Ми любимо за те, що… люблять нас | Газета 7 Днів

Ми любимо за те, що… люблять нас

08.06.2017 11:18
Переглядів:38

Історія стара, як світ. Правда-бо, нерозділене кохання хоча б раз у житті переживав кожен з нас…

У цій історії страждав Сашко. Спочатку – через постійні кпини однокласників. А згодом, коли однокласники підросли настільки, аби зрозуміти, що з таких почуттів не сміються, – через усвідомлення безнадійності свого почуття. Сашко тільки те й робив, що порівнював себе із нею, Оксаною. І чим далі, тим більше переконувався, що ці порівняння не на його користь.

Вона завдяки своїй ефектній зовнішності – завжди в центрі уваги. Його ж ніхто не помічає. Він дивився у дзеркало, аналізував і усвідомлював, що це справедливо. Бо що ж тут помічати? Кирпатий ніс, неслухняне волосся, яке ніяк не хоче лягати в той бік, куди його розчісуєш. І зростом не вийшов, а плечі широкі. Через це він виглядає низьким і кремезним, а хочеться бути струнким і високим – під стать Оксані.

І вдягається вона краще за інших дівчат у класі. А в нього свого одягу майже ніякого – все з братового плеча.

І покликати однокласників йому нема куди, і похвалитись нічим. Бо в їхній двокімнатній квартирі їх аж п’ятеро: тато з мамою, брат з молодою дружиною і він, Сашко. А в Оксани своя кімната, бо в них три кімнати на трьох. Оксана – одиначка, то все в тій квартирі для неї.

Словом, як не крути, випадало, що Оксана Сашкові – не пара. Він із цим змирився. І перестав за нею бігати на виду у всіх насмішників, хоча й не перестав про неї мріяти, за нею сохнути, переживати за її відповіді біля дошки, за її оцінки на іспитах.

На випускному вечорі він наважився все ж запросити її на танець. І потім довго-довго з ним був її легкий дотик і ніжний запах її волосся.

Час розкидав їх у різні боки. Ні Сашко, ні Оксана не подолали вступних бар’єрів до вузів. Сашко пробував прорватись у Львівський політехнічний університет, а Оксана вступала до медінституту в Тернополі. Восени Сашка забрали до армії. Він написав багатьом однокласникам тільки для того, аби виправдати листа, написаного Оксані. Відповіді не отримав, то й більше писати не став.

А коли відслужив і повернувся, ноги самі привели його до Оксаниного під’їзду. Коли він усе ж наважився подзвонити в ті заповітні двері і вони відчинились, Сашко не повірив побаченому. Перед ним стояла наче й Оксана, а наче й не вона. Хлопець звик бачити її завжди веселою, енергійною, впевненою в собі. Ця ж дівчина зовсім не вкладалась у той образ, що запам’ятався. Наче то була не сама Оксана, а лише її тінь.

Він збагнув причину таких перемін, коли довідався, що довелося пережити коханій дівчині в останній рік.

Помер Оксанин тато. Смерть ця була настільки несподіваною, раптовою, що сім’я абсолютно не була готовою до неї – ані морально, ані матеріально. Оксана розповіла, що всі гроші, які на той час були в домі, пішли на лікування тата, похорон та поминки. І вони з мамою залишились наче біля розбитого корита. Мамина робота, на яку колись її влаштував тато не заради доброї зарплати, а тільки аби вдома не сидіти, не дає можливості мамі забезпечити всім необхідним дім і сім’ю, а тим більше вчити Оксану. А вона, виявляється, аби й вдруге не промахнутись при вступі, подала документи на платне відділення. Був тато, то знаходив гроші на оплату навчання та утримання дочки в іншому місті, а тепер, коли його не стало, доведеться Оксані розпрощатись зі студентським життям. Її вже попередили, що відрахують з інституту, якщо не внесе плату.

У Сашка болісно стиснулось серце, коли він побачив, як тремтять у Оксани губи, коли вона розповідала про свої втрачені надії. Кому ж, як не йому, знати, як завжди мріяла Оксана стати лікарем. Вона ще в першому класі казала це. І потім постійно. І коли вони писали твори про свої мрії, про те, ким себе бачать у майбутньому. І на випускному, коли написали листа собі, якими вони будуть через 20 років, закоркували його і закопали під липою, що росла біля вікна їхнього класу. 

В тому листі Сашко посоромився написати, що мріє одружитись з Оксаною, написав, що хоче стати директором стадіону. Оксана написала, що обов’язково стане лікарем-окулістом.

Коли через два тижні Сашко знову прийшов до коханої дівчини в її черговий приїзд додому, в нього було вже абсолютно чітке рішення. Оксана йому вірила й не вірила. Їй здавалось, що таке буває тільки у казках та романах...

Вона остаточно переконалась, що він говорив серйозно, а не будував повітряні замки, коли Сашко приїхав знову аж через чотири місяці. Увесь цей час він працював на будівництві під Києвом, напросившись підсобником у бригаду до брата та його друзів. Практично все зароблене хлопець віддав омріяній дівчині, аби оплатити її навчання.

Я довідалась про цю історію від їхньої однокласниці. Вона ж таки дала мені Оксанин телефон. Я подзвонила і знайшла її удома, коли дівчина приїхала з Тернополя на канікули.

Оксана вчиться тепер на четвертому курсі. Влітку вони із Сашком вирішили одружитись. Планують запросити на весілля увесь клас. Сашко тепер знову на заробітках, бо ж Оксанчине навчання коштує немало. Та й на весільні витрати хоче заробити.

– Знаєте, в мене відкрились на нього очі тільки після цього його шаленого вчинку. Ну хто, скажіть, ще може нині так зробити? Багато хто з моїх колишніх залицяльників знав про мої непрості обставини. А підставив плече тільки Сашко, від якого я найменше сподівалась допомоги. Я ж ним так довго нехтувала. Та й статки в нього багато менші, ніж у інших моїх кавалерів. Просто сама собі дивуюсь, якою була сліпою. Тепер я ні на кого й не дивлюсь. Ніхто мені не потрібен. Нікого нема для мене крашого за мого Сашка. Знаєте, все-таки я переконалась на власному досвіді, що найміцніша та любов, коли кохаєш людину за її добре серце, за її вчинки, а не за її зовнішність. І ще: можна полюбити за те, що люблять нас.

Я попросила у неї дозволу написати про цю історію. І вона погодилась: «Напишіть. Нехай знають дівчата, що любити варто спочатку надійних, а вже потім красивих». Але імен справжніх попросила не називати: «Навіщо? Казатимуть, що він купив моє кохання. Доказуй потім кожному, що це не так».

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
7 + 8 =
More information?

Опитування

Чи стала Європа ближчою рівнянам завдяки безвізу