Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
 
Квітень 2018
 

«Писанкові сади» Галини Кульчинської | Газета 7 Днів

«Писанкові сади» Галини Кульчинської

05.04.2018 07:21
Переглядів:217

Добре, коли є ті, хто спроможний не лише генерувати яскраві ідеї, але й втілювати їх у життя. Заступник міського голови Рівного Галина Кульчинська – саме така. Дякуючи їй, у Рівному започаткували низку ідей, які отримали загальноукраїнське поширення та звучання.

Насамперед варто згадати «Вишитий рекорд». Це було вперше в Україні, коли вишиванки ще не мали такої популярності і поширеності, як сьогодні. На 15-ту річницю незалежності у Рівному, саме з ініціативи Галини Кульчинської, рівняни встановили перший – «Вишитий рекорд 2006».

Тоді в центрі нашого міста зібралося понад три тисячі людей у вишитому вбранні. І вже наступного року такі рекорди намагалися встановити в інших українських містах. І хай вони там не робили це так скрупульозно, як у Рівному, де кожен учасник проходив особисту реєстрацію та отримував картку з номером, але головне, що ідея пішла в люди. А люди по всій Україні з часом почали купувати і носити вишиванки.

Відомо, що до гарного люди звикають швидко, а те, що їм подобається, переймають легко і з радістю. Так було і з «Великодніми деревами». Кілька років тому Рівне вперше до пасхальних свят прикрасило дерева різнобарвними писанками, які створили учні рівненських шкіл. Великі картонні та дерев’яні писанки радісно майоріли та виблискували на сонці, розкручуючись на ще безлистих після зими деревах. Репортажі про них пройшли всіма телеканалами. Вже наступного року, здавалося, не залишилося жодного міста в Україні, де б не з’явилися свої «Великодні дерева».

Не менш резонансними стали й наші «Писанкові сади», які – з легкої руки Кульчинської – тепер щорічно прикрашають центральну алею на Лебединці. Вони стали для рівнян ще одним невід’ємним символом святкування Пасхи у Рівному.

Напередодні свята ми поцікавились у Галини Кульчинської, як саме їй прийшла до голови ідея такого саду, та чим наш «Писанковий сад» відрізняється від подібних садів у Києві та Львові, де також перейняли нашу новацію.

– Ідеї завжди довкола тебе, головне вміти їх бачити і втілювати, – каже авторка «Писанкового саду» Галина Кульчинська. – А приходять вони по-різному. Іноді як назва, іноді як образ. «Писанковий сад» – ось ці яскраві великі писанки на тлі зеленої трави – це те, що я спочатку просто побачила в уяві як картинку. Потім прийшла назва, а за нею й рішення, як саме все це можна зробити. Це рішення є, власне, нашим, рівненським ноу-хау.

– Давайте уточнимо: не рівненським, а ноу-хау Галини Кульчинської, яке пішло на загал. А в чому відмінність саме нашого «Писанкового саду» від інших?

– Ми були першими, і наші писанки багато в чому залишилися неповторними. Ми ж, коли з’явилася ця ідея, почали вивчати: а де в Україні взагалі можна придбати 20–30 великих писанок? Виявилося, що можна купити, але максимальний їхній розмір лише 70 сантиметрів. І ті готові форми були зроблені з тонкого пластику. Такий варіант не сподобався, бо хотілося, щоб наші писанки були більшими і виразнішими. Так я це бачила.

– І як знайшли рішення?

– Своєю ідеєю поділилася з Артуром Мартиненком, директором нашої художньої школи. Саме він та колектив художньої школи запропонували рішення і технологію, як такі великі писанки висотою 1,3 метра витесати, обробити, прикрасити та встановити. Як зробити їх не лише гарними та оригінальними, не лише найбільшими в Україні, але й такими, щоб вони витримували і дощ, і спеку. Щоб не тьмяніли, а могли зберігатися та використовуватися знов і знов. Це все наша, рівненська придумка.

– І її ще нікому не вдалося повторити?

– Так, у Львові, Києві та інших містах, наскільки мені відомо, використовують практично вдвічі менші штамповані писанки – висотою 70 сантиметрів. А в нас вони всі ручної роботи і більші – 1 метр 30 сантиметрів висоти. Їх є 35. Кожна має автентичний візерунок, притаманний тій чи іншій місцевості України. Усі також розписані вручну. І що мене особливо радує, то це місце їх експозиції.

Ми маємо прекрасне місце на Лебединці, де наші писанки реально виглядають як  сад на тлі зеленої трави. Тут завжди багато людей. Вони приходять у «сад» з дітьми, і мене завжди найбільше зворушує, як на наші писанки реагують маленькі діти. Як вони біжать до них, обнімають їх, як люблять фотографуватися біля них. Бо ж усе це й робиться для людей. Для того, щоб дати нам усім додаткове відчуття свята Пасхи – одного з найважливіших для всіх нас.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
18 + 0 =
More information?

Ризикну порушити спірну тему про балкони та лоджії. Спершу їх будують, а поті... Далі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?