Архів новин

Домашній Чорнобиль | Газета 7 Днів

Домашній Чорнобиль

30.11.2017 18:18
Переглядів:137

Домашній ядерний реактор. Кожен із нас підгодовує такий реактор, підсипаючи пральний порошок до машинки. Чим небезпечні порошки з вмістом фосфатів і які наслідки їхнього використання? Читайте про це у заключному цього року випуску циклу «Довкілля». І підказуйте нам теми для екологічного лікбезу на рік наступний. Чекаємо пропозиції від вас, шановні читачі, за номерами телефонів: 45-40-00, 45-40-05 і 63-33-66.

Домашній Чорнобиль - саме так спеціалісти-екологи часто називають миючі засоби, а особливо пральні порошки із вмістом фосфатів.Чи багато споживачів знає про це бодай щось конкретне? Якщо вже побутує таке визначення, то виходить, що кожен з нас, коли засипає пральний порошок до своєї пральної машинки, фактично заряджає маленький домашній реактор?

Для одних авторитет – реклама, для інших – дружина

Ми пішли в народ і біля стелажів з пральними порошками популярного рівненського гіпермаркету опитали загалом чотирнадцять покупців, які клали до своїх кошиків і візків упаковки з пральними порошками. Ми питали в людей про одне й те саме: чи знають вони, чим небезпечні пральні порошки та інші миючі засоби, і за яким критерієм їх обирають. Одинадцять чоловік відповіли приблизно однаково. Що головне для них у виборі – розкручений бренд і ціна. Тобто вони вибирають дуже відому марку, яка часто рекламується по телевізору, а також при виборі надають перевагу середній ціновій групі. «Бо дешеве – це все одно що неякісне, – пояснила нам одна досвідчена господиня, – а дуже дороге – не тому дороге, що таке якісне, а тому, що виробники багато грошей вкладають у рекламу, ось ті витрати й впливають на ціну». Решта троє – то були чоловіки, які взагалі нічого не знали про порошки. «Сказала жінка, щоб купив Галю, то купую Галю».

Про небезпеку пральних порошків ми почули взагалі мало. Одна старша жінка згадала випадок, що був у Рівному в пору дефіцитів, – про те, як бабуся накупила декілька десятків упаковок порошків і влаштувала з них склад у себе під ліжком. 

«І від тої отрути, що вони випаровували, бабуся померла», – повідомила жахливу розв’язку порошкової трагедії жінка. Висновок вона теж мала напоготові: не можна тримати в домі великі запаси пральних порошків. Ще від двох опитаних ми почули два важливі слова про небезпеку пральних порошків: фосфати і дерматити. Але далі від термінів мова не пішла. Невже це справді все, що знають пересічні споживачі про товар, з яким мають справу практично щодня? Можливо, нам не пощастило і ми не на тих натрапили?

Ми погано вчили хімію або хімія в нашій програмі була не та, що треба

Та ключове слово усе ж прозвучало – «фосфати». І ми вирішили влаштувати невеликий лікбез, що воно таке. Відкрийте будь-яку енциклопедію, то довідаєтеся, що фосфати – це хімічні сполуки різних металів і фосфорної кислоти. Існує величезна маса різновидів фосфатів. Сфера їхнього застосування – від харчової промисловості до виплавки металів і хімічного синтезу.

Оскільки нам цікаві тільки ті фосфати, які хоч якось віднесені до мийних засобів, то будемо говорити про них. Це фосфат натрію, фосфат кальцію і фосфат калію.

Фосфат натрію використовується як розпушувач для тіста чи щоб зробити однорідними сири, ковбаси, згущене молоко. Він є у складі деяких пральних порошків, як необхідний реагент, що пом’якшує воду. Це також основна діюча речовина лікарського препарату, що діє як проносне.

Фосфат кальцію – основний будівельний матеріал для кісток і зубів. У харчовій промисловості застосовується як розпушувач. Входить до складу зубних паст, як м’який абразив. Тобто щоб краще чистилися зуби.

Фосфат калію, як правило, є компонентом рідких миючих засобів, як-от шампуні, ополіскувачі і т.д. Дія – та сама, що й у фосфату натрію – зробити воду м’якшою. У харчовій промисловості це антиоксидант і бактерицидна речовина. Що значить антиоксидант? Ця речовина пригнічує окислення речовин. Наприклад, якщо ви надкусили яблуко, то воно темніє, бо кисень з повітря окислює залізо, що міститься в яблуках. Якщо фосфатом калію посипати надкушене місце, окислювальні процеси дуже сповільняться. Тому фосфат калію застосовують як консервант.

