Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
25
26
27
28
29
30
 
Вересень 2017
 

Реклама

«Не бійтесь заглядати у словник» | Газета 7 Днів

«Не бійтесь заглядати у словник»

07.09.2017 11:19

Ці слова класика української літератури Максима Рильського спадають мені на думку щоразу, коли стикаюся зі складним написанням слів чи їхніх відмінкових закінчень.

Любити рідну мову змалечку вчили мене батьки.

У школі мені щастило на обдарованих вчителів-мовників, які так привабливо подавали свій предмет, що хотілося читати і писати за програмою і поза нею. Та найвищу мовну науку я отримала від справжнього метра українського слова – професора Олександри Сербенської.

Ні те ні се

Професорка починала університетську науку для своїх студентів з банального диктанту. Після перевірки першого диктанту на першому курсі вона назвала моє прізвище і попросила мене встати. Виявилося, що лише я написала диктант без мовних огріхів. Щоправда, оцінку заробила лише «добре», бо, вагаючись, ставити чи не ставити розділовий знак у фразеологізмі «ні те ні се», таки залишила на папері ледь помітну закарлючку. Зате затямила відповідне правило правопису на все життя.

 

8 вересня – Міжнародний день грамотності.

Українська мова дуже багата і різноманітна. Буває, розкриєш тлумачний словник на якомусь слові, а в ньому десяток відтінків значень. І вкотре переконуєшся: права була моя професорка, яка казала, що не можна запам’ятати всі слова і правила, але при цьому дуже важливо знати, де їх у разі найменшого сумніву знайти. Тому мені буває дивно чути, як дехто каже, що вивчив мову за рік, два чи три. Я вчу її все життя, мало якого дня не заглядаю у словник чи правопис, аби перевірити написання. І ні оцінка «відмінно» з української мови від Олександри Сербенської, ні майже 35-літня редакційно-мовна практика не дають мені підстав думати, що знаю мову досконало. Словом, вік живи – вік учись.

Редакційні «розмальовки»

Коли газета потрапляє до рук читача, то все в ній здається на своєму місці і наче само собою. Перелопачені «тонни словесної руди» залишаються лише на редакційних чернетках. Іноді варіантів однієї і тієї ж публікації буває декілька. Причому, окремі тексти зазнають стількох виправлень, що ми їх між собою називаємо розмальовками. Аби авторські виправлення відрізнялись від правки головного редактора чи коректора, прийнято робити їх різними кольорами. От і виходить у результаті щось схоже на розмальовку. Не дивно, що після стількох правок, буває, і проскочить помилка-описка. Надто ж у день виходу газети, коли зазвичай доводиться працювати в часовому цейтноті.

Мова – жива

Наша мова – як живий організм. Вона розвивається і змінюється разом із суспільством. Не хочу заглиблюватися в сучасне поняття «мовні школи». По-простому кажучи, мовні авторитети поки що не можуть домовитися про однакові правила. Так-так, як нема порядку в державі, так і в нашій мові. Сумно це констатувати. Але такі вже особливості нашого часу: щось у нашій мові має остаточно відмерти, щось остаточно приживеться, а ще щось у ній народжується і утверджується. Разом з тим приємно, що не останню роль у цій суспільній місії відіграє газета, і наша  в тому числі.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
1 + 2 =
More information?

Опитування

Чи стала Європа ближчою рівнянам завдяки безвізу