Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
 
Червень 2018
 

Прийшла на кілька місяців, а залишилася назавжди | Газета 7 Днів

Прийшла на кілька місяців, а залишилася назавжди

29.06.2018 14:24
Переглядів:3229

Кажуть, що світ тримається на доброті, а майбутнє – на ентузіастах. Щоб переконатися в цьому, не треба йти за прикладом далеко. От взяти хоча б голову ОСББ «Міцкевича-11» Інну СУРОВЕЦЬ, яка, не маючи за плечима ні досвіду, ні спеціальних знань, наважилася звалити на свої плечі управління 102-квартирною багатоповерхівкою. Втім, невгамовній молодій жінці знадобилося небагато часу, аби довести, що при бажанні можна й гори перевернути. І вона таки зробила це – за два роки свого головування пе­ревершила майже тридцятилітнє діяння жеку. Як їй це вдалося?

– У багатьох голів ОСББ вималювалася одна і та ж історія: ніхто з мешканців будинку не захотів впрягатися в цей віз, отож вони очолили об’єднання співвласників вимушено. Мовляв, побуду тимчасово, поки все не налагодиться. А як ви стали керівником об’єднання?

– Як не смішно це виглядає, але в нашому будинку склалася подібна ситуація. Щоправда, до створення об’єднання співвласників нас підштовхнула поширена інформація про те, що всі будинки, де не створені ОСББ, будуть розподілені між управлінськими компаніями. Хоча фактично ніхто з мешканців нашої багатоповерхівки зеленого поняття не мав про управлінські компанії, але люди чомусь були впевнені, що нічого хорошого від них чекати не варто. Зрештою, як і від жеку, який десятиліттями нічого не робив у будинку.

Про це говорили між собою, дехто не приховував тривоги за майбутнє, лунали поодинокі пропозиції щодо створення ОСББ, але ніхто не проявляв жодної ініціативи. А оскільки часу на роздуми і розкачку не було (був червень 2016 року, а вже 1 серпня мали запустити управлінські компанії), я вирішила взяти справу в свої руки. Адже на той час перебувала у декретній відпустці по догляду за молодшим сином, то мала трохи вільного часу, аби зайнятися створенням об’єднання співвласників. Думала тоді: створимо ОСББ, а за якихось півроку проведемо загальні збори і оберемо того, хто виявить бажання займатися будинком.

Відверто кажучи, навіть за тієї невизначеної ситуації, коли проглядалися доволі туманні перспективи щодо утримання багатоповерхівки, найскладніше було зорганізувати її мешканців. Люди по-різному проявили себе: комусь це було цікаво, а іншим – ні, мовляв, хочете, то й займайтеся. Попри таку апатію нам все ж вдалося створили об’єднання за дуже стислий час: 1 серпня 2016 року було зареєстровано ОСББ «Міцкевича-11».

– Одна справа – створити об’єднання співвласників, і зовсім інша – забезпечити життєдіяльність будинку. Були якісь труднощі на перших порах чи все пішло, як по маслу?

– Безумовно, було нелегко, бо стикнулася з абсолютно незнайомою для себе справою. На перших порах було навіть страшно. Бо у спадщину від жеку, крім техпаспорта (більше ніякої документації по будинку там не знайшлося), отримала занедбане господарство. Жах, що творилося: відкриті, завалені мотлохом підвали і горище, дірява покрівля, проржавілі труби, зношені засувки, потрощені світильники, поламані двері й побиті вікна. Тепер навіть згадувати про те не хочеться.

Благо, що знайшлися люди, які допомагали порадами і морально підтримували. Я тоді дуже часто ходила в офіс Ради голів ОСББ міста Рівного, що на вулиці Тихій, 7, де мені надавали всі консультації та практичну допомогу голова правління Роман Алексійчук і секретар цього громадського об’єднання Галина Похильчук. Крім того, я брала участь в усіх організованих Радою голів ОСББ семінарах, їздила на тренінги в Луцьк, Львів, Київ. Мене все цікавило, бо все було новим: інженерні мережі, дах, енергозберігаючі заходи: я мала з цим справу вперше, тому вбирала всі нові знання наче губка.