У традиційних пральних порошках рівень вмісту фосфатів – часто більше ніж 40% (вказується 15–30%, хоча реально – набагато більше). Це необхідно для пом’якшення води до такого рівня, щоб напевно відіпрати будь-який тип тканини від бруду. З іншого боку, таку кількість фосфатів дуже складно виполоскати та випрати з тканин (особливо бавовни, вовни і синтетики). За результа-тами досліджень, щоб видалити залишки фосфатів з тканин після прання, потрібно провести 10 і більше полоскань у гарячій воді. У наших пральних машинах використовується всього три цикли полоскання в холодній воді.

І тут треба згадати ще слово «суперфосфат». Ми знаємо, що це добриво. Приставка «супер» свідчить, що це добриво суперове. То тепер уявіть: десятки тисяч жителів нашого міста, а мільйони жителів України і мільярди – всієї планети перуть порошками з фосфатами. Фосфати потрапляють у каналізацію, а потім у річки. Що скажуть водорості в тих річках? Вони скажуть: «Ура! Прийшли добрива!» За рахунок добрив-фосфатів рослини забирають з води весь кисень і труять воду продуктами життєдіяльності. Через інтенсивне розмноження водоростей, особливо синьо-зелених, які в процесі свого біологічного розвитку зменшують вміст кисню у воді, утворюють токсичні речовини і спричиняють масову загибель гідрофауни, прісна вода стає непридатною для пиття і небезпечною для життя. По-простому: вода цвіте, мутніє, а риба й раки гинуть. 

ООН каже одне, а ми робимо інше

Що робити? На жаль, миючих засобів типу порошків або рідкого мила без фосфатів не буває. Але їхнє економне (без передозування) використання, а також застосування звичайного твердого мила без добавок може трохи поліпшити ситуацію. 

Як рятувати водойми? Як зробити, щоб люди перейнялися проблемою і не спускали у воду фосфати? Для вирішення цієї глобальної світової проблеми ще в 70-ті роки минулого століття під егідою ООН був укладений міжнародний договір про захист Світового океану і прісноводних ресурсів. Він визначає основні напрями діяльності для зменшення забруднення. А першим з них є зменшення і повне припинення забруднення водних ресурсів біогенними речовинами, особливо фосфором. Основним джерелом забруднення водойм фосфатами є комунальні стоки із залишками пральних порошків. Довгий час противники обмеження фосфатів, яких лобіюють транснаціональні виробники фосфатних порошків, висували теорію про те, що забруднення водойм відбувається через потрапляння у води мінеральних (фосфатних) добрив. Проте досліди показали, що фосфатні добрива – це малорухливі з’єднання. У грунті вони зберігаються 5–8 років. Доля забруднення водойм мінеральними фосфатними добривами становить 10–30% від усього надходження фосфору. Більше ніж 60% фосфатів потрапляє у водойми через використання фосфатних пральних порошків.

Щоб не допустити глобальної екологічної катастрофи водойм, світове товариство реалізує ряд рятувальних заходів:

• у більшості розвинутих країн світу (це понад 40 країн) ще наприкінці минулого століття були введені законодавчі обмеження і повна заборона на використання фосфатних пральних порошків. Їм на заміну розробили і впровадили малофосфатні і повністю безфосфатні на базі цеолітів (втім, вони також виявились екологічно небезпечними через високий вміст алюмінію);

• одночасно в багатьох країнах світу почалось будівництво спеціальних очисних споруд для видалення фосфору і азоту зі стічних вод. Так, у Німеччині затрати на додаткові очисні споруди досягли 50 млрд доларів США тільки на річці Рейн. У США для захисту Великих Озер було потрачено понад 200 млрд доларів. У Китаї на ці цілі використали більш як 100 млрд доларів.

У Європі, США та інших розвинутих країнах ведеться науковий пошук зі створення мийних засобів, зокрема пральних порошків, без фосфатів, цеолітів та інших небезпечних речовин.

Закони України дозволяють імпортувати і застосовувати пральні порошки, що містять у собі до 22% фосфатів. Але хто, скажіть, у нашій розбалансованій країні слідкує за дотриманням законів? Щоденно у довкілля України саме через застосування фосфатних порошків потрапляє 70–75 тисяч тонн фосфатів.

