У слові «медсестра» головна складова – «сестра» | Газета 7 Днів

У слові «медсестра» головна складова – «сестра»

11.05.2017 13:58
Переглядів:46

Сестричка. Яка ще професія має у просторіччі таке гарне визначення? На календарі сестричок 12 травня професійне свято. У його переддень наші кореспонденти побували в лікувальних закладах міста і познайомилися з представницями цієї чудової професії.

18 років тому вона пов’язала своє життя з медициною. Відтоді бачить покликання медсестри в тому, щоб допомагати людям. На її думку, для одужання пацієнта психологічна підтримка потрібна так само, як ліки. «Медицина – це моє. Якби я цього не відчувала, то й не обрала б цю професію, – каже жінка. – Коли бачиш вдячні очі та чуєш щирі подяки пацієнтів навіть за те, що ти просто з ними поговорив, не кажучи про те, що зробив для них, то одразу й настрій поліпшується. За це й подобається мені моя робота, за можливість робити людям добро».

Цього року старша медсестра кардіологічного відділення № 3 центральної міської лікарні Людмила Лук’янчук стала переможницею обласного конкурсу медичних сестер. 

У цьому професійному змаганні оцінювали не лише теоретичні знання, але й практичні навички з терапії, хірургії та педіатрії. «За весь час, що я працюю в медицині, це найбільша відзнака моєї роботи», – каже краща медсестра області. Але цю відзнаку вона заробила власним розумом, вмілими руками та високою кваліфікацією.

Старша медсестра педіатричного відділення № 1 Рівненської міської дитячої лікарні Марія Романуха ось уже 40 років працює в цьому закладі. 

У її відділенні завжди порядок і дисципліна. Колеги цінують її як професіонала своєї справи, яка з радістю ділиться з ними своїм досвідом. Відгукуються про неї як про неймовірно добру і світлу людину, яка може вилікувати пацієнта своєю щирою усмішкою.

– Мабуть, бути медсестрою – моє покликання. Якби повернути час назад, то нічого у своїй долі не змінила б, – каже Марія Романуха. – Чому обрала саме цю професію, вже й не пригадаю. У селі Жильжа Костопільського району, де я народилася, була фельдшер Ніна Петрівна. Її роботою я захоплювалася з дитинства. Після закінчення Рівненського медучилища отримала розподіл у Рівненську дитячу міську лікарню. І ось уже з 1976 року тут працюю.

Якщо в сім’ї все тримається на жінці, то в медицині – на медичній сестрі. Ігор Дундюк, заступник головного лікаря ЦМЛ

 Чи це збіг, чи доля така, але перший запис у трудовій Марії Василівни поставили 1 червня – у День захисту дітей. Саме з дітьми працювати найкраще, переконана Марія Романуха. У роботі їй найбільше подобаються вдячні посмішки дітей.

Тепер вона – головна медсестра Центру первинної медико-санітарної допомоги «Центральний». А вирішила піти в медицину ще в школі. Руслана Войтович на власному досвіді переконалася, що хворим необхідна увага і допомога – у дівчини хворіла бабуся, якій потрібен був догляд. Руслана досі пам’ятає вдячні очі старенької, котра дуже цінувала ті години, які внучка проводила біля ліжка хворої.

«Жодного разу я не пожалкувала, що обрала цю професію, – каже медсестра. – Адже медицина формує такі риси характеру, як щирість, доброзичливе ставлення до людей. Дуже люблю свій колектив. Медпрацівники наші – згуртовані, завжди готові прийти на допомогу одне одному та пацієнтам».

Ця життєва позиція Руслани Войтович була помічена: у 2008 році вона отримала міську відзнаку «Жінка року» в номінації «Жінки – працівники сфери охорони здоров’я».

