Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
1
2
3
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
Грудень 2017
 

Один гральний автомат «накриють» – два відкриються | Газета 7 Днів

Один гральний автомат «накриють» – два відкриються

07.12.2017 12:11
Переглядів:100

Так виглядає боротьба із залами гральних автоматів у нашому місті

Вони заполонили місто наглухо заклеєними вітринами, осліплюючими вогнями-спалахами й звабливою рекламою про те щастя і везіння, що нібито ховається за яскравими фасадами. То як не зазирнути в ті загадкові двері?! На два будинки, що в самому центрі міста (Чорновола, 16 і 18) – три гральні зали, замасковані під заклади спортивних лотерей: «Золотий кубок», «Золота фортуна» і «Спорт Лото». І таке скрізь, не тільки в центрі. На околицях цього «добра» теж вистачає.

Всередині у них – дуже схожа обстановка. Задимлений, у цигарковому тумані напівморок, ряди столів із комп’ютерними моніторами, стільці. На кожному екрані крутяться такі знайомі ще з механічного «однорукого бандита» картинки: ягідки, лимони, долари і золоті «сімки».

Кореспондент газети намагався розпитати, що за страшний секрет ховають у відкритих цілодобово закладах неначебто спортивних лотерей, що треба наглухо заклеювати вікна? Але у цих «секретних» закладах нас зустрічали лише молоденькі і привітні, одягнені у напрасовані біленькі сорочки дівчата й юнаки. Це – персонал, їм строго заборонили спілкуватися про справи закладів, а особливо – із журналістами. То ми, аби не наражати найманих працівників на неприємності, залишили в кожній з тих «спортивних» фірм записку з телефонами редакції і просили, щоби власники або директори передзвонили. Але ніхто нас так і не потурбував.

Відтак, нам довелося звернутися до обласного управління захисту економіки Національної поліції. Один із слідчих, майор поліції, з умовою, що ми не станемо розголошувати його ім’я і прізвище, погодився розповісти, як могло статися, що за фасадами та під вивісками спортивних лотерей у місті процвітає заборонений законом гральний бізнес. Одягнений у штатське, офіцер вів нас до себе в кабінет довгим коридором, у якому десь на половину ширини і мало не під стелю стояли штабелі пронумерованих комп’ютерів.

За 10 місяців 2017 року поліція здійснила в гральних закладах понад сто обшуків і вилучила понад 1200 комплектів комп’ютерної техніки, яку використовували для злочинної діяльності. Загальна вартість цього обладнання – 3 мільйони 600 тисяч гривень. За за-няття гральним бізнесом з початку року повідомле-но про підозру 12 особам.

– Куди, скажіть, будь ласка, дивиться поліція, коли навколо розплодились і відкрито закликають випробувати долю, мабуть, більш як сотня залів гральних автоматів? Чи, може, власники тих закладів «спортивних лотерей» знайшли собі «дірки» в законодавстві, і притягнути їх до відповідальності поліція не в змозі? – запитуємо пана майора в його, також заваленому комп’ютерними блоками і жорсткими дисками, робочому кабінеті.

– А ось куди ми дивимося, – показує рукою офіцер на гори техніки. – Усе це вилучено із залів гральних автоматів. У поліції економічної безпеки є чималенькі склади, де ми повинні зберігати речові докази. Місця там уже нема. Судіть самі: цього року оперативники обласного управління захисту економіки у гральних залах вилучили понад тисячу двісті комплектів комп’ютерної техніки, яку використовували як засоби для грального бізнесу. Але закрити заклади і покарати винних – не так просто. Всі, як один, директори цих закладів уклали договори-доручення про розповсюдження квитків державних спортивних лотерей. Насправді ж, як ми майже завжди бачимо, встановлюють там комп’ютери, де «крутиться» лише одна програма: візуалізація гри на «однорукому бандиті». У касах персонал приймає ставки й виплачує у разі перемоги виграші. Ставки і виграші – одна з головних ознак і зачіпок для того, щоб поліція могла розпочинати 

переслідування за заняття гральним бізнесом (це злочин, передбачений статтею 202 Кримінального кодексу України).

– То як тоді ділкам вдається вести гральний бізнес майже відкрито?