Цивілізовані країни світу, де здоров’я генофонду є пріоритетною цінністю, давно відмовились від застосування фосфатних пральних порошків, які спеціалісти називають домашнім міні-Чорнобилем. Жахлива аналогія виникла через те, що ефект від них на організм людини подібний до іонізуючого випромінювання. Фосфатні миючі засоби світова гігієнічна наука відносить до найбільш небезпечних для здоров’я людини і через їхнє масове розповсюдження та постійний (упродовж усього життя) контакт людини з миючими засобами, включаючи контакт шкіри людини з одягом, на якому є залишки токсичних компонентів пральних порошків. Попри створення в світі за останні 30 років нових, більш гігієнічно безпечних рецептур пральних порошків проблема безпеки все ще не вирішена.

Закінчив прання – збирайся до лікарні

Це – не перебільшення. Серед нас є багато людей, які мають алергію на випари пральних порошків чи інші мийні засоби і терплять від цього сусідства великі незручності. Наукою доведено, що фосфати завдають велику шкоду організмові людини. Фосфатні домішки створюють умови для інтенсивнішого проникнення аніонних ПАР (поверхнево-активних речовин) через шкіру: сприяють посиленому знежиренню шкіри, різко знижують її бар’єрну функцію, провокують дерматологічні захворювання. Фосфати також проникають до капілярів шкіри, усмоктуються в кров та розповсюджуються по всьому організму. Водночас вони змінюють відсотковий вміст гемоглобіну, структуру і щільність плазми крові, що призводить до порушення роботи внутрішніх органів: нирок, печінки, скелетних м’язів. Запускається механізм порушення обміну речовин, загострення хронічних захворювань та поява нових. Механізм дії фосфатів полягає в їхній взаємодії з ліпідно-білковими мембранами та проникненні їх у структуру клітини, що викликає зміни в біохімічних та біофізичних процесах. Проте…

Рівненські медики до шкідливої дії фосфатів діла не мають

Усі спроби редакції «7 днів» отримати коментарі рівненських лікарів про шкідливість фосфатних миючих засобів, небезпеку яких для здоров’я людини переконливо довела світова медицина, обернулися пшиком. Виявилося, що в нас взагалі ніхто не займається цією проблемою: ні алергологи, ні токсикологи, ні санепідеміологи, ні вузькопрофільні спеціалісти. В обласній клінічній лікарні сказали, що хвороби, спричинені фосфатними миючими засобами,– це компетенція токсикологів. Коли почали шукати компетентного токсиколога в міському управлінні охорони здоров’я, нас відправили в обласний лабораторний центр. Мовляв, небезпечна побутова хімія – у його віданні.

Отож редакція звернулася до ДУ «Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України» та запитала, чи досліджують у центрі вплив фосфатних миючих засобів на довкілля і здоров’я рівнян? Там відповіли, що в Рівному не проводять жодних досліджень якості фосфатних миючих засобів. Якби навіть до них звернулася людина з проханням провести аналіз, наприклад прального порошку, який містить фосфати, то вони не в змозі цього зробити, адже в центрі немає необхідних реактивів. Кажуть, що це можна зробити тільки в столиці.

пральні порошки

Малими кроками і дуже повільно

Саме так можна охарактеризувати наш поступ на шляху подолання фосфатної проблеми. Повне розуміння проблеми є тільки у науковців та екологів. На жаль, наша наука так «щедро» фінансується, що вона може у кращому разі констатувати стан речей. Щоб навіть донести знання про цей стан речей до громадськості, ресурсів не вистачає. А тим більше ніхто не вкладає гроші у заходи, які б допомогли протистояти біді. Тому зусилля в цьому напрямку робляться лише руками волонтерів та фанатів і не є масовими. Хоча зусилля є. На жаль, практичні дії обмежуються майстер-класами і просвітницькими акціями. Тільки й усього. Тож теорія залишається теорією і дуже рідко переходить у практику. Про це можна судити з тих коментарів до теми, які отримала у відповідь на свої звернення редакція «7 днів».

Пряма мова

Алла ПРИЩЕПА, кандидат сільськогосподарських наук, професор, директор навчально-наукового інституту агроекології та землеустрою Національного університету водного господарства та природокористування:

– Надлишковий вміст фосфатів у воді, особливо грунтовій, може бути відображенням наявності у водному об’єкті домішок добрив, компонентів господарсько-побутових стічних вод. Останні дослідження в цьому напрямку показали, що внаслідок зростання чисельності населення і прогресуючої урбанізації надходження фосфору у водойми з каналізаційних систем досягло 2,56 млн тонн за рік. До них додається ще майже 0,6 млн тонн за рік із розсіяних джерел сільськогосподарського виробництва. 

