Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
 
Червень 2018
 

Володимир ХОМКО: Якби в нас правила Маргарет Тетчер, наші люди і їй кричали б: «Ганьба!» | Газета 7 Днів

Володимир ХОМКО: Якби в нас правила Маргарет Тетчер, наші люди і їй кричали б: «Ганьба!»

21.06.2018 11:55
Переглядів:2315

Є речі буденні, прохідні, так би мовити, поточний момент. А є вічні істини й цінності, які люди за своїми буденними клопотами забувають. Чи, може, не забувають, а ігнорують заради хвилинної вигоди, бо не хочуть створювати собі зайвий клопіт чи долати незручності. Бо легше бути пристосуванцем, ніж борцем. Бо легше лежати на дивані, ніж працювати на толоці. Бо легше ставити лайки в інтернеті, ніж самому виходити в люди, щоб будувати громадянське суспільство.

Ми вирішили поговорити з міським головою Володимиром Хомком саме про вічні цінності, а не про поточний момент, бо перше надто сильно впливає на друге. Бо, схоже, в нашому суспільстві мало хто бачить стратегічну перспективу крізь меркантильні, споживацькі настрої. Мені особисто здається, що Володимир Хомко – саме та людина, яка постійно бачить зв’язок між одним і другим і намагається не тільки розвивати місто, латати комунальні дірки чи виправляти огріхи в різних сферах міського життя, а й виховувати людей, які це роблять. Щоб ті, хто місить бетон, розуміли, що вони таким способом не просто заробляють гроші, а будують. Не важливо що: будинок, храм, місто, майбутнє. Головне – будують.

Володимире Євгеновичу, щоразу, коли ви даєте коментар для газети, неважливо, з якого приводу, ви не обмежуєтеся темою, а робите узагальнення, наводите історичні аналоги ситуації. І це завжди так цікаво, що хочеться поговорити про це окремо. В газеті завжди буває замало місця, і ми обмежуємося конкретикою, а світоглядні речі залишаються в блокнотах і диктофонах наших журналістів. Тепер ми дістали ті невикористані думки, щоб спробувати розвинути їх і поговорити «про головне».

– Давайте.

– Історики кажуть, що кожен конкретний момент, який переживає людство, колись уже був. Я точно знаю, що ви глибоко цікавитеся історією і часто застосовуєте історичні аналоги. Як можна назвати нинішній історичний момент для України? Де й коли таке було?

– Справді, це так. Причому таких моментів є немало і в різних кінцях світу. Безумовно, дуже важливо, щоб люди, які займають вищі посади в державі, або ті, хто перебуває при владі на рівні області чи міста, знали ці історичні приклади так само, як і будь-яка цивілізована людина.

Мені чомусь в оцій ситуації, в якій ми опинилися, хочеться провести паралелі з тим, що діялось у древній Греції дві з половиною тисячі років тому, коли Афіни плекали свою демократію. Вже тоді греки прийшли до висновку про те, що загрожує справжній демократії. Найперше – диктатура. Вони дуже цього боялися. Друга загроза, яку помітили древні греки,– це безпорадність демократичних форм правління перед важкими викликами. На жаль, у кризових ситуаціях юрба приймає не найкращі рішення. З цього приводу виник навіть спеціальний термін – «охлократія». Вам це нічого не нагадує? Мова про те, що юрба під впливом емоцій, чи якихось миттєвих потреб, чи просто через меркантильний інтерес кричить: «Давай роби так, а не інакше», і лідери під тиском приймають продиктовані юрбою рішення. Вони розуміють, що рішення неправильні, зате вони популярні у юрби, що обрала цих лідерів, і тому під натиском юрби їх і приймають. Це класична охлократія. Це – не приниження і не лайливе слово. «Охлократія» – науковий термін.

Наша довідка 

 

Охлократія (з давньогрецької – влада натовпу від όχλος – натовп і κρατία– влада) – вироджена форма демократії, заснована на мінливих примхах натовпу. Охлократія характерна для перехідних і кризових періодів.

