Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 
Листопад 2018
 

Дві миті: народження дочки і прощання перед дорогою на війну | Газета 7 Днів

Дві миті: народження дочки і прощання перед дорогою на війну

02.11.2018 08:41
Переглядів:216

Це те, що найглибше запало в душу Романа Алексійчука

Є люди – наче небожителі. Для учнів-першачків це – вчителі, для студентів – ректори й декани, а для дорослих – представники влади, керівники різних рівнів. Здається, що все у них не так, як у простих смертних. А чи й справді вони з іншого тіста та з іншим кольором крові? Газета «7 днів» вирішила про це дізнатись, а тому бере в таких людей інтерв’ю у стилі «неформат», які ми публікуємо під рубрикою «На два слова».

Сьогодні гостем цієї рубрики є Роман АЛЕКСІЙЧУК, 33роки.Народився у 1985 роців Рівному. Закінчив Науково-навчальний інститут підготовки слідчих та криміналістів Київського національного університету внутрішніх справ (факультет підготовки слідчих). Другу вищу освіту здобув у НУВГП, отримавши ступінь магістра управління групою будинків (2018). З 2006 по 2013 рік працював слідчим Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області. З органів внутрішніх справ звільнився у 2013 році за власним бажанням. Того ж року очолив правління ОСББ «Мій дім». У 2014 році ніс військову службу в зоні АТО. 2015-го обраний головою правління ГО «Рада голів ОСББ міста Рівне». Удостоєний відзнаки нача́льника Генера́льного шта́бу Збройних сил України «За взірцевість у військовій службі» (2015). Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2016). Одружений, має дочку. Ось що ми в нього запитали.

– На вигляд ви дуже спокійна людина, а насправді як? Можете на когось підвищити голос, а то й вдатися до «міцного» слівця?

– У більшості випадків так і є – я стримана людина. Однак через загострене почуття справедливості, яке перетворилося на оголений нерв після проходження військової служби в зоні АТО, інколи не в силі стримати своїх емоцій. Особливо коли бачу брутальну неповагу до людей. Не можу спокійно дивитися на байдужість до нашого спільного майбутнього. Все це, мабуть, наслідок підвищеної самокритичності, а ще відповідальності за втілення того, за що наші хлопці віддали життя на сході України. Я вірю, що жертва хлопців була не даремною.

– Перебуваючи в зоні бойових дій, вам не раз доводилося зазирати смерті в очі. А який з прожитих днів запам’ятався назавжди?

– Навіть не день, а мить, коли після кесаревого розтину дружини мені на груди поклали мою доньку Агнесу. А ще, як зараз, пам’ятаю хвилини прощання з рідними перед від’їздом у зону АТО, коли мене охопила тривога через усвідомлення того, що можу ніколи не повернутися додому.

– Про що найбільше мріяли в АТО ?

– Щоб швидше військове протистояння на сході закінчилося і в Україні запанували мир та добробут. Під час обстрілів найзаповітнішою мрією було залишитися живим, здоровим та неушкодженим, щоб повернутися додому і далі в мирній Україні виховувати доньку Агнесу та бути підтримкою для своєї дружини Альони.

– До речі, ким ви у дитинстві мріяли стати?

– Людиною, яка захищає інших і відстоює справедливість. З дитячих ігор я мріяв бути міліціонером. Пропрацювавши в міліції, зрозумів, що за умов, у яких перебували на той час міліціонери, досягнути своєї мрії практично нереально. Збагнувши, що буду більш корисним в іншій справі, вирішив піти з органів за власним бажанням.

– Те, чим сьогодні займаєтеся, – збіг обставин чи свідомо обраний шлях самореалізації?

– Свідомий вибір, оскільки я розумів, що свою нерухомість слід захищати. Не тільки, наприклад, від «чорних» ріелторів чи хатніх злодіїв, а й від занепаду та руйнування через байдужість і халатність як житлово-комунальних служб, так і деяких мешканців будинку.

– Ви вважаєте себе публічною людиною?

– І так, і ні. Ні, бо не звик до підвищеної уваги до себе. А так, бо хочеш чи не хочеш, а мусиш відстоювати спільні інтереси рівненських ОСББ на сесіях Рівнеради і облради, брати участь в акціях протесту, виступати на різного рівня форумах, семінарах, зборах. Та навіть давати інтерв’ю. Все це публічність. Але вона не закрутила мені голову.

– На вашій сторінці у фейсбуці безліч ваших фото з різних офіційних заходів. Це говорить про те, що у вас практично немає часу на особисте життя, чи ви ховаєте його від «злого» ока?

– Часу справді не вистачає. Викроїти годину-другу для себе (почитати книжку, подивитися якийсь фільм, поспілкуватися з друзями в соцмережах) вдається здебільшого під час службових відряджень як по Україні, так і за кордон.

– Якщо поставити на вагу роботу і сім’ю, що переважить?

– Однозначно – сім’я, за яку я, як її глава, несу відповідальність. Але так склалося, що робота і сім’я у мене тісно переплелися.

– Яке ваше найбільше на сьогодні надбання?

– Тут і мови не може бути – донька Агнеса та моя дружина Альона.

– Чи є те, про що шкодуєте?

– Звичайно, мудрість приходить з часом, можливо, щось з минулого я б змінив. Хоча хтозна. Може, праві ті, хто твердить, що ми маємо дякувати Богу чи долі за все, що маємо.

– На що, як правило, не вистачає часу?

– Знову ж таки на найдорожче – на сім’ю. Хотілося б більше часу проводити у колі рідних.

– Є якісь мрії чи задуми, до яких поки що не доходять руки?

– Звичайно. Як і всі, маю заповітну мрію. Але вона тому й заповітна, щоб не всім про неї розказувати.

– Маєте друзів, з якими готові розділити останній шматок хліба?

– Безумовно. Переважно це ті,з ким ми разом нюхали порох і їли з одного казанка.

– Які чоловічі риси характеру вам імпонують найбільше?

– Стриманість, мудрість, порядність.

– Що подобається у жінках?

– Жінки прикрашають наш світ своєю мудрістю.

– Які подарунки готуєте своїм близьким жінкам на свята (день народження, Новий рік, іменини)?

– Неочікувані.

– Ви можете дозволити собі маленький флірт?

– Ні.

– Що вам допомагає завжди бути у хорошому тонусі?

Заняття спортом. А ще люблю влітку їздити зранку на велосипеді. Взимку намагаюся знаходити час для тренувань у спортзалі та басейні.

– Вас влаштовує автомобіль, на якому ви їздите?

Те, на якому автомобілі їздиш, для мене в житті не головне.

– Заради чого ви не пошкодували б нічого?

– Скажу, заради кого. Дочки, дружини та батьків.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
5 + 10 =
More information?

Ризикну порушити спірну тему про балкони та лоджії. Спершу їх будують, а поті... Далі

 «Це – на убогих», – казав мій дід, збираючись до церкви і кладучи в кишеню дрібДалі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?