Архів новин

Зійшов на півдорозі за мільйоном | Газета 7 Днів

Зійшов на півдорозі за мільйоном

25.10.2018 16:03
Переглядів:83

Зійшов на півдорозі за мільйоном

Подолавши майже половину дистанції в телегрі на «1+1», рівненський журналіст відмовився від подальшої участі, бо…

 

Мабуть, немає потреби представляти нашим читачам Володимира Попика, який багатьом відомий, як талановитий журналіст і депутат Рівненської міської ради від ВО «Батьківщина». Проте мало хто знає, що свого часу він доволі успішно виступив у популярному телешоу «Перший мільйон», а ще менше – чому зійшов з дистанції, фактично пройшовши півдороги за мільйоном. Чим живе рівненський ерудит, де застосовує свій інтелектуальний потенціал? Про це та інше Володимир Попик, який очолює Рівненський обласний осередок Ліги українських клубів інтелектуальних ігор, розповів журналістові «7 днів».

– Володимире, ви – один із небагатьох рівнян, хто завдяки інтелекту мало не виграв мільйон. Це було важко? Не шкодуєте, що не пішли на мільйон?

– З Рівного було кілька учасників гри «Перший мільйон» на «1+1», які вигравали гроші. Мені приємно, що до цієї когорти потрапив і я. Коли їхав на гру, страшно хвилювався, всю ніч у потязі читав словник іншомовних слів. А ось на грі був спокійний. Про себе читав «Отче наш» і зміг пройти ще один відбір, аби сісти у крісло поряд із ведучим Данилом Яневським. Запитання складними для мене не були, оскільки з 1992 року є учасником інтелектуального руху в Рівному. Перед грою був певен, що дійду до 9-го запитання. Так і сталося. Не знав, як називається космодром у Австралії, тому й відмовився від підказок, а забрав 16 тисяч гривень. Я не настільки азартна людина, щоб ризикувати й ставити на кін усе. Тому після оподаткування отримав на руки 10800 гривень. На той час (на листопад 2001 року) це була моя дворічна зарплата.

– На що потратили виграш?

– Якраз тоді зібрався одружуватися, ось і потратив частину коштів на весілля. А ще допоміг батькам зробити частково ремонт у квартирі.

– Потяг до знань – це у вас від природи, чи привитий завдяки батьківській науці?

– Скільки себе пам’ятаю, я завжди любив читати. Батько зібрав удома гарну бібліотеку, потім я продовжив цю традицію. Раз у місяць обходив усі книгарні міста, аби щось придбати. Дуже любив ходити у бібліотеки. Нині молодь сидить у кав’ярнях, а я у 80-х сидів у бібліотеці. Те ж саме було й під час навчання у педагогічному інституті. Всі вихідні проводив у обласній науковій бібліотеці. І це все завдяки викладачам, які прищеплювали бажання вчитися й самовдосконалюватися. Та й серед одногрупників, з якими разом почали грати у «Що? Де? Коли?», була внутрішня конкуренція. Змагалися, хто більше книг прочитає. І, як бачите, набуті знання безслідно не зникли.

Приємно, що моя донька теж любить читати книжки. І кращим подарунком для себе бачить не дорогі гаджети, а нову книгу.

– А у школі як ви вчилися?

– Відмінником не став. Через те, що був сором’язливим, боявся зайвий раз перепитати вчителя, якщо чогось не розумів. Це впливало на оцінки. Легко давалися гуманітарні науки. З математичними було складніше. Тому в підсумку мав кілька трійок, кілька п’ятірок, решта – «добре».

– Чи легко все тримати в голові?

– Я навіть не можу сказати, наскільки багато і чого тримаю в голові. Знаю, що багато, але наскільки – не здогадуюся. Мозок має свої фільтри, через які сортує отриману інформацію. Якщо я стабільно граю в інтелектуальні ігри, треную пам’ять, то інформація гарно розкладається по поличках. Тоді я легко можу її використати, відповідаючи на запитання. Але це звичайні факти, історія. Їх можна використати лише на грі, або під час тренувань.

– Ніколи не ловили себе на думці, що великий об’єм накопичених знань може стати причиною біди? Як, до прикладу, у п’єсі Олександра Грибоєдова «Лихо з розуму»?

– Ніколи про таке не думав. Знання роблять людей обережними й, можливо, прогнозованими. Розумного легко передбачити. А ось як діятиме не надто розумна людина – тут вже важко. Чи можуть знання зробити людину самовпевненою? Частково так. Щось на кшталт зоряної хвороби. У мій час в школі не надто любили відмінників, зараз те саме. Мене це дивує.

