Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
24
25
26
27
28
29
30
 
Вересень 2018
 

Покоління інвалідів: фізичних і розумових | Газета 7 Днів

Покоління інвалідів: фізичних і розумових

13.09.2018 11:04
Переглядів:121

Такими можуть стати нинішні діти, якщо не змінити підхід до їхнього виховання

У деяких класах рівненських шкіл від занять фізкультурою звільнено майже 50 відсотків учнів. Таку сумну статистику озвучив під час нещодавньої зустрічі з чемпіоном Європи з плавання Михайлом Романчуком міський голова Рівного Володимир Хомко. Аби уточнити це число, ми зайшли в пошукову систему google. І наштовхнулися на чергове розчарування. На запит ми отримали сотні посилань на статті, що рекомендують, як отримати звільнення від занять фізкультурою. Проте не було жодної, яка б розкривала реальний стан здоров’я сучасних школярів. 

А тим часом фізичний, як, зрештою, й інтелектуальний, розвиток дітей, зі слів наставника школи традиційного карате-до «Фудокан» Віктора Сидоровича, який понад чверть віку займається вихованням підростаючого покоління, викликає дедалі більшу тривогу.

Ми, як тюремщики, нав’язуємо своїм дітям штучні образи

– Вікторе Івановичу, що, на вашу думку, найважливіше для повноцінного виховання дитини?

– Для малюка на ранньому етапі життя найважливіше навчитися творчо думати. Людина наділена безцінним даром мислення, можливістю думати образами. У дітей ці образи народжуються в рамках їхнього внутрішнього потенціалу та формуються оточуючим світом. Але проблема в тому, що ми ці дитячі образи відразу вбиваємо – спершу батьки, потім вихователі дитсадка, далі вчителі шкіл і викладачі вузів. Ми пересаджуємо дітей на ті образи, які вважаємо правильними. Тобто силоміць змушуємо дітей сприймати світ не таким, яким вони його бачать, а яким він існує в нашій уяві. Виходить, що ми роботи, які виросли на ілюзорних образах, що не відповідають дійсності, і своїм дітям, як тюремщики, нав’язуємо штучні образи. Причому, немає ніякої гарантії (і це вже доведено), що багато вчорашніх непорушних постулатів завтра виявляться ілюзіями.

Отож, одна справа, коли дитина робить власні висновки (це говорить про розвиток її особистості), та зовсім інша, коли вона апелює фактами, викладеними у книжках, газетах, інтернеті тощо. Це не її, а чужі думки, які вона сприймає за свої. Тобто людина вже з дитинства потрапляє в пастку соціуму, пасуючи перед словами: «Ти що, не знаєш цього? Про це ж знають усі!» Це дуже погано, що знають всі.

Людство ніколи не буде розвиватися, якщо процент творчо мислячих людей не буде збільшуватися. Бо функція мислення – єдина, яка відрізняє людей від тварин.

Світ людини стискається до екрана смартфону

– Але, мабуть, буде помилково вважати, що людство деградує, якщо зважити на стрімкий розвиток електроніки і цифрових систем?

– Це, власне, та пастка, в яку потрапляє соціум. Що ми маємо насправді? Через те, що активно впроваджуються цифрові технології, діти «сідають» на смартфони та інші андроїди вже приблизно з двох років. На перший погляд це здається хорошим фактором, бо вони мають вільний доступ до безмежного моря інформації. Насправді ж надмірне «зависання» в гаджетах відучує від необхідності мислити, натомість прищеплює дітворі звичку механічно працювати з функціональними системами. Але ж, зачекайте, роботи також працюють з функціональними системами. Тоді чому, якщо півтора-дворічна дитина починає користуватися смартфоном, батьки мліють від радості, що їхній малюк такий розумний?! Насправді не радіти, а плакати треба. 

Бо захоплення гаджетами можна порівняти з наркотичною залежністю. У Південній Кореї, до речі, психологи офіційно визнали, що в них уже ціле покоління виросло з діагнозом «цифрове слабоумство». Будучи в Японії, я особисто переконався, наскільки там люди залежать від комп’ютеризованого світу. Вони практично живуть у віртуальному просторі.