– З чого розпочали наводити лад у будинку?

– Перше, що ми зробили, то це обстежили наш будинок, виявили в ньому тонкі місця. А найбільша проблема дала знати про себе вже через місяць після створення ОСББ. Нам відключили відразу три ліфти, оскільки вийшов 25-річний строк їхньої гарантійної експлуатації. Неважко уявити собі, яким шоком стала зупинка вертикального транспорту для мешканців багатоповерхівки, в якій живуть літні люди, сім’ї з маленькими дітьми, безпомічні інваліди. Ми поспіхом кинулися подавати в міське управління економіки проект на ремонт ліфтів, а виявилося, що прийом заявок на участь у муніципальній програмі вже закінчився. Тож вирішили перенести ці роботи на наступний рік.

– Тобто «Наполеонівські» плани довелося відкласти?

– Не зовсім. Я не змирилась із ситуацією. Мабуть, далося взнаки те, що я за східним гороскопом Лев, а за китайським – Дракон, отож цілеспрямована натура, яка не зупиняється перед труднощами.

Вирішила не гаяти часу, а діяти. Для цього, щоправда, довелося трохи підвищити розмір внесків на утримання будинку і прибудинкової території. Бо коли порахували надходження, то виявилося, що нам ні на що не вистачає грошей.

А далі, власне, все й почалося. До нового року, за п’ять місяців існування ОСББ, ми відновили освітлення підвалів, обстежили дах і аварійні місця на ньому залатали, щоб не текли. Крім того, взяли кредит на 163 тисячі за програмою термомодернізації на встановлення дверей у під’їздах, а також вікон і дверей для сушок. До речі, не збираючи з мешканців додаткових коштів, ми буквально за вісім місяців погасили кредит. Це був наш перший реалізований проект, вигоду від якого відчули всі жителі будинку. Адже ми вперше зимували з теплими під’їздами, де у попередні роки гуляли протяги.

– Наступним кроком, мабуть, був ремонт ліфтів?

– Так, ми їх торік відремонтували за підтримки муніципальної програми. А цього року впроваджуємо вже третій проект – проводимо в підвалах капремонт інженерних мереж (крім труб теплопостачання, на яких міняємо тільки ізоляцію і крани). До речі, зважаючи на те, що за тридцять років експлуатації трубопроводи вже відслужили своє, ми починаючи з 2017 року поміняли понад тридцять, фактично всі крани по стояках гарячого та холодного водопостачання. А також замінили всі неробочі засувки на трубах тепло- і водопостачання. Адже траплялися ситуації, коли водоканал в аварійних ситуаціях відключав від водопостачання весь будинок, в якому не було жодної «живої» засувки. І робили це, знову ж таки, без додатково зібраних грошей, а за щомісячні внески.

– Невже вам на все вистачає одних лише внесків?

– Звичайно, ні. Додаткові гроші ми збирали на ліфти, а зараз збираємо 35 відсотків вартості проекту з ремонту інженерних мереж. Зате, скориставшись програмою енергозбереження, ми без додаткових внесків встановили вікна і двері в місцях загального користування у під’їздах. Це притому, що сума була немаленька, а ОСББ мало тоді лише три місяці «від народження».

Також за щомісячні внески ми повністю відновили освітлення: встановили в будинку 13 енергозберігаючих світильників, а на вулиці – прожектори. Один, щоправда, невдовзі вкрали, але ми через тиждень поставили новий. Крім того, перебрали багато електрощитів. Наступного року хочемо навести лад з електрогосподарством будинку в цілому. А ще дуже хочемо утеплити свою багатоповерхівку. Але тут без додаткових внесків не обійдеться.

– Коли ви відчули, що ОСББ запрацювало, що це справді об’єднання? 

– Мабуть, з моменту його створення. Бо з того часу все моє життя по суті пов’язане з ОСББ. Спершу, якщо чесно, була невпевненість. Думала, що я, можливо, ще занадто молода, що не справлятимуся, бо доглядаю двох малих діток. Багато чого не знала, адже будинок – це своєрідне підприємство з електричним, водо- і теплопостачальним господарством, ліфтами, дахом, підвалом. Бувало, що по ночах не спала, переживала. У мене немає ні свят, ні вихідних.

