи в кишеню дрібДалі

Опитування

Які у вас плани на літо?