Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
27
28
29
30
31
 
Травень 2019
 

Апокаліпсис: кінець життя чи кінець зла? | Газета 7 Днів

Апокаліпсис: кінець життя чи кінець зла?

16.05.2019 14:21
Переглядів:148

Здається, скільки існує думаюче людство, стільки точиться запекла дискусія про неодмінний кінець світу. Мабуть, тому, що все під небесами має початок, а отже мусить мати й кінець. Про неминучий Армагеддон, як місце останньої битви між силами добра і зла в заключні віки, йдеться й у Книзі книг – Біблії. Проте ніде не сказано, коли це станеться. До того ж, на переконання відомого нашим читачам рівненського майстра східних бойових мистецтв Віктора СИДОРОВИЧА, немає жодної, крім як у сумнівних розшифруваннях пророцтв, згадки про фізичне знищення планети.

Що ж насправді чекає людей у майбутньому? Що мала на увазі відома в наукових колах нейролінгвіст і експериментальний психолог, доктор філології та біології Тетяна Чернігівська, яка нещодавно в одному з інтерв’ю заявила: «Ми потрапили в зовсім інший світ. Він текучий, прозорий, нестабільний, надшвидкісний, гібридний. У ньому рухнуло все»? Кому і яке місце буде відведене в цьому «новому світі»? Своїми думками із цього приводу з журналістом «7 днів» поділився Віктор Сидорович, який має свій самобутній філософський погляд як на життя, так і на всесвіт.

– Людям нав’язують думку, що трансгуманізм для них – благо. Адже, мовляв, штучний інтелект працюватиме на соціум. Натомість Тетяна Чернігівська застерігає, вдаючись до риторичного запитання: «Чи потрібні комусь нероби, які будуть лежати на дивані і грати на лютні?» Наскільки обгрунтована її засторога?

– Є такий відомий вислів: «Благими намірами дорога в пекло вистелена». Нас справді запевняють, що все буде добре. Але й ніде правди діти: кому потрібні позбавлені будь-яких знань люди, котрі нічого не роблять, а лише байдикують, бо замість них працює інформаційно-цифрова система? Кому і нащо вони треба? Звичайно, потрібна певна частина людей, які будуть стежити за штучним інтелектом, підтримувати створену систему. Має бути еліта, яка, власне, всю цю систему втілює. А решта людей, які перетворяться на біомасу, не потрібна.

Люди живуть, на жаль, не задумуючись про майбутнє. І якщо так триватиме й надалі, то до 2050 року все те, про що ми зараз говоримо, стане реальністю. Людей загонять у цифровий світ, створивши їм віртуальну реальність. Як це буде виглядати, можна побачити в третьому сезоні серіалу «Чорне дзеркало» в серії «Біле Різдво». Там показано, як можна людину загнати у флешку, щоб та людина працювала, тобто обслуговувала цифрові системи «розумних» будинків. Трансгуманісти й не приховують своїх намірів, а відкрито кажуть, що 2045 року будуть створені інтелектуальні аватари. Звичайно, хтось, мабуть, буде жити як цар, на якого працюватиме безвольний натовп. Усе це може статися через якихось тридцять років. Щоправда, за умови, що люди погодяться з тією долею, яку їм хочуть відвести. Якщо не погодяться, їх ніхто силоміць у віртуальний світ не зажене.

– Тетяна Чернігівська говорить про недовіру соціуму до інформації. Чим це зумовлено?

– По-перше, ніхто толком не розуміє, що таке інформація. Не буду зупинятися на цій темі, бо, щоб її повністю розкрити, це займе дуже багато часу. Скажу лише, що інформація буває різною, в тому числі позитивною й істинною або деструктивною і неправдивою. Як у тому шаленому інтернет-потоці відрізнити правдиву інформацію від фейкової? Як у купі гною відшукати діамант?

Цей трансформаційний потік утворює когнітивний дисонанс, де безліч всіляких людей висловлює абсолютно протилежні думки та ідеї. І в усій цій каші пересічна людина просто тоне. Відтак мислення людини, яка не може справитися з цим потоком інформації, зависає, як комп’ютер. Чи як у фільмі «Отроки у Всесвіті», де робот не може розгадати загадку: «А і Б сиділи на трубі. А упало, Б пропало, що залишилося на трубі?», через що у нього голова «розпухла». Щось подібне відбувається з людиною, яка не може переварити всю інформацію, тому просто зависає.

Врешті-решт, більшість людей махає на все рукою, мовляв: «Та пішло воно все, буду я собі голову морочити, треба жити для свого задоволення, бо життя лише раз дається». Ось це і є той кінець, який описаний в Апокаліпсисі. Але це не означає, що зникне світ, природа. Все залишиться, як було, навіть люди. Втім, не всі й не такі.

– Але ж, поряд з тим, з’являється чимало інформації, яка категорично спростовує непорушну істину, в яку донедавна всі свято вірили.