Хоча інколи буває і нелегко, я зрозуміла, що мені це дуже подобається. Аби отримати необхідні знання, навчаюся на управителя багатоквартирного будинку, здобуваючи вже третю вищу освіту (перша – педагогічна в РДГУ, друга – економічна в НУВГП).

– Дехто вважає, що робота голови ОСББ – не бий лежачого.

– Це, напевне, тому, що в голови ОСББ багато роботи, якої люди просто не бачать. Наприклад, робота з документами, підрядниками, банками, казначейством, владними установами. Це, повірте, трудомістка праця, яка забирає чимало часу, а інколи й нервів. А скільки вечорів іде якщо не на спілкування з мешканцями, то на роботу з документами! Та кому це цікаво?

– А як у сім’ї поставилися до вашого головування? Адже у вас двоє малолітніх дітей?

– Повірте, що зі своїми сімейними обов’язками я справляюся не гірше, ніж з роботою голови ОСББ. Тим паче що мені дуже допомагають свекруха і батьки, які у разі потреби можуть доглянути за дітьми (три і сім рочків). І чоловік завжди в усьому підтримує.

– Як будуєте стосунки з мешканцями будинку?

– До створення ОСББ я жила в будинку на Міцкевича, 11 майже сім років, але мало кого в ньому знала. Тепер знайома з кожним мешканцем багатоповерхівки особисто. Зрештою, я намагаюся розповісти людям про все, що ­робиться в нашому будинку. Для зручності ми створили групу у вайбері, де я надаю співвласникам всю необхідну, підтверджену документами інформацію: куди і скільки коштів пішло. Я завжди відкрита. У мене немає ні прийомних годин, ні прийомних днів, до мене будь-хто може звернутися в будь-яку пору доби. Це право людей – цікавитися, куди пішли кошти, бо то їхні кошти. ОСББ – не жек, коли люди навіть уявлення не мали, куди йдуть гроші.

В нашому ОСББ нічого не робиться без згоди співвласників багатоповерхівки.

– Чи траплялося демонструвати владу?

– Ніколи не дозволяю собі підвищити на когось голос чи погрожувати якимись санкціями. Волію домовитися по-хорошому. Якщо, наприклад, є боржники, намагаюся достукатися до їхнього сумління.

І взагалі, стараюся зацікавити і організувати людей. Так, облаштували у дворі клумби: жінки посадили квіти, а діти допомагали поливати їх. Ми не чекали, що нам місто зробить дитячий майданчик, якого в нас взагалі не було. А своїми силами облаштували для дітей пісочницю, відремонтували те, що ще можна було відновити. Коли люди долучаються до благоустрою будинку і двору, вони починають цінувати те, що зробили.

– Кожна робота має свої радощі і прикрощі. Які вони у вас?

– Коли йдеш і бачиш те, що змінилося за ці два роки в будинку і біля нього, на душі стає веселіше. Ні, не подумайте, що я хочу, аби хтось похвалив мене за це. Просто хочеться, щоб мешканці берегли те, що мають.

Щоправда, буває, дехто питає: а що змінилося? Я пропоную: давайте, мовляв, підемо в підвал чи на горище, звідки ми машинами вивозили сміття. Коли бачиш результати своєї роботи, це – найкраща віддушина.

– Яким ви бачите своє майбутнє?

– Поки що не знаю. Були пропозиції очолити ще кілька ОСББ, але я відмовилася, бо спершу хочу набути необхідного досвіду і знань. Так, я багато чому вже навчилася. Втім, відчуваю, що цього ще недостатньо, аби в управлінні будинком почувати себе, як риба у воді. Словом, як кажуть, дасть Бог день, дасть Бог і харч.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
2 + 12 =
More information?

Реклама

 «Це – на убогих», – казав мій дід, збираючись до церкви і кладучи в кишеню дрібДалі

Це було напровесні. Але думки, які прийшли тоді, не дають мені спокою досі, то я й вирішив под... Далі

Опитування

Які у вас плани на літо?