Концентрація загального розчиненого фосфору (мінерального і органічного) у незабруднених природних водах змінюється від 5 до 200 мкг/дм3.

Концентрація фосфатів у природних водах зазвичай дуже мала – соті, рідко десяті частки міліграма фосфору в 1 дм3, у забруднених водах вона може досягати декількох міліграмів. 

Загальна токсична дія солей фосфорної кислоти можлива лише при дуже високих дозах і частіше за все обумовлена домішками фтору. Рекомендований норматив вмісту розчинних фосфатів у воді – 50 мкг/дм3. Токсичність поліфосфатів пояснюється їхньою здатністю до утворення комплексів з біологічно важливими іонами, особливо з кальцієм. Встановлена допустима залишкова кількість поліфосфатів у воді господарсько-питного призначення становить 3,5 мг/дм3.

У разі порушення фосфорного режиму відбувається зміна трофічного статусу водойм, що супроводжується перебудовою всього водного співтовариства і веде до переважання гнильних процесів і, відповідно, зростання каламутності та концентрації бактерій. У результаті виникає так зване цвітіння води, що істотно змінює фізико-хімічні параметри середовища: зростає вміст біогенних і органічних речовин; знижується рівень насичення води киснем; у придонних шарах води з’являються анаеробні зони; збільшується каламутність і зменшується прозорість води. Приблизно в 40–50% випадків «цвітіння» континентальних водойм сприяє розвитку синьо-зелених водоростей – ціанобактерій. Відомо близько 40 видів токсикогенних ціаней.

Накопичення надмірної кількості сполук фосфору в донних відкладеннях мулу супроводжується утворенням метану, водню, сірководню, аміаку, які виділяються у вигляді бульбашок. Розчиняючись у воді, ці речовини надають їй неприємного запаху та чинять токсичну дію на риб і безхребетних, особливо взимку за наявності крижаного покриву, сприяють виникненню нестачі кисню у воді і масовій загибелі риб.

Успішність ліквідації негативних наслідків наявності фосфатів у воді залежить від ряду заходів, які умовно розділені на попереджувальні та відновлювальні. Прийняття відповідних рішень спирається як на технологічні дослідження, так і на наукове обґрунтування біоманіпуляцій. Ми навчаємо цьому студентів НУВГП, зокрема тих, що вчаться на спеціальностях «Екологія» і «Технології захисту навколишнього середовища». І нам би дуже хотілося, щоб вони змогли стовідсотково застосувати ці знання на практиці.

Ольга ЛЯЩУК, координаторка проектів Екоклубу:

– Найголовніша вимога до мийних засобів – це чистота. Але не слід забувати і про здоров’я, і про стан навколишнього природного середовища. Адже вода, якою ми перемо білизну, рано чи пізно потрапляє назад до річок, джерел, водозаборів та колодязів. Звісно, вона проходить системи очистки (тільки якщо ви не виливаєте мильну воду просто на землю), але, на жаль, сто-процентної очистки води поки що не існує або вона коштує надзвичайно дорого.

Мої поради про те, як мінімізувати шкідливий вплив прання на довкілля:

• По можливості обирайте екологічні засоби для прання, з низьким вмістом ПАР, фосфатів і допоміжних речовин, на кшталт ароматизаторів та оптичних відбілювачів.

• Завантажуйте вашу пральну машину повністю, це дозволить зекономити не лише електрику, воду, а й пральний засіб. Тобто прати одну футболку в машинці не варто.

• Якщо білизна довгий час лежить брудною, то й відіпрати її важче. Який вихід? Купуючи пральну машину, оцінюйте, скільки брудної білизни у вас накопичується. Якщо ви живете самі, вам, можливо, не варто купувати пралку, в яку можна завантажити 9 кг білизни.

• Замочування брудної білизни на декілька годин полегшує її прання, відповідно, і прального засобу потрібно менше.

• Цілком реально класти менше прального засобу під час прання, ніж це зазначено на упаковці. Особливо, якщо йдеться про прання не дуже забрудненої білизни та білизни темних кольорів.

• Виполіскуйте білизну додатково.

• По можливості обирайте рідкий засіб для прання, оскільки зазвичай гелі містять менше аніонних ПАР.

