Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
 
Червень 2018
 

Сусідів, як і родичів, не вибирають | Газета 7 Днів

Сусідів, як і родичів, не вибирають

29.06.2018 13:33
Переглядів:474

Навіть в ідеальній сім’ї не завжди все буває гладко. То що вже казати про багатоквартирний будинок, де живуть різні люди? Однак головам ОСББ доводиться шукати спільну мову з усіма. Навіть з тими, про яких кажуть, що вони, як та погана вівця, всю отару псують. Чи завжди це вдається? Про це «7 днів» поцікавилося в деяких голів об’єднань співвласників. І ось що вони розповіли.

Позитивний приклад теж буває заразливим

Приводом для розмови з нашою колегою, головним бухгалтером газети «7 днів» Світланою Пікулою про стосунки в ОСББ послужили розміщені нею в соцмережах фото і схвальні відгуки про відремонтований у дворі силами самих мешканців дитячий майданчик. З тих фото склалося враження, що в багатоповерхівці на Міцкевича, 5 живе одна дружна родина. Отож ми й поцікавились у Світлани ПІКУЛИ, яка очолює створене в цьому будинку об’єднання співвласників, яким чином можна згуртувати людей довкола спільної ідеї.

– Побутує думка, що мешканці будинку байдужі до проблем їхніх багатоповерхівок. У вас таких багато?

– Ні. Напевно, коли люди бачать, що в їхньому будинку щось робиться, то їм хочеться теж долучитися до спільної справи. А можливо, це лише наші мешканці такі хороші (сміється – авт.). Коли ми торік подались у своє вільне плавання, перший наш суботник був приурочений прибиранню одного з підвалів. У цьому під’їзді вже давно ніхто не використовував підвальне приміщення за призначенням. Там не було світла, каналізаційні труби текли, як решето, зі всіх дірок. Крім того, у цьому підвалі якийсь час жили безхатченки, тому там назбиралося дуже багато всякого мотлоху. Я тоді, коли на толоку прийшли мешканці навіть із сусіднього під’їзду, дуже зраділа. Ми працювали до темноти. Звичайно, втомилися, але всі були задоволені. Звідси можу зробити висновок, що згуртувати людей можуть спільні проблеми або спільна радість.

– Яким чином ви узгоджуєте зі співвласниками будинку важливі рішення (скликаєте збори, обходите квартири, користуєтеся послугами добровільних помічників і т.д.)?

– Зараз, в епоху комп’ютерів, смартфонів та суцільного інтернету, є дуже багато можливостей обговорювати різні питання. У нас є група у вайбері, а нещодавно створили групу нашого ОСББ у Фейсбуці, де обговорюємо питання, які потрібно вирішити. Але правочинне рішення, за нашим статутом, можуть прийняти лише загальні збори співвласників. 

Зазвичай на збори не приходять всі співвласники, яким би важливим не було питання, тому після зборів ідемо з квартири у квартиру. Тут мені неабияк допомагає дуже хороша сусідка Надія Іванівна (вона живе в іншому під’їзді), без якої мені було б вкрай важко самій обійти всіх мешканців.

– Ви за натурою лідер, який здатний вести за собою, чи людина команди: як усі, так і я?

– Якщо відверто, то ще півтора року тому навіть не думала, що буду головою ОСББ. І, можливо, не взялася б за цю справу, якби не війна. В 2014 році я стала волонтером, і саме волонтерство багато чому навчило мене. Якщо не ми, то хто?! Дуже захотілося щось змінити, адже ми звикли завжди критикувати когось за те, що погано живемо. В усіх бідах у нас завжди винен інший. Можливо, моє переконання в тому, що наше життя – в наших руках, запалило й мешканців нашого будинку, які нарешті піднялися з дивана і почали облаштовувати місце свого проживання.

– Ініціатива щось зробити для будинку надходить тільки від вас? Чи й мешканці будинку пропонують ідеї?

– Ініціатива – це добре. Є багато тих, хто любить порадити, що треба зробити, але не завжди ці розмови доходять до діла. Та є й такі, які здивували мешканців не тільки нашого, а й довколишніх будинків. Ось, наприклад, якось торік дві сусідки скопали затоптану ділянку газону і посадили там квіти. Пізніше вони розповідали, що на тому місці майже піввідра пляшкових кришок навибирали. І не дивно, бо за Союзу в нашому будинку був гастроном, де поміж іншого продавали й пиво. Тепер багато хто з наших жіночок там підсаджує свої квіти. Мене навіть голова ОСББ із сусіднього будинку питала, хто наші клумби доглядає: двірничка чи самі мешканці?

– Ви потрапляли у конфліктні ситуації з мешканцями будинку? Коли так, то як з них виходили?

– Я не конфліктна людина, тому намагаюся обійти гострі кути. Краще відступити на крок, щоб був більший простір для маневру. Але був у моїй історії один конфлікт. Щоправда, він виник не в мене, а через мене. Мій чоловік не зміг втриматися, коли, як йому здалося, мене, як голову ОСББ, образила наша сусідка. Але, я сподіваюся, цей конфлікт вичерпаний, ми з нею нормально спілкуємось і обговорюємо спільні проблеми.