– Чим це погано?

– Та тим, що світ людини стискається до екрана смартфону. І це стосується не тільки дорослих, а й дітей, які не знають, як ганяти у дворі м’яч, грати в хованки, бігати під дощем, лазити по деревах і т.д. А все через те, що вони годинами сидять, уткнувшись у свій гаджет. Замість того щоб розвивати свої м’язи, пізнавати ризики, які приготував для них світ, і просто спілкуватися зі своїми друзями, вони закриваються у віртуальному світі і, вибачте за відвертість, просто тупіють.

 

Днями у селі Хрипаличі на Волині поховали шестирічну дівчинку, яка 6 вересня померла від серцевої недостатності на уроці фізкультури. Аліна була довгоочікуваною єдиною дитиною в сім’ї і зі здоров’ям проблем наче не мала.

Як показують дослідження, з кожним роком все більше дітей, які проводять багато часу за смартфонами, планшетами та іншою цифровою технікою, страждають розладом уваги, втратою пам’яті, низьким рівнем самоконтролю, когнітивними порушеннями, пригніченістю і депресією.

Ненависть – погане підгрунтя для виховання

– До речі, ви згадали Японію. Чим відрізняється їхня методика виховання дітей від нашої?

– Ми дарма дозволяємо своїм дітям усе. Мовляв, у нас було важке бідне дитинство, то ми зі шкіри виліземо, щоб зробити дитинство своїх нащадків щасливим. Це – ведмежа послуга, бо дитина не вчиться думати, розвиватися, чогось досягати. На неї все з неба падає, вона не знає ціни грошам. Потім, коли стає дорослою, людина вже не хоче працювати. Людина, яка живе в тепличних, комфортних умовах, приречена на самознищення. Якщо говорити прямим текстом, то ми виховуємо покоління (принаймні значну його частину) інвалідів – фізичних і розумових.

– На чому варто акцентувати увагу у фізичному розвитку дитини?

– На гармонії. Бойові мистецтва, зокрема, мають на меті розвиток дитини як особистості. Її не заганяють у позицію робота, де змушують тупо, без осмислення робити якісь рухи, зводячи все це до рівня рефлексу. Дитина повинна розуміти те, що вона робить.

У карате, як і в житті, перемагає не мускулистий, а той, хто має дух. А що таке дух? Це динамічний, творчий принцип. Якщо в людини він є, вона вміє ним користуватися, тоді виграє в того, у кого цього немає.

– Тобто, перемагаючи на татамі, каратист вчиться перемагати у житті?

– Безумовно. Але до підготовки бійця треба підходити з головою. Діти навіть у заняттях бойовими мистецтвами повинні бачити не агресію, а спосіб розвитку. Їм має бути цікаво. Вони не повинні нервувати з приводу того, виграють чи програють. Не можна у крихкій душі дитини закладати почуття ненависті до свого суперника чи самого себе за те, що зазнав поразки. Це жахливі психологічні удари. Дитина, навпаки, повинна радіти, що вона чогось навчилася.

Візьміть до уваги 

Ушкодження мозку подібне до поранення в голову

Німецький дослідник Манфред Шпітцер у книжці «Цифрова деменція» стверджує: діти, що проводять біля екрана більш як сім годин на добу, отримують ушкодження мозку приблизно такого рівня, які можна побачити в людей після поранень у голову. Через це їм важко сконцентруватися, утримувати увагу і не відволікатися, важко щось запам’ятати й утримати в пам’яті навіть на короткий період. Людина стає не здатною планувати, визначати пріоритети, організовувати своє життя, боротися з миттєвими бажаннями, емоційними нападами гніву, а також втрачає здатність співпереживати.

Сам сказав

Володимир ХОМКО: «Якщо так буде далі, то молодь скоро забуде, як розмножуватися»

– Подивіться, що в нас відбувається,– зауважив міський голова Рівного Володимир Хомко під час зустрічі з рівненським багаторазовим чемпіоном Європи з плавання Михайлом Романчуком.– У деяких наших класах більш як 50 процентів дітей звільнені від занять фізкультурою. Це просто катастрофа. А люди цього не усвідомлюють.