• Перед тим як іти до магазину, ви можете перевірити склад пральних засобів в інтернеті та обрати найбільш екологічний.

Тетяна КОЛЕСНИК, доцент кафедри екології, технології захисту навколишнього середовища та лісового господарства Національного університету водного господарства та природокористування:

– Мийні засоби на основі фосфатів – основна причина виникнення алергії та послаблення імунітету після їхнього використання. Фосфати провокують розвиток дерматологічних захворювань, як-от екземи, псоріаз, різноманітні дерматити. Унаслідок дії сполук фосфору можуть порушуватися функції нирок, печінки, скелетних м’язів, що призводить до порушення процесів обміну і отруєнь.

Коли після тривалих пошуків учені запропонували цеоліти як альтернативу фосфатам, то ще 1982 року в розвинутих країнах розпочали масове виробництво мийних засобів на основі цеолітів. У Європі такі пральні порошки набули широкого вжитку під час введення заборони мийних засобів, що містять фосфати, і нині є лідерами на споживчих ринках розвинутих країн.

Інша альтернатива – мийні засоби з рослинної сировини. Для миття і прання підходять рослини з високим вмістом сапонінів – глікозидів, більша частина яких виявляє поверхневу та гемолітичну активність і здатна утворювати стійку піну. Мильні розчини цих рослин мають нейтральне або слабкокисле рН, сприятливе для шкіри людини (на відміну від традиційної побутової хімії із лужним рН).

Такі розчини мають протигрибкові та антибактеріальні властивості, тому знайшли широке застосування у народній медицині при грибкових ураженнях шкіри, лишаях, екземах, псоріазі, фурункульозах, вуграх на тілі, ефективно діють у вигляді примочок для очей при кон’юнктивітах і навіть застосовуються в лікуванні венеричних хвороб, як допоміжний лікарський засіб.

Рецепт мильного розчину для прання від кафедри екології, технології захисту навколишнього середовища та лісового господарства Національного університету водного господарства та природокористування: 2-3 ст. ложки сировини (сухої трави чи плодів) залити холодною водою (1 л), довести до кипіння і проварити на маленькому вогні 5–10 хв. Віджати сировину і викинути або покласти у горшки з квітами як мульчу, а готовий відвар застосовувати як засіб для прання. Для ручного прання відвар розбавити водою у співвідношенні 1:8–12.

Сапоніни мають відмінний відмиваючий ефект, особливо для делікатних натуральних тканин вовни та шовку. Традиційні пральні порошки і мило погіршують вигляд цих тканин. Крім того, сапоніни добре вимиваються із тканини водою і не залишають слідів. 

Де шукати ці рослини? Їх є чимало. Сапоніни виявлено у 900 видах рослин із 90 родин. Яскравими представниками природних миючих засобів є: 

Мильнянка лікарська родини гвоздикових, народні назви: собаче мило, дике мило, мильний корінь тощо. Застосовують кореневища, рідше стебла з листками.

Смілка звичайна та смілка широколиста (гвоздикові), народна назва – смолівка-хлопавка. Застосовують кореневища, рідше – стебло з листками.

Грижник голий (гвоздикові), застосовують усі частини рослини.

Солодка гола (бобові), застосовують кореневища, рідше – стебла з листками.

Синюха блакитна (синюхові), застосовують стебла з листками, кореневища.

Хвощ польовий (хвощеві), застосовують траву і молоді пагони.

Заманиха висока (аралієві), застосовують листки, пагони і кореневища.

Орляк звичайний (багатоніжкові), застосовують листки. 

Гіркокаштан звичайний (гіркoкаштанові), застосовують плоди (краще шкаралупу).

Гірчиця біла (капустяні), застосовують порошок із насіння, рідше – стебло з листками.

Нагідки лікарські (айстрові), застосовують квіти, рідше стебла з листками.

Бундук канадський, або кентуккійське кавове дерево (бобові), застосовують плоди (краще шкаралупу). Добре приживається на території України, можна знайти в декоративних насадженнях парків та садів.

Мильне дерево, або сапіндус (сапіндові), застосовують плоди, шкаралупу. Це типові мильні горіхи, що продаються в екомагазинах. Дерево росте у тропіках Азії та Америки. Є вони і в Україні.

Публікації рубрики «Довкілля» проводяться за сприяння відділу екології управління економіки міста.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
1 + 7 =
More information?

Реклама

Опитування

Чи стала Європа ближчою рівнянам завдяки безвізу