– Давайте говорити прямо. Світ, у якому ми живемо,– це чистилище, своєрідний віртуальний ігровий майданчик, де спостерігач, проходить певний квест чи школу, а відтак – еволюціонує або деградує. І все це не таємниця. У цьому світі від нас, по суті, ніхто нічого не приховує. Це ж цілком очевидно, що наш світ дуальний, тобто має багато протилежностей. Але протилежність не означає зло. Це просто не таке саме, тільки інше, яке, наприклад, стоїть навпроти людини у дзеркальному розвороті. І людина повинна усвідомлювати, що той, хто спостерігає, і той, кого спостерігач бачить, не є противниками. До речі, «противник» зі староєврейської перекладається як «сатана».

Саме через неадекватне світосприйняття з’являються страждання, муки, біль. Все через те, що людина не може усвідомити, що вона і світ – неподільне ціле. Сучасні так звані точні науки вчать, що весь світ, і людина в тому числі, матеріальні. Але якщо людина збагне, що світ – це проекція, яка проходить крізь неї, то зрозуміє, що без неї, людини, цього світу не існує. Тобто світ міститься у полі свідомості людини, яка ділиться на спостерігача чи Бога, який в ній є, та егоїстичне «я», яке прив’язане до фізичного тіла.

В Ісуса Христа сказано ж: двоє станьте одним, і Царство небесне з’явиться. Що значить Царство небесне? Ви думаєте, що є якесь царство на небесах? Таким милозвучним терміном – Царство небесне – названо поле розумної свідомості. Воно, це поле, творить усе всередині самого себе через свою проекцію, через «я». Якщо цього не розуміти, то «я» починає деструктивну роботу, порушуючи порядок. Звідси такий світ, з його негараздами і проблемами.

Коли ж людина збагне, що вона і світ – єдине ціле, і буде проектувати випромінювання, не спотворене її особистим «я», а таке, як воно є насправді, тоді й світ буде іншим. А то виходить, що через людину проходять відповідні програми, які спотворено декодуються її «я» і транслюються на екран цього світу в його об’ємній квантовій проекції.

– Кажуть: життя – це велике поле війни між Добром і Злом, а фронт цієї війни пролягає через людські серця. Наскільки слушне таке твердження?

– Це хибна думка. Про що каже діалектичний матеріалізм? Про єдність і боротьбу протилежностей. Тобто є певні протилежності, і вони – єдині. То до чого тут боротьба? Чому ці протилежності повинні боротися між собою? Якщо я, наприклад, стану перед дзеркалом, то побачу в ньому своє відображення. Щоправда, коли почну думати, чому моя права рука у дзеркальному відображенні стає лівою, тоді виникає когнітивний дисонанс, своєрідний конфлікт, боротьба. Але якщо я не буду думати про ліву чи праву, а просто про руку, яка відображається в дзеркалі (я підняв руку – у дзеркалі піднялася, опустив – у дзеркалі опустилася), то ніяких проблем не виникає, немає конфлікту, а отже й боротьби.

Таким чином, відштовхуючись від закону єдності і боротьби протилежностей, якщо забрати розміщене між Добром і Злом слово «боротьба», тоді протилежності стануть єдиними, а відтак добро перестане бути добром, а зло перестане бути злом. Що тоді буде? А буде буття.

– Виходить, праві ті, хто каже, що за правду не треба боротися, бо правда завжди перемагає?

– Правда – це те, що є. Ось приклад, який я вже наводив: я підняв руку і моє дзеркальне відображення підняло. Це – правда. Коли ж замислюся над тим, чому я підняв праву, а дзеркальне відображення – ліву, то настане когнітивний дисонанс, який призведе до спотворення світосприйняття, енергії тощо.

Людина складається зі своєї сутності, яка має наповнюватися знаннями, і фізичного тіла, якому необхідно існувати. До того ж, не забувайте, що тіло – це біологія, яка влаштована на принципі боротьби за виживання. Будь-яка істота, рослина, бактерія борються за виживання. І допоки самоідентифікація людини буде зводитися до фізичного тіла, вона весь час буде боротися. Більше того, людина постійно буде боятися, що вона може не вижити, тому її базовою енергією буде страх. Левова частка людей живе у світі страху, який вони ж самі й продукують. Чому? Бо вважають себе фізичним тілом. А якби вони сприймали себе тим, хто змушує це тіло рухатися, говорити, думати тощо, то збагнули б, що існує Щось, що в цьому світі не проявлене, але всім тут заправляє. Оце саме, що не проявлене, Дух Божий, і треба розвивати, наповнювати його знаннями і підвищувати потенціал як інтелектуальний, так і енергетичний.

Отож, людям треба вилікувати своє спотворене «я», збагнути, що вони проходять тут своєрідне очищення і водночас набираються досвіду. Адже на чому стоїть розвиток? На цікавості, людина повинна постійно ставити запитання і шукати на них обґрунтовані відповіді. Тут, правда, доречно згадати один відомий вислів: «Проблема людей не в тому, що вони не можуть знайти відповіді на свої запитання, а в тому, що вони не можуть знайти запитання, на які треба шукати відповіді».

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
4 + 16 =
More information?

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?