Якщо лікар займається стратегією, то медична сестра – тактикою. Олег ШРАМ, головний лікар ЦПМСД «Центральний»

Минуло ось уже понад чотири десятки років відтоді, як Леся Савчук присвятила себе медицині. Закінчивши 1972 року Костопільське медичне училище, вона прийшла за розподілом у Рівненську міську лікарню, де пропрацювала тридцять років. Нині Леся Савчук – старша медсестра амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 2 Центру первинної медико-санітарної допомоги «Північний».

Леся Миколаївна обрала собі професію, яка справді є для неї покликанням від Бога. Про те, що не помилилась у своєму виборі, свідчать хороші відгуки про неї колег і пацієнтів. Незважаючи на те, що бували і недоспані ночі, і різні екстремальні ситуації, все компенсується результатом її роботи.

– Був випадок, коли ще працювала в центральній міській лікарні, – пригадує Леся Миколаївна. – Ми втрьох йшли з роботи на тролейбусну зупинку на площі Перемоги, чекали 4-й тролейбус, щоб їхати додому. Підходимо, а на зупинці лежить чоловік. Ми його, непритомного, поклали на лавку. Почали робити штучний масаж серця. Поки приїхала швидка, я серце «завела». 

У хворого діагностували повторний інфаркт міокарда.

Свої сили Леся Миколаївна відновлює в самодіяльному вокальному ансамблі «Вишиванка», засновником якого вона є. Лікарі, медсестри, санітарки у вільний від роботи час виконують українські народні пісні. Цей ансамбль знають далеко за межами медзакладу.

Вона – старша медична сестра четвертої амбулаторії Центру первинної медично-санітарної допомоги «Ювілейний». Валентина Дука прийшла в педіатрію відразу з медучилища, за покликанням, 23 роки тому.

Хотілося допомагати хворим діткам не словами – справами. А в цій амбулаторії медсестри саме цим і займаються – навчають мам, в яких от тільки-тільки народилось немовля, як його пеленати, вигодовувати, дотримуватися правильного режиму дня, робити з перших днів життя масаж, гімнастику, щоб зберегти і зміцнювати здоров’я малюка.

Тепер у підпорядкуванні Валентини Дуки понад 40 медсестер. Оглянути відділення, організувати роботу так, щоби медсестри вчасно й правильно виконували призначення лікарів, і кожній підказати та допомогти в роботі – така її щоденна турбота. Робота ця не знає вихідних, та це її улюблена робота.

Робота з дітьми – це найвідпові-дальніша робота медсестер. Кращої старшої медсестри, ніж Валентина Дука, для нашої амбулаторії я і не уявляю. Валентина Барса, завідувачка дитячої амбулаторії

Вона – медсестра з лікувальної фізкультури Рівненського міського територіального центру соціального обслуговування. Щоденні пацієнти Ірини Корній – старенькі одинокі підопічні терцентру, ті, для кого цей дім – родина, опора й розрада.

У залі, де проводять лікувальні тренування, в рядочок вишикувалися сучасні спортивні тренажери. Коло стіни – велика шведська стінка, а на підлозі – килим із орнаментами, неначе вдома. На стільчиках – домашні, сплетені із клаптиків різнобарвні килимки, на столику – весняні квіти.

– Сім років поспіль, день у день, лечу на цю роботу, як на крилах, – зізнається Ірина Корній. – Для підопічних наші заняття тут – не тільки спорт, але більшою мірою – клуб за інтересами та коло добрих друзів. Ця атмосфера виліковує такі хвороби, в яких медицина опустила б руки! Бо фізкультура – це і гарне самопочуття, і гарний настрій. Я поки що не чула, щоб якась пігулка замінила рух людині, а фізкультурою пігулку замінити можна!

Часом кажуть, що старші люди всім незадоволені, все їм не так. А медсестра Ірина Корній з цим не погодиться ніколи.

– Вони цікаві та розважливі, за плечима в них непрості життя. І якщо ставитись до літньої людини з увагою і повагою, вона тобі віддячить тою самою монетою. То я цих пацієнтів і свою роботу не проміняю ні на що!

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
6 + 0 =
More information?

Реклама

Опитування

Чи стала Європа ближчою рівнянам завдяки безвізу