Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
 
Червень 2016
 

Усе повертається: спочатку батько бив дочку, а тепер дочка б’є його | Газета 7 Днів

Усе повертається: спочатку батько бив дочку, а тепер дочка б’є його

09.06.2016 11:55
Переглядів:38
До кого приходить людина, щоб поділитися бідою, вирішити проблему, попросити поради, отримати допомогу? Коли це людина молода, то, звичайно, – до батьків. А коли стара – до дітей. Так думає і чинить переважна більшість із нас. Але не всі.

В історії, про яку піде мова і яка трапилась у цілком благополучній (на перший погляд) рівненській сім’ї, дитина панічно боялася своїх батьків. Врешті-решт це вилилось у страшну життєву драму. 

Без права на помилку

Коли до нас у редакцію звернувся старий чоловік-інвалід і поскаржився на те, що донька його б’є, я пішла в ту сім’ю і розпитала про причини. Батько тільки лаявся і кричав, що його дочка «п’янюга кончена». А сама дочка, Валя, почала пояснення здалеку. Я розкажу з її довгої розповіді тільки декілька епізодів, в яких можна знайти витоки.

Дитячий садок. За сніданком Валі на платтячко впала ложка каші. А каша була зверху приправлена полуничним варенням. Валя, як уміла, витирала пляму, але вона тільки розповзлась по тканині та стала ще більшою й огиднішою. Мама, прийшовши увечері за донькою, ще в роздягальні при всій групі, при всіх Валиних подружках накричала на доньку і дала їй декілька ляпасів. Аж вихователька зробила мамі зауваження. Мама після цього замовкла, тільки наостанок пригрозила дочці на вухо: «Нічого, я з тобою вдома розберусь».

Валя пригадує той липкий страх, який паралізував її по дорозі додому, де дитину чекало обіцяне «розбирання». Тато з мамою влаштували їй «виховну годину» по повній програмі. Їй перед лицем розмахували зіпсованим платтям, казали, що тепер вона ходитиме до садка гола, якщо не вміє цінувати те, що мама й тато для неї купують. Валя приймала ті слова за чисту монету, гірко плакала й просила не вести її голою по вулиці, щоб з неї не сміялися інші діти. Потім її позбавили вечері. Мама й тато показово сіли їсти самі, доки дочка стояла в кутку на колінах на гречці. Її залишили в кутку й після вечері. Батьки вимкнули світло і пішли спати без неї, а зморена стоянням на гречці й сльозами Валя, перемагаючи свій страх перед темрявою, згодом тихенько встала і лягла на кухонному куточку, вкрившись кухонним рушником.

Школа. У зошиті в косу лінію Валя помилково почала писати слова в ширшому рядку, а потім помітила свою помилку і посеред рядка перейшла на щабель нижче – у вужчий рядок. Вийшло негарно. Вчителька поставила їй за цю класну роботу одиницю. Дитина хотіла той зошит заховати, щоб мама не побачила. Але, як на зло, її нехитрий сховок розкрили і влаштували дівчинці вже звичну для неї екзекуцію. Валі всунули в руки величезну ганчірку для підлоги і змусили вимити ванну, туалет, коридор, кухню і навіть площадку. Щоб знала, що таке праця, як важко даються батькам ті гроші, за які вони купують зошити, і що її чекає після школи, коли вона буде вчитися на одиниці та псувати зошити поганими оцінками. А потім звично вже поставили на гречку.

Паніка отримати погану оцінку поселилася в ній після тієї першої одиниці назавжди. Якось вже у п’ятому класі, коли Валя не змогла біля дошки справитися зі складним прикладом, вчителька оголосила їй оцінку «два» і сказала дати щоденник, щоб занести її туди. Валя внутрішньо напружилась, уявивши, як відреагують батьки на двійку, і збрехала, що забула щоденник вдома. «То завтра я хочу бачити в школі твоїх маму чи тата, – сказала вчителька. – Без них на уроки не приходь». Валю миттєво паралізувало від звичного липкого страху і, чого з нею не бувало ніколи, по колготках поповзли у туфлі мокрі струмки, а під ногами у неї миттєво зробилася калюжа. Вчителька знітилася і злякалася цього ще більше, як Валя. Вона забрала дівчинку з класу, завела в кімнатку біля їдальні, де переодягалися кухарі, там зняла з неї і сама попрала колготки та повісила сушити їх на батарею. 

Вчителька так перейнялася подією, що аж розплакалась і стала просити у Валі пробачення. Що вона сказала Валиним однокласникам, повернувшись до класу, Валя не знає досі, але коли через урок дівчинка прийшла на своє місце у класі, ніхто з неї не сміявся і не показував на неї пальцями, чого вона так боялась. Всі зробили вигляд, ніби нічого не сталося.

Як не зроби, усе погано

Вона з усіх сил намагалась уникати ситуацій, через які батьки були б нею незадоволені. Росла тихою і непомітною. «Уявляєте, коли мої подружки, повертаючись додому зі школи, купували морозиво, я ніколи не купувала його й собі, бо боялась, що морозиво розтане і ляпне мені на форму», – поділилась вона тим своїм давнім страхом. Вона не брала участі в загальних іграх на перервах у шкільному коридорі. І на траву в парку не сідала, і навіть на лавочку, аби нічого не забруднити, не пом’яти і не порвати. Щоб завжди бути акуратною і відповідати уявленням своїх батьків про ідеальну дитину. Але вони все одно знаходили причини, щоб присікатись до неї. Хіба ж довго знайти причину, коли ти хочеш її знайти?

