Архів новин

Від рідної матері успадкувала лише хвороби | Газета 7 Днів

Від рідної матері успадкувала лише хвороби

29.11.2018 10:20
Переглядів:3541

Рівненська родина взяла на виховання новонароджену дівчинку, незважаючи на діагнози і прогнози лікарів

Історію рівнянки Олени Тоюнди знає чимало людей. Це молода жінка, яка разом із чоловіком виховує трьох дітей: доньку Дарину і двох синів – Даника і Антона. Дівчинку Олена взяла на виховання ще до заміжжя. Її біологічна матір дала дитині не лише життя, а й хворобу, сама згадка про яку в багатьох викликає страх.

Із пологового – з новою мамою

Більш як десять років тому старша сестра Олени Надія стала прийомною матір’ю трьом чужим донькам. Молода жінка взяла до себе дівчаток, яким тоді було 2, 3 й 4 роки. Діти жили разом зі своєю біологічною матір’ю Любою у квартирі в напівпідвальному приміщенні в жахливих умовах. Ненька не дуже зважала на малят, часто пиячила й пропадала десь по кілька днів. Вона мала ще трьох старших дітей. Двох із них раніше вдочерили інші люди, ще один хлопець-підліток жив на той час в інтернаті. Він і розповів Наді, яка часто бувала там, про своїх сестричок і їхню складну ситуацію. Побувавши кілька разів у них вдома, Надія вирішила забрати дітей. Їхня мати не заперечувала.

Оформлення необхідних документів тривало майже рік. Спочатку Надія з Оленою разом опікувалися дітьми, згодом сестри роз’їхалися, дівчатка залишилися з Надією. Через якийсь час вона вийшла заміж, тож тепер діти мають не лише маму, а й тата.

Зі слів Олени, дівчатка зі своєю біологічною мамою не спілкувалися, бо остання не дуже цього й прагнула. Через шість років стало відомо, що Люба знову вагітна. Олена пішла провідати її у пологовий і дізналася про народження дівчинки. Горе-матір одразу запропонувала Олені забрати новонароджену, щоб та була з сестричками. Повідомила, що запланувала йти на роботу, а свою дівчинку хотіла віддавати кумі. Тож після виписки вона залишила дитину та й пішла собі.

Взявши крихітку на руки, Олена вже не змогла відмовитися від неї. Зрозуміла, що має про маленьку подбати, щоб вона стала частиною родини, в якій ростуть її старші сестри. Не зупинило Олену навіть те, що в манюні одразу запідозрили ВІЛ, адже експрес-тест показав, що її мати мала це захворювання. Дитину перевели в обласну лікарню для діагностики. Там виявили цілий букет: крім ВІЛ, ще й торч-інфекції, герпевіруси, алкогольний синдром. Отож, дитині прописали лікування й поставили на облік у центрі СНІДу.

Перший рік Дарини (саме так назвала свою дівчинку Олена) минув у лікарняних палатах. Тоді жінка дізналася, що крихітка, до якої вже встигла прикипіти серцем, має страшний діагоноз – СНІД. Це кінцева і найтяжча форма розвитку вірусу імунодефіциту, коли імунна система практично зруйнована, а організм беззахисний перед вірусами й бактеріями, з якими стикається і не може з ними боротися. Дитині призначили антиретровірусну терапію й відпустили додому.

– Із цим діагнозом можна жити, якщо лікуватися правильно, – розповідає Олена. – Ми стали отримувати і приймати медикаменти. Оформили інвалідність. Мене призначили опікуном Даринки. Через два роки мама Люба померла в лікарні, у неї підтвердили туберкульоз. Вона ніколи не лікувалася. Батьки дівчаток невідомі. Є ще Любині родичі, але на контакт із нами вони не йдуть, хоча й знають, з ким і де живуть діти. Та спілкуватися з ними не хочуть.