Свого часу греки додумались до того, що на період екстремальних подій на якийсь період вводили диктатуру. Але вони робили це дуже обмежено, бо розуміли, що потім можна не повернутися назад. Цікаво, що термін «остракізм» виник саме тоді. Древні греки дуже боялися людей, які мали велику популярність у суспільстві. Якщо людина набувала великої популярності, то її виганяли з Афін на десять років. До речі, одним з потерпілих від остракізму був переможець персів.

Отже, було дуже багато речей, які в наш час сприймаються контраверсійно, але насправді це спосіб тримати суспільство в рівновазі, до якого люди прийшли давно. Тому, як інструмент, демократія сама по собі – річ хороша, але тільки тоді, якщо вона в розумних руках. Коли в суспільстві дозріло критичне ядро, яке може приймати розумні рішення не під впливом миттєвих вигод, а з огляду на стратегічну перспективу, то таке суспільство, очевидно, приречене на успіх. Та часто буває навпаки.

– То демократія – це не завжди добре?

– Не хочу давати порад. Скажу відверто, я б не хотів жити в тоталітарному режимі. Моя мрія – жити в демократичному суспільстві на зразок швейцарського, чи шведського, чи норвезького, які демонструють найкращі зразки демократії. Але найменше хотів би жити в суспільстві, де панує охлократія.

– Коли на кожну сесію Рівнеради приходять ходоки, які виступають проти вже прийнятих рішень міської ради чи якихось нормативних, законодавчих установок, то це можна назвати ознакою охлократії?

– Я б не хотів тут проводити аналогії стосовно Рівного чи України в цілому. Тим більше що люди часто приходять, маючи об’єктивні причини для справедливого обурення. Але тим більше мені не подобається, коли приходять двадцять чоловік і кричать, що рівняни хочуть так. Хто може бути впевнений, що рівняни хочуть саме так, а не інакше?

Ті ж афіняни приймали рішення прямим голосуванням. У них не було делегованих органів влади. Хочу нагадати, що в Древній Греції не голосували раби, жінки та вільні громадяни – негромадяни полісу. Тобто тих, хто голосував, було не так багато. Мова йде про декілька тисяч людей. Тому вони могли прямим голосуванням прийняти будь-яке рішення звичайною більшістю. 

А тут приходять на сесію 5–10 чоловік, хай навіть 50, і кричать: «Рівняни хочуть так!» Хто їх уповноважив розписуватися за всіх рівнян?

Наша довідка 

 

Остракізм (з древньогрецької – «черепок, шкарлупа») – у древніх Афінах народне голосування, під час якого громадяни на глиняних черепках писали ім’я того афінянина, який загрожував демократії держави. Якщо ім’я одного й того самого громадянина написали 6000 чи більше людей, його виганяли з Афін на 10 років. Однак остракізм був не покаранням за якусь дію, а превентивним засобом для уникнення, наприклад, захоплення влади. 

– Тут би був доречним референдум.

– Чого нам дуже не вистачає в Україні, то це закону про місцевий референдум. Ми могли б усі спірні питання раз на рік виносити на референдум. З’ясувати, що насправді хоче більшість, і правовим способом закрити рот крикливій меншості. Зараз нема як це зробити. Тому я й придумав оцей хід із соціологічними опитуваннями. Можливо, це не найкращий варіант, але хоч щось.

– Коли, бува, кажуть, що Україні потрібна сильна рука, то як ви ставитеся до цього? Ви знаєте приклад успішної диктатури, який би послужив за зразок і нам?

– Є багато прикладів диктатури, які економічно були успішними. Це й Лі Куан Ю, який створив сінгапурське «економічне диво». Це й Піночет, і Маннергейм, і Чан Кай Ші, і Франко. Та мені здається, що найкращий приклад успішних реформ показала Маргарет Тетчер. Людству відомі приклади й неуспішних диктатур. Той же Гітлер, Сталін, Кім Чен Ин, Пол Пот. Буду відвертим: навіть для себе я не визначився, що краще: створити економічне диво в умовах диктатури чи жити в умовах кризи, зате демократично.