– А роль третейського судді траплялося виконувати?

– Доводилося. Одне подружжя (це старші люди) декілька разів скаржилося на сусідів, які мешкають над ними, що ті, мовляв, не дають їм нормально жити. То вода постійно тече, то машинка пральна шумить, то самі голосно говорять, або музику занадто гучно вмикають. Я спробувала пояснити одним та іншим, що кожен у своїй квартирі може робити все, що хоче – прати, коли йому зручно, і митися, коли це потрібно. Але ми живемо в одному будинку, тому потрібно рахуватися з усіма, спробувати поставити себе на місце сусідів. Не знаю, чи дійсно стало тихіше у молодих, чи старші стали трохи спокійніше до цього ставитися. Але потім якось сусідка, що скаржилася, подякувала мені й сказала, що вже краще стало.

– Яким чином вдається запалити своїх сусідів на якісь грандіозні справи?

– У цьому році ми вже тричі збиралися на толоку. І я звернула увагу на те, що люди проявляють готовність щось робити заради своїх дітей. Спочатку ми пофарбували дитячий майданчик. Тут працювали переважно жінки. Потім, коли нам привезли нову пісочницю, вийшли тати. Вони встановили пісочницю, відремонтували лавочки і дитячу гірку. Взагалі-то, для них багато справ знайшлося. Було й таке, що один із наших чоловіків обрізав сухе гілля на деревах, а діти з великим задоволенням носили все це на сміттєвий майданчик. Ще й батьків та бабусь залучили до цієї роботи. Виявляється, позитивний приклад також буває заразливим, особливо якщо його показують діти.

– Чим зі зробленого пишаєтеся найбільше?

– Я взагалі пишаюся нашим будинком, він у нас – головний. І всі справи крутяться навколо нього. Щоб він «ноги» не промочив, ми замінили у підвалі труби, які протікали. Щоб йому легше «дихалося», посадили кущі та квіти біля нього. Щоб йому було світло, ми поміняли старі світильники в під’їздах на економні, встановили у дворі прожектори з датчиками руху. Щоб не був «марнотратним», встановили систему з автоматичним погодним регулятором подачі тепла та циркуляційним насосом. А ось щоб не «кашляв», потрібно його вдягнути у кожуха. Але ця справа у нас ще попереду, хоча цей шлях ми вже почали. Та найважче було зробити перший крок.

І дорослих доводиться виховувати

Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, на переконання голови ОСББ «Сонячне-Рівне», що на вулиці Євгена Коновальця, 6, Світлани ДАЛЬКО,– це своєрідна сім’я. Тому й жити належить за своєрідним родинним кодексом, за яким керівнику об’єднання доводиться бути водночас у ролі директора, вчителя і лікаря.

 

– Ніколи не думала,– зізнається Світлана Далько,– що, наставляючи і навчаючи підростаюче покоління (я за фахом педагог), буду виховувати (в прямому розумінні цього слова) і дорослих людей. От взяти таке. Наводячи порядок у своїх квартирах, деякі мешканці будинку часто викидають сміття просто з вікон, виставляють його на площадці або залишають у квітниках, яких у нас у дворі достатньо. Мусиш думати, як вирішити цю проблему і не спровокувати конфліктну ситуацію (адже люди різні бувають). Одних заохочуєш, на інших нагримаєш, декого доводиться вчити, показуючи власний приклад.

Ось, наприклад, була така ситуація. Під час підготовки дитячого майданчика до весняно-літнього періоду залишалися нефарбованими деякі лавочки. Всі, до кого я зверталася, були дуже зайняті. А коли я сама взяла в руки пензлик, тим, хто сидів на сусідських лавочках, стало соромно, і вони долучилися до роботи.

Розкажу ще одну повчальну історію. Під вікнами одного з під’їздів (їх у нашому будинку десять) весь час у вихідні я збирала по 20–30 пластикових пляшок з-під пива. Так тривало довгий час. Врешті-решт, я прикинула, хто це може робити, і провела з цими людьми бесіду. Пригрозила, що всі ці пляшки, які зберу біля під’їзду, висиплю під їхніми дверима на першому поверсі, щоб всі бачили, які мешканці живуть у їхньому під’їзді. Можливо, це й не зовсім педагогічно, але спрацювало. Таку виховну роботу проводимо і з курцями. Якщо це підлітки, спілкуємося з їхніми батьками. Якщо дорослі, вдаємося до всіляких дипломатичних прийомів. Головне – поставити чітку мету і творчо підходити до її досягнення.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
2 + 2 =
More information?

Ризикну порушити спірну тему про балкони та лоджії. Спершу їх будують, а поті... Далі

 «Це – на убогих», – казав мій дід, збираючись до церкви і кладучи в кишеню дрібДалі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?