– Поліції потрібно скрупульозно, якісно задокументувати кожен випадок злочинної діяльності, інакше справа розсиплеться в суді. Треба провести масу експертиз, зібрати свідчення, провести інші необхідні слідчі дії. Ми й проводимо. То лише цього року в ході розслідування справ із незаконного грального бізнесу ми повідомили про підозру дванадцятьом особам. У кожного, ким ми займалися, було по кілька гральних закладів, і всі ті зали, як вам, сподіваюся, зрозуміло, вже не працюють. Підозрювані, за рішеннями судів, внесли, як міру запобіжних заходів, грошові застави – 140 тисяч гривень кожен. І кошти, які виявили поліцейські в касах під час перевірок, теж вилучаємо. 2017 року їх набігло понад півмільйона гривень.

Тож тільки непоінформованим здається, що з гральним бізнесом поліцейські панькаються. Насправді, що не день – то рейди, обшуки, оперативні, слідчі дії. Ми боремося з цими злочинами вдень і вночі. Тут справа в іншому: ділки, які розкручують цю заборонену діяльність, практично всі приїжджі – хто зі столиці, хто з непідконтрольних Україні міст на сході. Викриваємо одних – з’являються нові.

– Рівняни можуть якось вплинути на ситуацію, аби не стало тої пошесті?

– Безперечно. Ми зацікавлені, щоб громадяни повідомляли про діяльність, появу нових гральних закладів. Ось тільки-но поклали край діяльності відразу чотирьох закладів, але отримали й кілька повідомлень про нові адреси того лиха. Люди погодилися давати свідчення у досудовому розслідуванні, а потім 

і в суді. Потрібно розуміти: гральні зали – це дуже прибутковий бізнес. За просто так вони не заберуться з міста. Хоч ми й прагнемо, щоб їх у Рівному не було.

 Випадок із практики

Історія падіння: з «просунутих» дизайнерів – у бурштинові старателі

Антон – із цим усі погоджувалися – був художником від   Бога. Колись закінчив технікум дизайну, руки мав золоті. У місті власники кафе, готелів, барів ставали в чергу, щоби хлопець розробив для них ескізи інтер’єрів. А тим, для кого він із напарником погоджувався власноруч узятися за оздоблення: хоча б частково розписати стіни, зробити барну стійку, виготовити світильники або якісь небачені, захопливі надзвичайні артоб’єкти, раділи, ніби в їхніх руках козирний туз. Я й досі добре пам’ятаю давно вже проданий хазяїном одного з рівненських кафе десь у Європі на аукціоні Бруклінський міст, який Антон зварив із залишків звичайних електродів. Міст, пофарбований у кольори рожевого заходу сонця, притягував, немов магніт, увагу перехожих до вітрини і просто змушував зайти до кафе на каву.

Та це було давно, чотири роки тому. Тоді в Антона ще була в оренді «база», як він казав про свою затишну і по-сучасному обладнану майстерню. Була сім’я: дружина, дві його маленькі донечки.

Куди те все поділося… Здавалося б, що тут поганого: йому подобалося полоскотати нерви у товаристві гральних автоматів.

– Маленькі ставки – все одно багато не програю, навіть якщо і схочу, – відказував Антон зі сміхом друзям, котрі частенько кепкували з його азартного захоплення.

Замовники усе частіше і частіше починали нарікати на те, що зайві тижні змушені чекати на ескізи, але щоразу наштовхувалися на ту саму залізобетонну відповідь:

– Нема натхнення! Буде – намалюю. Ви ж просите таке, чого ні в кого і ніколи не було. А щось «злизати» в інтернеті швидко: здеру до завтра. Хочете?

Ті не хотіли і чекали. Хоч «сарафанне радіо» давно розповідало, що Антон «підсів» на автомати і надто вже багато програє. Клієнти усе частіше вимагали у дизайнера повернення авансу.

Ох, і дарма Антон навчився брати ті аванси… Він став просити у замовників задатки на фарби, будматеріали, на світлове обладнання. Платили наперед і за роботи. Антон, поклавши до кишені гроші, чекав, коли замовник піде, хутенько закривав майстерню і йшов до зали гральних автоматів, щоразу сподіваючись, що вже цього разу напевно відіграється. Так і незчувся, як оті програні борги набігли в нереальну, щоб її хоч колись відпрацювати чи віддати суму.