Після того, як у мене з’явилася донька, я вийшла заміж, народила двох синів. Даринчині сестри вже дорослі, дуже тішаться з того, що у них усіх є сім’я: мама й тато, а в Даринки – ще й братики. Злості до своєї покійної матері вони не відчувають.

Від початку Олена не стала приховувати діагнозу доньки, бо переконана, що саме незнання породжує міфи і страхи. При правильному підході й лікуванні з цим діагнозом можна повноцінно жити і бути безпечним для оточуючих. Якщо ж люди поінформовані, то й не виникає проблем, впевнена Олена. Хоч є чимало таких, хто не готовий сприймати цей діагноз взагалі.

Скоро в школу

Нині Дарині вже шість. Вона, як будь-яка дівчинка її віку, дуже допитлива і життєрадісна, ніжна й лагідна. Любить гарні сукні, мріє про довге волосся. Дуже тішиться, коли має можливість іти в дитсадок, гратися і спілкуватися з дівчатками й хлопчиками. Хотіла займатися танцями, але після пробного заняття зрозуміла, що це для неї важко. Можливо, буде співати в хорі. Вже готується до школи, в яку піде наступного року. От тільки на відміну від однолітків швидше втомлюється і дуже важко переносить хвороби. А ще в її житті є щоденний прийом життєво необхідних ліків, численні аналізи та обстеження.

– Вона не заразна, є лише носієм хвороби, – розповідає Олена. – Але супутні захворювання накладаються одне на одне. Без обов’язкових препаратів вірус може активізуватися і одна хвороба потягне іншу. Дарина має постійно хворе горло, часто закладений ніс. Хтось поруч чхнув, у нас – бронхіт, через півтора-два дні – запалення легенів. У неї не буває застуд. На диво, штучний імунітет до них стабільний. Дівчинка загартована. А от інфекції чіпляються. Трапляється. у холодну пору року через хвороби випадає по кілька місяців.

Усі охочі допомогти Даринці можуть переказати кошти на банківську карту ПриватБанку № 4149629397725540 Тоюнда Олена, з приміткою «на лікування Дарини».

Звісно ж, сім’ї складно справитися з усім цим фінансово, тому нерідко звертаються по допомогу до небайдужих. Шукають благодійників за допомогою друзів, знайомих, через соціальні мережі. З медикаментами допомогає благодійний фонд «Скарбниця надії». Чимало витрачається на аналізи. Більшість із них доводиться робити в приватних лабораторіях, бо місцеві комунальні медзаклади їх просто не роблять.

Щоб підготувати Дарину до школи, батьки спільно з медиками вирішили провести вакцинацію. Йдеться про вакцини обов’язкові й необов’язкові (грип, менінгококові інфекції тощо). На препарати потрібні чималі гроші – майже 26 тисяч гривень. Тому й нині батьки сподіваються на допомогу добрих людей.

– Вакцинація життєво необхідна таким дітям, як Дарина. Вони багато в чому обмежені, але оточуючі можуть захистити їх своїм здоров’ям. Плануємо щепити Дарину і хлопців, бо вони мають тісніший контакт із сторонніми людьми. Таким чином хоча б удома вона буде захищеною.

Поки дитина готується до школи, Олена, як і будь-яка мама, мріє про майбутнє:

– Підемо в музичну школу, буде грати на скрипці. Це інструмент не важкий і треба якось розвиватися. Хочемо ще віддати її в модельне агентство. Вона має для цього всі дані. Є приклад, що дівчинка з таким же діагнозом, працює в Києві моделлю. Терапія не дає поправлятися. Все, що мало би нас гнітити, ми перетворюємо на плюси. Коли мені кажуть, що Дарині пощастило, бо вона потрапила в хорошу сім’ю, я кажу, що це нам пощастило, що вона в нас є. Ця дитина навчила нас любити, цінувати, терпіти, змирятися. І не тільки нас. Вірю, що ми з усім справимося.

 

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
6 + 7 =
More information?

Ризикну порушити спірну тему про балкони та лоджії. Спершу їх будують, а поті... Далі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?