В Україні від насильства в сім'ї потерпає 60% дітей.  На  обліку органів внутрішніх справ перебуває 101 тисяча 600 осіб-правопорушників, що застосовують насильство в сім'ї. 

Особливо важким був той період, коли Валя вже закінчила вуз і стала працювати в бухгалтерії на великому підприємстві. Усі її ровесниці, подруги і знайомі по школі, вузу, роботі, сусідки по двору виходили заміж, ішли в декрети, радували своїх батьків онуками. А Валя була все сама та сама. «І чого ти все сидиш!? – дошкуляв її батько. – Так ти ніколи нічого не висидиш. Не прийде по тебе принц додому!» Коли ж бували рідкісні дні, що Валя затримувалась чи через чийсь день народження, чи через похід у кіно і приходила додому пізно, батько з порога зустрічав її докорами: «Де ти вештаєшся, шльондро? Ще в пелені нам принесеш байстрюка!» Дівчина, почуваючись безмірно винуватою, виправдовувалась, пропонувала потелефонувати до подружки, з якою разом була в кіно чи на дні народження. Але наступного разу все повторювалось.

– Ну як можна було докоряти мені протилежними речами? – задає мені Валя питання, на яке сама стільки років не знаходить відповіді. – То дорікає: «Чого ти вдома сидиш?», а то: «Чого ти ходиш?», а точніше: «Де шляєшся?» 

Невінчана-нерозписана, зате вагітна

Якось, коли Валя поїхала в село до двоюрідної сестри, щоб допомогти їй викопати картоплю, там до неї підкотився сусід, котрий своїм конем підвозив викопану картоплю з поля до сестриного двору. Сусіда саджали вечеряти і наливали могорич, а він, осмілівши після цього могорича, якось і затягнув Валю у сарай на сіно.

Повернувшись додому, вона довго не могла збагнути, що з нею діється, аж доки зиркаті колеги, що сиділи поруч з нею в бухгалтерії, не запитали дівчину напрямки: «Ти що, в декрет зібралася?»

Вони потрапили в точку. Їхній діагноз підтвердив Валі гінеколог, до якого дівчина, відпросившись з роботи, пішла наступного дня. Далі вона розповідати не захотіла, щоб не видавати людину, котра погодилась звільнити Валю від небажаної вагітності. Я запитала її, навіщо було взагалі позбавлятись від дитини? Ну правда-бо, хіба вона перша і хіба остання завагітніла, не будучи в шлюбі і не маючи на нього надії? Для чого ж було так по-варварськи розправлятися з цією небажаною вагітністю і жертвувати власним здоров’ям? «Я дуже боялась, що батьки дізнаються. Вони б мене убили!» – відказала Валя.

Але термін був завеликий, тож проблем їй уникнути не вдалося. Посеред ночі після тієї екзекуції Валю забрала «швидка». Її спочатку «почистили», а потім зробили операцію, яка назавжди поставила хрест на Валиному материнстві. Мати з батьком все одно дізнались те, що донька хотіла приховати. І в хаті почалося ще страшніше пекло, ніж було досі. Валю інакше, як шльондрою чи повією, не називали. Мало того, батько її бив. «Уявляєте, він бив мене до 35 років», – розкрила мені свій ганебний секрет Валя. Вона у відчаї була готова вже покінчити з життям і вигадувала способи, як це зробити, але духу не вистачало. От і терпіла далі, доки знайшла спосіб вирішити свої проблеми.

Спосіб був старий, як світ, – горілка. Раз-другий відчувши полегшення від утоплення своїх проблем у чарці, дівчина вже перестала шукати оказію чи нагоду випити, а просто заходила по дорозі додому в гастроном і купувала собі випивку. Їй було легше ігнорувати батькові і мамині діставання, коли вона приходила додому під градусом.

Закінчилось тим, чим мало закінчитися. Валю звільнили з роботи. Коли вона з трудом знайшла другу, то протрималась там недовго. Її звільнили вже після другого запою. Тепер Валя не працює ніде. Наче й нічого страшного у цьому нема. Тепер багато людей не працюють. Але Валя без роботи вже десятий рік.

За цей час порядки вдома суттєво перемінились. Батьки пішли на пенсію. Татові через ускладнення, пов’язані з цукровим діабетом, відрізали ногу. Він став безпомічним і перестав на Валю замахуватись і бити її чим під руку попаде. А одного разу Валя сама побила його. Вона була під градусом, отже агресивна (на неї завжди нападає агресія, коли вип’є), а батько знову став її брутально обзивати, от вона й вилила на нього свою лють. Валя скинула батька з коляски на підлогу і копала ногами, доки не стомилась. 

Відтоді він її не зачіпає. Чи змирився, чи просто боїться…

Я розмовляла з нею в її кімнаті. Опухла, задута жінка з фіолетовими мішками під очима та прожилками на носі сиділа на ліжку якраз під своїм дитячим портретом, з якого дивилась на мене світлокоса акуратна дівчинка у шкільній формі з пишними білими бантами. Важко було повірити, що це одна й та ж людина.

 

 

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
2 + 0 =
More information?

Опитування

Чи стала Європа ближчою рівнянам завдяки безвізу