 

Я ще зі шкільних років пам’ятаю: якщо хтось у класі не здав спортивні нормативи ГПО, на нього показували пальцем – така це була ганьба. Треба в державі створити таку атмосферу, щоб бути кволим було соромно. У нас, може, це звучить цинічно чи несправедливо, повинні підлягати осуду слабкість і неуспішність. Це питання мене тривожить дедалі більше, бо з комп’ютерами й інтернетом люди просто відходять від реального життя. Якщо так буде далі, молодь скоро забуде, як розмножуватись. І це не смішно. Це – колосальна проблема. Ми вже зробили тридцять нових спортивних майданчиків у місті. Бо треба якось відірвати дітей від комп’ютерів.

Компетентно

Кожен третій учень звільнений від фізкультури

Начальник міського управління охорони здоров’я  Віктор ІСЬКІВ:

– Кількість звільнених від занять фізкультурою рівненських школярів, порівнюючи з 2016 роком, зменшилася на 8,6 процента. Якщо два роки тому таких учнів було 11 204 (45,4 відсотка), то цього року є 10 835 (36,8 відсотка). Тобто спостерігається тенденція до зменшення числа дітей, яким через стан здоров’я протипоказані фізичні навантаження. Втім, той факт, що фактично кожен третій школяр частково або повністю звільнений від фізкультури, не дає приводу для самозаспокоєння.

Учнів, коли йдеться про відвідування уроків фізкультури, ділять на чотири групи: основна, підготовча, спеціальна і звільнена. Основна група – це абсолютно здорові діти, які нормально витримують фізичні навантаження згідно з їхнім віком. Для підготовчої групи передбачене полегшене навантаження, а для спеціальної воно взагалі виключене (діти грають у шахи і шашки, готують реферати на спортивну тематику тощо). А от повністю від фізкультури звільнені діти-інваліди. Щоправда, школярі з обмеженими фізичними можливостями також поділяються на дві групи: компенсовані і субкомпенсовані. Вони, як-от інваліди по зору, можуть відвідувати заняття у спеціальних групах.

Підставою для звільнення від фізкультури можуть бути захворювання серцево-судинної чи опорно-рухової систем, вади розвитку тощо. Так, на жаль, у порівнянні з минулим роком збільшилася кількість школярів, які захворіли на недуги крові, кровотворних органів, системи кровообігу, ендокринної, кістково-м’язової систем чи перенесли хірургічні захворювання. Сюди ж можна віднести патологію дихання, нервової системи і ЛОР-органів. Наприклад, торік у школярів Рівного було зафіксовано 3867 випадків захворювань ендокринної системи, а цього року – 3932. Недуги кістково-м’язової системи спостерігалися в 3653 учнів, а нині таких уже 4182, системи кровообігу – 1989 і відповідно 2376, хірургічні захворювання торік мали 658 дітей, а зараз – 790. Ось така сумна статистика.

Ви це знали?

«Батьки» цифрових систем обмежили своїм дітям користування гаджетами

Стів Джобс, гуру цифрової індустрії, забороняв своїм дітям користуватися айпадом взагалі, а іншими гаджетами – ночами і у вихідні. Кріс Андерсон, головний редактор американського журналу «Wired», один із засновників 3D Robotics, також обмежує своїх дітей у використанні гаджетів. Правило Андерсона – ніяких екранів і гаджетів у спальні! «Я, як ніхто інший, бачу небезпеку надмірного захоплення інтернетом. Я сам зіткнувся з цією проблемою і не хочу, щоб ці ж проблеми були у моїх дітей». Сини творця сервісів Blogger і Twitter можуть користуватися своїми планшетами і смартфонами не більш як годину на день. А директор OutCast Agency Олександр Константинопль обмежує використання гаджетів у будинку до 30 хвилин на день. Його молодші діти зовсім не мають гаджетів.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
6 + 10 =
More information?

Ризикну порушити спірну тему про балкони та лоджії. Спершу їх будують, а поті... Далі

 «Це – на убогих», – казав мій дід, збираючись до церкви і кладучи в кишеню дрібДалі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?