Архів новин

Четвертий бік трикутника | Газета 7 Днів

Четвертий бік трикутника

05.07.2017 19:16
Переглядів:40

    Я не бачила початку, але мені довелося бути свідком кінця їхньої сім’ї. Вони погодились, щоб на судовому засіданні, яке поставило останню крапку в історії шлюбу Лариси і Геннадія Алексєєвих, був присутній журналіст. Їм уже просто було однаково, хто і що скаже, що подумає про їхню сім’ю, а точніше – про її уламки. Вони самі зробили стільки для розголосу свого сімейного конфлікту, що навряд чи хтось зміг би зробити для цього більше. Я чекала, що стану свідком людської трагедії, а стала свідком бюрократичного фарсу, та й годі. Сухі стандартні фрази. Запитання і відповіді, з яких не можна було втямити, чому ці люди тут опинились, чому для них стало неможливим жити разом.

   Через багато часу, аж через три роки, мені довелося знову поспілкуватися з Алексєєвими, а точніше – з Геннадієм Алексєєвим та Ларисою Стельмах, коли вони обоє були присутні на суді їхнього сина Романа. Тоді вже вони були набагато відвертіші, вони шукали причини синової біди в собі самих, а знаходили не кожен у собі, а одне в одному…

Кохання

   Лариса: «Він так гарно залицявся. Мені всі дівчата на курсі заздрили. Квіти дарував не тільки в день народження і 8 березня, і не по одній-три квітки, як моїм подругам їхні кавалери, а цілими оберемками. За той один рік, що ми зустрічались, я побувала в усіх ресторанах Рівного і скуштувала усе найсмачніше, що в них було. З будь-якої нагоди Гена вів мене до ресторану. Купував квитки на всі гастрольні концерти. І я втратила голову. Потім уже дізналася, що він із боргів не вилазив, позичав у одних друзів, щоб віддати іншим».

   Геннадій: «Вона була такою наївною, щирою, чистою. Її так легко можна було здивувати, порадувати. Відкриє так широко свої голубі очі, кліпне віями: “Гена, ти – справжній чарівник”. Усміхнеться – і відразу на щоках ямочки. У мене серце мліло від тих ямочок і від того кліпання. На все був готовий, аби її потішити».

Будні

   Лариса: «Він такий швидкий був, коли почне говорити. Як розпланує, то виходило, що ми скоро будемо жити, як мільйонери. Перед тим як отримати зарплату, наобіцяє, що накупить мені з неї й того, й іншого, а Ромі скупить ледь не увесь іграшковий магазин і заодно з ним кондитерський відділ гастроному. А як до діла, то повернемо із зарплати ті борги, що він встиг наробити, заплатимо за квартиру, купимо вермішелі та круп про запас, то Ромі вже й на молоко не залишиться».

   Геннадій: «Все вона переводила на гроші. Для неї інших цінностей не було. Такого голого практицизму мені більш зустрічати не доводилося. Взяли ми на роботі садову ділянку. Посадив я на ній понад дорогою берізки. У нашому селі на Білгородщині в Росії берези ростуть у палісадниках біля кожної хати. Так мені хотілося, щоб вони нагадували про моє рідне село. Вона мене тими березами попомучила. Краще б, каже, вишню чи яблуню посадив, який із тої берези толк! Чи приніс я цуценя від знайомих, щоб порадувати Рому. Само собою, собака виріс, його годувати треба. А вона ту кістку для нього наче від серця відриває. Люди, каже, свиню годують, то потім свиня годує їх, мають своє сало й м’ясо, а навіщо годувати собаку, який з неї толк? У всьому вона шукала той толк, а прямо сказати – вигоду. Такий неприкритий хохляцький практицизм».

Зрада 

   Лариса: «Знайшов собі таку саму ненормальну, як і він. Де таке видано: взяли кредит і поїхали на ті гроші в Болгарію на медовий місяць. Це притому, що живуть у приватній квартирі та не мають ні кола ні двора».

   Геннадій: «Лариса мені докоряла, що я порушив клятву, яку давав на вінчанні, що буду з нею в багатстві і в бідності, в горі і в радості. Що мене Бог покарає за це. А вона хіба така вже правовірна, якою себе показує? Чому вона не боїться Бога, коли настроює сина проти мене? Так, я справді зрадив їй. Але ж це кожен зробив би на моєму місці, якби жив у такому шлюбі, в якому я промучився аж 12 років».

Наслідки

   Так, фактично їхній шлюб проіснував 12 років. Потім ще три вони, хоч і були розписані, але жили нарізно. А це вже три роки проминуло, як Лариса, отримавши на руки судове рішення, змінила прізвище на дівоче. Усі ці шість років, які вони живуть окремо, батько і мати тільки те й роблять, що шарпають на два боки свого сина. Роман був спочатку цілком на маминому боці, а тому, щоб не засмучувати маму, зустрічався з батьком таємно.

   Потім ці зустрічі стали набагато рідші. І не тому, що Роман їх не прагнув чи Лариса надто ревно оберігала сина від батька. З її плутаних, крізь сльози, пояснень я зрозуміла, що, навпаки, вона, заклопотана добуванням копійки, давала синові занадто багато волі і в останні роки найчастіше не знала, де Рома буває і чим займається. А Геннадій докоряє собі тим, що Роман віддалився від батька, відчувши, що той більше переймається проблемами нової сім’ї і другого сина, що народився у нього в цьому шлюбі. Що ж, такі дитячі ревнощі – звична річ навіть тоді, коли з’являється друга дитина в тій же сім'ї. То що казати про ставлення дитини до появи малюка в новій сім’ї батька чи матері?

   Одне слово, Геннадій надіявся, що син у Лариси під контролем. А Лариса сподівалась, що коли він у неї одягнений та взутий не гірше за людських дітей, то більше нічого йому й не треба, не повинно бути в нього жодних інших проблем. Вона взагалі жила всі ці роки у постійному змаганні з тією, другою дружиною Геннадія, намагаючись довести всім близьким і знайомим, що в їхньому трикутнику саме вона, Лариса, – найбільш потерпіла, але й незаслужено ображена сторона. Вона безконечно наводила порівняння, що ось, бачте, вона одна забезпечує кращий добробут для своєї сім’ї, ніж Геннадій удвох із новою жінкою. Що ось її Рома одягнутий, що в нього є музичний центр і комп’ютер, що вона оплачує йому одночасно двох репетиторів, що вона двічі за три роки умудрялась відправляти його на море.

   Тим часом Роман, для якого зовнішні атрибути у спілкуванні з батьками чим далі, тим більше стали домінувати над внутрішніми, став заповняти цей вакуум на свій розсуд. Знайшлися «друзі», що прилучили його до наркотиків. 

   А коли потрапиш у цю трясовину, вирватися з неї важко. Хлопець напозичався грошей, бо ж наркозалежність – річ надто дорога, і коли кредитори приперли його до стінки, наважився на пограбування перехожого. Зійшло йому це з рук раз, потім удруге. А втретє його впіймали.

   На суді Роман не піднімав голови і відверто плакав. У залі так само плакали його батьки. Навіть горе не об’єднало їх, сиділи у протилежних кутках судової зали.

   Недавно вони побували на першому побаченні із сином у колонії для неповнолітніх на Тернопільщині. Лариса розповідає, що їхали вони в одному автобусі, але сиділи порізно. Іще каже, що помітила, що її передача була краща. Вона не поскупилась для сина на шоколадні цукерки, а Гена привіз карамель…

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
4 + 8 =
More information?

Опитування

Чи стала Європа ближчою рівнянам завдяки безвізу