Дружина швидко зрозуміла, що з її ще так недавно люблячим, уважним чоловіком коїться недобре. Вона практично перестала бачити Антона вдома, бо вдень він намагався малювати, щось творити, а ночі просиджував у цигарковому диму, не відриваючи очей від моніторів електронних казино. Невдовзі з майстерні за несплачену оренду Антона «попросили», на телефон він уже не відповідав. А що він міг почути в слухавці? Дзвонили тільки кредитори, обурені замовники, колектори, або дружина з доріканнями.

Усе таємне швидко стає відомим. У місті скоро майже кожен знав: Антон програвся вщент і вже, мабуть, не виборсається з боргової ями. Найшвидші з тих, кому він завинив, позабирали в залік боргу інструменти і комп’ютери, та більшу частину того, що годилося на продаж, Антон продав сам або заклав десь по ломбардах і не викупив. Його били, і не раз, поставили на декілька «лічильників». А потім хлопець зник.

То кредитори раз по разу стали ламатися до квартири. Дружина після двох чи трьох таких візитів уже й перестала ремонтувати вхідні двері,бо все одно знову виб’ють. І знову буде декілька годин «наїздів» і погроз. Знов діти будуть плакати, ховаючись під ковдри з головою. То, може, й добре, що у них квартира наймана: була б своя, давно б забрали й продали.

Три роки хлопця в місті не було. Знайомі подейкували, що Антон подався на Полісся – у старателі. Хтось навіть його нібито зустрів у сільському магазині в районі бурштинового «клондайку». Казали, що впізнати неможливо: брудний, обдертий, схудлий, втомлений, відлюдькуватий.

Та попри все він виявився порядним чоловіком: все, що заборгував, віддав. Ну, майже все: багато хто, почувши несподівано у слухавці мобільного знайомий голос, вибачення і запитання, на який рахунок скинути частину суми, пробачив йому борги. У переважній більшості Антонові замовники – дуже небідні люди: чому б не зробити щедрий жест. А в родини вже за рік з’явився новий «тато». Дружині довелося без Антона вирішити справу про розлучення, оголосити чоловіка зниклим безвісти, бо дуже вже її атакували банки.

…Тепер Антон уже півроку знову в місті. Його найкращий друг, колись – молодший компаньйон – узяв Антона на роботу до своєї меблевої майстерні. Підсобником. Він жартома кличе колишнього начальника «Босом». І платить щедро: двісті гривень на день.

 

Злочин і покарання

За незаконний гральний бізнес – під судом 

У Рівненському міському суді триває розгляд матеріалів кримінального провадження стосовно чотирьох учасників організованої злочинної групи. Обвинувачені – чотири жителі Київської, Хмельницької та Рівненської областей, які у складі злочинної групи організували протиправну діяльність мережі гральних закладів. Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювали слідчі слідчого управління Головного 

управління Національної поліції в Рівненській області за процесуального керівництва прокуратури Рівненської області. На підставі зібраних доказів встановлено, що два організатори незаконного бізнесу, діючи у змові з двома іншими учасниками групи, облаштували в містах Рівне та Костопіль мережу гральних залів, у яких відвідувачам надавалися послуги доступу до азартних ігор для отримання виграшів з використанням комп’ютерної техніки. Згідно зі злочинним планом та розподілом ролей спільники забезпечували цілодобову безперебійну діяльність гральних закладів, маскували заборонену діяльність під інтернет-центри та пункти розповсюдження державних лотерей.

Їхню протиправну діяльність викрили та припинили правоохоронці у вересні 

2016 року. Під час проведення санкціонованих обшуків у приміщеннях гральних закладів вилучено 228 одиниць комп’ютерної техніки з відповідним програмним забезпеченням та гроші, одержані від внесення гравцями ставок. Доказову базу поповнила також чорнова документація і вилучені поліцією записи камер відеоспостереження, які зафіксували, як люди грають на ігрових апаратах. Кожному з обвинувачених тепер загрожує штраф від 170 до 680 тисяч гривень.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
3 + 5 =
More information?

Реклама

Опитування

Чи стала Європа ближчою рівнянам завдяки безвізу