Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
1
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
Липень 2018
 

Проза життя | Газета 7 Днів

News by categories

Проза життя

Він відчужено сидів в інвалідному візку, в якому завжди заїжджав у віддалений куток церковного подвір’я, і не зводив очей з образа Спасителя над вхідними дверима храму. На відлюдькуватого чоловіка, що, міцно стиснувши худющими руками колеса, щось беззвучно шепотів висохлими до ниток губами, давно ніхто в селі не звертав уваги. Хоча, коли в його родині одна за одною сталися страшні трагедії, про Степана гула вся округа.

... Читати далі»
Урок для мами
05.07.2017 19:27

   У вагоні електрички відчиненим було лише одне вікно. І через те що не було протягу, стояла задуха. Спека всіх розморила. На весь вагон уже хвилин десять верещав дитячий голос. Пасажири почали звертати увагу на молоду жінку, котра ніяк не могла заспокоїти дівчинку років п’яти. Поруч із ними сидів молодий чоловік з «бананами» у вухах. Чи то музика, чи щось інше робило його далеким від того, що відбувалося довкола.

... Читати далі»

    Я не бачила початку, але мені довелося бути свідком кінця їхньої сім’ї. Вони погодились, щоб на судовому засіданні, яке поставило останню крапку в історії шлюбу Лариси і Геннадія Алексєєвих, був присутній журналіст. Їм уже просто було однаково, хто і що скаже, що подумає про їхню сім’ю, а точніше – про її уламки. Вони самі зробили стільки для розголосу свого сімейного конфлікту, що навряд чи хтось зміг би зробити для цього більше. Я чекала, що стану свідком людської трагедії, а стала свідком бюрократичного фарсу, та й годі. Сухі стандартні фрази. Запитання і відповіді, з яких не можна було втямити, чому ці люди тут опинились, чому для них стало неможливим жити разом.

... Читати далі»

При розлученні чоловік забрав з дому всю дорогу техніку, а також тисячі доларів, про які його дружина-домогосподарка за тринадцять років спільного життя і не здогадувалася. На суді він плакав, переконуючи суддю, що не в змозі платити аліменти на двох синів.

... Читати далі»

Лікарня розмістилася в колишньому польському маєтку. Відділення розкидали по окремих будинках. Найбільше, терапевтичне, – в найбільшому. Палати були великі, на дев’ять-десять ліжок. Широкі вікна сягали під саму стелю.

... Читати далі»

Історія стара, як світ. Правда-бо, нерозділене кохання хоча б раз у житті переживав кожен з нас…

У цій історії страждав Сашко. Спочатку – через постійні кпини однокласників. А згодом, коли однокласники підросли настільки, аби зрозуміти, що з таких почуттів не сміються, – через усвідомлення безнадійності свого почуття. Сашко тільки те й робив, що порівнював себе із нею, Оксаною. І чим далі, тим більше переконувався, що ці порівняння не на його користь.

... Читати далі»

З їхньої сім’ї можна писати історію України. Не парадну, приправлену відомими іменами, гучними подіями і датами, а буденну – таку, як у багатьох простих людей, що на якомусь етапі цієї історії народжувалися, жили, працювали, щось набували чи безповоротно втрачали і йшли у небуття.

... Читати далі»

у якій руйнується вже друге покоління.  І зависла загроза над третім…

Аліменти можна сплачувати не тільки на дітей, а й на дружину – є така норма в законі. Ми відкрили на неї очі нашим читачам декілька років тому, коли до нас звернулася наша давня читачка Валентина Сергіївна (ім’я з етичних міркувань змінено) і поскаржилась на чоловіка.

... Читати далі»

Бо не буде часу, щоб їх виправити

Всього раз за все шкільне життя їхньої молодшої дочки, Аліни, пішов Петро Олександрович на батьківські збори у школу, і нічого доброго з цього не вийшло.

... Читати далі»

Ідуть вони з Оксаною якось вулицею, а позаду голос: «Дівчата, ви яке морозиво любите – ескімо чи пломбір?» «Ескімо», – кажуть вони, не оглядаючись. Через кілька кроків між їхніми головами (інакше й не можна, бо йдуть подружки під руку) простягається рука з двома порціями ескімо. Беруть вони його, їдять і хихикають, та не оглядаються на вгощальника – тримають фасон...  У пам’яті Віри Дмитрівни часто спливає цей епізод. Це було 28 років тому. Вона познайомилась у той день зі своїм майбутнім чоловіком.

... Читати далі»

Сторінки

Реклама

 «Це – на убогих», – казав мій дід, збираючись до церкви і кладучи в кишеню дрібДалі

Це було напровесні. Але думки, які прийшли тоді, не дають мені спокою досі, то я й вирішив под... Далі

Опитування

Які у вас плани на літо?