Маргарет Тетчер диктатором назвати не можна. Та вона провела дуже важливі і непопулярні реформи, суті яких більшість людей у нас досі не розуміє. Очевидно, якби Україну очолила Маргарет Тетчер, то її стопроцентно оголосили б зрадницею і кричали б їй: «Ганьба!» Та сучасна успішна Великобританія – це продукт діяльності Маргарет Тетчер.

– А нам такий шлях підходить?

– Важко нам рівнятись до Англії – країни з розвинутими демократичними традиціями, ринковою економікою та досконалою юриспруденцією. Думаю, нам більше підходять методи правління Лі Куан Ю. Та всі, хто ним захоплюється, не вникають у суть його реформ. Це був справжній диктатор з дуже радикальними методами. Перше, що він зробив, коли прийшов до влади, то це заарештував усіх комуністів і націоналістів та суттєво обмежив свободу ЗМІ. Крім того ввів колосальні штрафи та тілесні покарання. Як результат – процвітаючий Сінгапур.

– Недавно ви сказали мені, що дарма з програми українських шкіл виключили роман Гончарова «Обломов». Чому ви так думаєте?

– Бо ця книга – надзвичайно корисна і актуальна. Я не чув, щоб автор цього роману Іван Гончаров негативно висловлювався про Україну чи був сепаратистом, тому не думаю, що варто було забирати його роман зі шкільної програми українських шкіл. Тим більше що «обломовщина» – термін, який походить від імені головного героя цієї книги,– дуже характерна для українців та й для слов’ян взагалі.

 На жаль, лежати на дивані і мріяти, що все якось само собою зробиться,– одна з неостанніх наших рис. У мріях можна скоро побудувати міст від свого будинку до Парижа і зробити багато інших неймовірних речей. Цілий день лежати на дивані, перевертатися з боку на бік і мріяти про щось світле і приємне – це доля не тільки Обломова. На жаль, у нашому сучасному суспільстві дуже багато людей нічого не роблять практично, а лише мріють. А тут же треба засукати рукава і працювати.

Чому німці і японці мають такі розвинуті держави? Тому що мало говорять, а багато працюють. Із покоління в покоління це трудоголіки. Якщо заглянути в історію, то германські племена на фоні древніх Риму і Греції були варварами. 

А дивіться: за тисячу років вони збудували процвітаючі держави і за рівнем життя тепер випереджають усіх. Бо працюють, а не патякають.

Жодна держава не витримає таку кількість людей, які ніде не працюють. Це – неможливо! Подивіться навколо у своєму дворі, на своїй вулиці, скільки людей тиняється без діла. Роботи – навалом, а робити її нікому. У нашому місті є купа пропозицій роботи, на які ніхто не відгукується. Нам потрібні водії тролейбусів, кондуктори, електрозварники. Не вистачає робітників практично всіх спеціальностей. А тим часом маса людей працездатного віку нічого не робить.

– Ми стоїмо на порозі президентських виборів. Проте нових лиць і свіжих думок на політичному Олімпі щось не видно. Чи вам видно?

– Мене турбує дещо інше. З огляду на те, які партії мають шанс пройти до парламенту, боюсь, що його наступне скликання буде ще менш конструктивне, як це. Принаймні, не бачу жодних причин, щоб склад парламенту був кращий.

 На жаль, через відсутність ідеологічних партій провести непопулярні реформи надзвичайно важко. Адже для цього потрібно йти на такі дії, які людям не подобаються. Не думаю, що з наших політичних сил збереться більшість, яка до цього готова. На жаль… За нашої форми правління, якщо буде аморфний парламент, то хто б не став президентом, йому буде важко провести необхідні реформи.

– Але якась перспектива є?

– Напевно, є. Держава наша змінюється, і змінюється суспільство. Якщо порівняти стан справ у шістдесяті, вісімдесяті, двотисячні роки з тим, що в нас є зараз, то, безумовно, прогрес помітний. Що буде в 2040-му? Сподіваюсь, побачимо це разом з вами.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
2 + 5 =
More information?

Ризикну порушити спірну тему про балкони та лоджії. Спершу їх будують, а поті... Далі

 «Це – на убогих», – казав мій дід, збираючись до церкви і кладучи в кишеню дрібДалі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?