– Вам цікаво спілкуватися з такими ж всезнайками, як ви, чи байдуже, хто ваш співрозмовник?

– Та ні, я себе ніколи не вважав всезнайкою і спілкуватися люблю з усіма. Не важливо хто ця людина, якого віку чи статі. Головне, щоб під час спілкування була взаємоповага.

– Як ви розвиваєте свою пам’ять?

– Ніщо не тренує пам’ять краще, ніж інтелектуальні ігри. Якщо в «Що? Де? Коли?» є хвилина на роздуми, то у «Брейн-ринзі» чи «Своїй грі» маєш відповідати відразу. І мозок працює в напрузі. За цей час намагаєшся згадати все, що колись читав. У цей момент ти, як «Пошук» у комп’ютері. Ну й, звичайно, читання книжок.

– Чи застосовуєте набуті знання у повсякденному житті?

– Коли допомагаю батькам кросворди розгадувати. Щоб не гортати довідкові словники, батьки запитують мене. Економлять свій час. А ще ігри дуже допомогли під час навчання в інституті. На більшості іспитів я завжди відповідав достроково, без додаткової підготовки.

– Чому присвячуєте своє дозвілля?

– Так сталося, що левову частку мого вільного часу займають саме інтелектуальні ігри. Все решта – робота і дім.

– Ви займаєтеся інтелектуальними іграми з дітьми. Сучасні школярі розумніші від учнів – ваших ровесників?

– Важко так порівняти. Діти 90-х і 2010-х мали різні можливості. Раніше більше читали книжки, зараз діти «живуть» у гаджетах. Але думають вони, певно, однаково. Принаймні точно можу сказати, що на наших іграх своїм правильним відповідям радіють однаково бурхливо.

– Чия це була ідея створити Шкільну лігу?

– Фактично у Рівному інтелектуальний рух стартував у 1997 році. Будучи студентами, ми створили свою команду й кілька разів брали участь у всеукраїнських змаганнях з гри «Що? Де? Коли?». Після закінчення навчання постало питання, що ж з нашим хобі робити далі? Адже кинути те, чим жили, зовсім не хотілося. Вирішили створити молодіжну організацію й організовувати турніри у місті. Так все й сталося. Члени нашої команди формували осередки за місцем роботи: у ПТУ №10, аграрному коледжі, 28-ій та 21-ій школах. Почалися шкільні, студентські турніри. Мене обрали офіційним представником Всеукраїнської організації «Ліга українських клубів інтелектуальних ігор» в Рівненській області. Тоді ж одна з команд створила організацію «Рівненська інтелектуальна формація», яка фактично і є куратором шкільних турнірів у нас. На початку цього року разом з її головою Олександром Бачуком ми й вирішили відродити Шкільну лігу, адже кілька останніх років повноцінних змагань не проводили. Весною за підтримки управлінь у справах сімї , молоді та спорту а також освіти та науки провели пробні змагання. Приємно, що школярі з радістю відгукнулися на пропозицію й на перші ігри прийшло близько 40 команд. А вже у вересні офіційно стартував Чемпіонат Рівного з гри «Що? Де? Коли?» серед шкільних команд. Грати будемо щомісяця, а у грудні на всіх чекатиме великий фінал. Ось там ми й визначимо, які дві команди поїдуть представляти наше місто на чемпіонаті України. Причому для команд ці поїздки будуть безкоштовними.

– У вас є друзі серед малолітніх ерудитів?

– Найбільшим другом є моя донька Катруся. З моєї ініціативи у її, тоді ще 8-А класі 15-ої школи, створили команду, в якій вона капітан. І другу пробну гру вони виграли. Непогано стартували вже й у офіційних змаганнях. У вільний час ми з нею граємо в інтелектуальні ігри, разом шукаємо правильні відповіді. Я дуже щасливий, що вона йде моїм шляхом.

– Які з своїх планів ви ще не реалізували?

 

– Життя навчило, не ділитися планами, поки їх не реалізував. Тому, як тільки зробимо щось із друзями, відразу ж повідомлю.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
1 + 2 =
More information?

Ризикну порушити спірну тему про балкони та лоджії. Спершу їх будують, а поті... Далі

 «Це – на убогих», – казав мій дід, збираючись до церкви і кладучи в кишеню дрібДалі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?