Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
28
29
30
31
 
Травень 2018
 

Багатодітна мама Галина Дацюк жодного разу не ходила на лікарняний | Газета 7 Днів

Багатодітна мама Галина Дацюк жодного разу не ходила на лікарняний

10.05.2018 10:52
Переглядів:301

Чим більше дітей – тим більше клопотів. Так вважають чимало людей. Проте діти – це також щастя, і чим їх більше, тим більше щастя. Про це як ніхто інший знає Галина Дацюк з Рівного. Ми розпитали в цієї привітної, завжди усміхненої і позитивно налаштованої жінки про її сім’ю та особливості виховання діток у багатодітній родині.

Галина Дацюк сама з багатодітної сім’ї. Крім неї, в родині виховувалося ще двоє хлопців. Після закінчення школи в селі Сухівці Рівненського району навчалася в текстильному технікумі. Звідти й отримала направлення на роботу в Чернігівську область. Та вирішила не їхати так далеко від рідного дому. Натомість у лютому 1986 року пішла працювати листоношею на пошту, де працює досі. Галина Володимирівна вже на заслуженому відпочинку, але все ще трудиться. Її життєрадісному настрою та енергійності можуть позаздрити і значно молодші люди. Пані Галина завжди усміхнена і завжди в русі.

Першій її донечці, Божені – тридцять. Через рік після народження першенької родина Дацюків поповнилася одразу двома донечками-близнятками – Оленкою та Вікторією, а ще через два святкували народження четвертої донечки – Іринки. Аж через десять років у сім’ї народився син Дмитро, а через шість років, у 2007-му, – Артем.

– Не кожна сім’я наважиться нині мати шістьох діток,– зауважила я обережно в розмові з Галиною.

– Не скажу, що ми це запланували, але, здається, по-іншому просто не могло бути, – розповідає Галина Володимирівна. – Дочки наші вже всі заміжні. Маємо чотирьох онуків, чекаємо на п’ятого. З нами живе тільки старший син, Дмитро. Молодший, Артем, народився з вадами, тому він перебуває на реабілітації в будинку-інтернаті, де створено умови для таких діток, як він. Він – тяжка дитина, не може сам себе обслуговувати, не говорить, погано рухається. Але він дуже добрий, позитивний, по-своєму спілкується, впізнає нас, коли ми його відвідуємо.

– Що було найважчим за ці роки?

– Сьогодні, коли діти вже дорослі, здається, що не так і важко було. Хоча у дев’яностих, коли я була в декретній відпустці, а працював лише чоловік, бувало таке, що й зошити у школу не мали за що купити. Навіть коли народилися близнята, то я б не сказала, що було тяжче, ніж з іншими. Спочатку, можливо, поки звикла, що вони все хочуть одночасно: і плакати, і їсти, і на прогулянку. Найголовнішим для мене завжди було, щоб діти були здорові. Пригадую, як народився Артем. До мене тоді дуже тяжко приходило усвідомлення, що він не такий, як усі. Коли я вперше потрапила в центр «Особлива дитина», то не могла розповісти людям, що зі мною трапилось і чому я туди прийшла. Тільки з часом змирилася з цим випробуванням. Прийшло розуміння, що така наша доля. Артем – надзвичайно добра дитина. Всі брати і сестри його дуже люблять. Не буває і тижня, щоб до нього хтось не навідався.

– А як ви виховували дітей? Сварили за погані оцінки?

– Відмінностей у вихованні однієї дитини чи шістьох, як на мене, немає. Єдине, що виручало: старші дівчата могли іноді приглянути за меншим братом. Іноді брала дітей на роботу. Особливо меншу донечку, яка могла годинами малювати собі тихенько, як мишка, і її навіть ніхто не бачив і не чув. За оцінки я їх ніколи не сварила. Всі вчилися посередньо, після школи здобували освіту в профтехучилищах. Як я вже казала, для мене основним було, щоб вони не хворіли. І, дякувати Богу, я жодного разу не ходила на лікарняний.

– Як допомагала вам держава?

– Маю звання «Матір-героїня», але на державну поміч не сподіваюся. Якось хотіла оформити соціальну допомогу. Напередодні ми купили в кредит м’яку частину і кухню. А інспектор із соціальної служби, яка прийшла перевіряти наш майновий стан, запитує: «Це ви грішми з допомоги збираєтеся погашати свій кредит?» З того часу мені як відрізало – більше за допомогою до нашої держави не зверталася.

– Чи маєте ви якісь сімейні традиції? Можливо, збираєтеся разом на свята?

– Місця у мами вистачає для всіх, тому по можливості зустрічаємося на свята. На мій день народження і День матері всі діти намагаються приїхати. Я всіх завжди рада бачити. Я щаслива, що маю дітей, зятів і внуків. Не знаю, про що ще можна мріяти. Хіба щоб одружити внуків, діждатися правнуків і щоб усі вони були здорові.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Коментарі

Ірина

Моя мамуся!!! люблю дуже сильно!Довгих літ і міцного здоров'я!

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
20 + 0 =
More information?

Реклама

Опитування

Які у вас плани на літо?