Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
1
2
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
Грудень 2018
 

Життя не таке довге, щоб відкладати його на завтра | Газета 7 Днів

Життя не таке довге, щоб відкладати його на завтра

06.12.2018 12:44
Переглядів:172

Одні полюбляють годинами розповідати про свої болячки, інші ладні вишкрібати на ліки останні копійки, дехто колекціонує цілі бібліотеки про здоровий спосіб життя. Проте лише одиниці з тих, кого, наче мухи мед, обліпили незліченні болячки, готові бодай хоч якось змінитися, аби позбутися своїх надокучливих недугів. Хоча ще древній мудрець Гіппократ повчав своїх учнів: перш ніж взятися за лікування хворого, спитайте у нього, чи готовий він відмовитися від звичок, які спричинили недугу.

Лінь прагне спокою, вічного спокою

Напевно, найпоширенішою з усіх відомих людству згубних звичок є лінь. Звідси традиційно всі найважливіші справи відкладаємо на понеділок, на перше число чи Новий рік. Аж поки вони, зазвичай, не потраплять у так званий довгий ящик. І завжди знайдеться відмовка, щоб виправдатися у своїх очах: часу не вистачає, грошей бракує, настрою немає. Словом, як зауважив Мірзакарім Норбеков, лінь – це прагнення до спокою. Спокій, у свою чергу, прагне до свого вищого ідеалу – абсолютного спокою, вічного спокою. Лінь – це смерть в мініатюрі.

На переконання знайомого нашим читачам біоенергетика зі Здолбунова Володимира СИДОРНІ, вмовити людину, аби вона добровільно зайнялася своїм здоров’ям, практично неможливо.

– Для цього, – каже Володимир Миколайович, – треба, щоб з людиною сталося щось надзвичайне: підірвалося здоров’я, трапилась біда з кимось із близьких тощо. Тому скільки б ми: чи лікарі, чи хтось інший, не переконували і не агітували, людина до думки про здоровий спосіб життя повинна прийти сама.

 Питання буду чи не буду навіть не стоїть

Відомого рівненського нотаріуса, депутата Рівнеради Олександра ЧУБАЯ, замислитися над своїм ставленням до власного здоров’я змусила, на щастя, не біда, а чужий приклад.

– Я вважаю, що маю щиро зізнатися в тому, – каже Олександр Степанович,– що в мене слабенькі бронхи. Ось навіть зараз, коли надворі ще не дуже холодно, я ходжу закутаний у шарф. Це ще з тих часів, коли, займаючись спортом, захворів і не надав недузі належної уваги. Але, не зважаючи на це, я почав займатися загартуванням. До цього мене спонукав один із моїх товаришів, який часто-густо розповідав про те, що кожного ранку приймає холодний душ, після чого дуже добре себе почуває. Так тривало, доки якусь з його енних розповідей я не сприйняв, як особистий виклик. Досі не цікавився ні загартуванням, ні моржуванням (в ополонці купався лише раз років двадцять тому), але твердо вирішив, що також прийматиму холодний душ. Сказав – зробив. З тих пір став значно рідше хворіти. Якщо років вісім тому я міг за зиму до десяти разів занедужати, то зараз від сили раз чи два.

А пару років тому почав ще й снігом обтиратися. Усе задумувалося, як флеш-моб. Покачався на снігу, обтерся ним і запропонував друзям наслідувати мій приклад. Щоправда, моєї ініціативи ніхто не підтримав. Скажу щиро, мене така байдужість зачепила за живе і я подумав: а наскільки сам готовий до систематичного моржування, а не відбутися одноразовим натиранням снігом? Останню крапку в прийнятті рішення про зимове загартування поставив, як це часто буває, випадок. Господарі помешкання, де ми винаймали житло, повернувшись з природи, із захватом розповіли, як здорово погуляли лісом, спілкувалися з деревами, обтиралися снігом. Пам’ятаю, я тоді саме приїхав близько восьмої вечора з роботи. Утомлений і навіть дещо роздратований, бо подумав: «Ти тільки мрієш про це, але нічого не робиш». Не знаю, що мною керувало, та роздягнувся до плавок, вийшов у двір, впав у сніг і почав заливатися сміхом. Відтоді й почав щоранку взимку обтиратися снігом. Скажу більше, я тепер з неабияким нетерпінням чекаю снігу.

Ділячись власним досвідом обтирання снігом, Олександр Чубай радить не перегинати палицю, щоб не перемерзати.

– Це може бути від хвилини до п’яти. Можу полежати в снігу чи обтиратися ним. Ці перепади температур дають позитивний заряд для організму. На одному з семінарів недавно нам пояснювали, що фізіологічний стрес запускає процес відновлення клітин, їх омолодження. Тому в мене навіть не стоїть питання буду чи не буду далі загартовуватися.

 Повірив цілителю Будулаю на слово

У тому, що перший крок не так важко зробити, як гадається, я переконався на власному досвіді. Якось два роки тому під час зустрічі в редакції почув із вуст народного цілителя Віктора СІРОЧУКА, якого більше знають як цілителя Будулая, таку пораду:

– Якщо хочете, щоб до вас не чіплялалася застуда, починаючи від першого снігу, ходіть по ньому всю зиму босими. Починайте із 60 кроків, а потім збільшуйте тривалість. І побачите, вас ніяка зараза не візьме.

Я повірив цілителю на слово і не шкодую. Дві попередні зими (навіть у люті морози) ходив по снігу від 1,5 до 2 хвилин. Коли довкола вирувала епідемія грипу, в мене навіть нежитю не було. Хоча, нехай буде в добру годину сказано, я й досі не скаржився на здоров’я.

Віра без діла – мертва

Щоправда, для продовження молодості та збереження здоров’я одного лише загартування, зі слів Володимира Сидорні, який завдяки своїй цілеспрямованості подолав страшну хворобу, а також вилікувався від низки інших недуг, які супроводжували його протягом життя, замало.

– Мені в червні виповнилося 65 років, – каже Володимир Миколайович, – а функціональні можливості мого організму відповідають стану 30-літньої людини. Зараз мій артеріальний тиск 120 на 80, пульс 54-56 ударів за хвилину.

Завдяки чому відбувається омолодження його внутрішніх органів? Як твердить біоенергетик, завдяки бігові, фізичним вправам, загартуванню, а головне тому, що він навчився керувати власними думками і тілом.

– Те ж стосується всього іншого, – продовжує Володимир Сидорня. – Наприклад, якщо ти себе зранку при мінус 20 примусив вийти на вулицю і в одних трусах пробігти з десяток кілометрів, то, прийшовши на роботу, розумієш, що всі інші проблеми – дрібниця. Щодо дрібниць, звичайно, спрощую, але, повірте: всі питання вирішуються значно простіше. А, по-друге, коли ти сам із позитивним настроєм, то він передається й іншим. І робота кипить. Якщо людина випромінює добро, вона робить світ кращим. Чим більше людей це знатиме, тим краще. До чого веду? Ще Спаситель учив, що кожному буде дано по вірі його. Щоправда, віра без діла – мертва. Це каже Святе Письмо і мій власний досвід.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
5 + 0 =
More information?

Ризикну порушити спірну тему про балкони та лоджії. Спершу їх будують, а поті... Далі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?