Архів новин

Невже людьми можна бути тільки за гроші? | Газета 7 Днів

Невже людьми можна бути тільки за гроші?

06.07.2017 09:41
Переглядів:124

Жодні реформи не здатні змінити стереотипи світогляду.

Якось один мій знайомий поділився зі мною своїми враженнями від відвідин сесії міської ради. Уже через годину після початку засідання йому здалося, що сесійну залу, яку вщент заповнили озлоблені пікетувальники і постійні її завсідники, накрила безпросвітна завіса гнітючого негативу. 

Правди ніде діти. Інколи на сесії міської ради справді вирують нестримні емоції, які беруть гору над розумом. Втім, це – не показова ознака місцевого самоврядування, де в запеклих суперечках народжується (чи мала б народжуватися) незаперечна істина, а віддзеркалення нашої реальності. А точніше – внутрішньої сутності. Адже причину всіх наших негараздів, вину за які ми намагаємося перекласти на владу (як центральну, так і місцеву), обставини (війну на сході, економічну кризу) чи навіть сусідів, які поводяться не так, як треба, варто шукати в собі.

Щоб змінити на краще наше з вами життя, треба насамперед викорінити з себе радянський стереотип, за яким людина – не більше, ніж нічого не вартий гвинтик суспільної системи. Звідси – й зверхнє ставлення до ближнього, зневага, а подекуди й презирство. 

І таке спостерігається мало не на кожному кроці не тільки у стосунках «небожителів» і «сірої маси», начальника і підлеглого чи чиновника і пересічного громадянина, який прийшов просити якусь елементарну довідку, а й у нашому повсякденному житті. 

Наведу приклад із розповіді моєї знайомої, яка нещодавно ходила  з дитиною до педіатра. У напружене середовище вона занурилася фактично з порогу поліклініки, коли стала в чергу до реєстратури. Не буду переповідати душевний стан людини (він знайомий багатьом), яка змушена з дитиною на руках топтатися на місці в оточенні знервованих відвідувачів. Неприємно вразило знайому не стільки втомливе очікування, як неприхована непривітність людини, що сиділа за віконцем реєстратури. Натягнувши на себе маску непорушної байдужості, жінка одним пальцем тикала кнопки на клавіатурі і всім своїм виглядом показувала, як їй набридли ці надокучливі пацієнти. На запитання, де знаходиться кабінет педіатра, буркнула: «В талоні все вказано» і зміряла людей у черзі спопеляючим поглядом.

Останню краплину терпіння знайомої «випила» педіатр, яка зробила п’ятнадцятихвилинну перерву в прийомі дітей (а серед них були й хворі), щоб попити чаю. Жінці хотілося запитати в лікарки, наскільки комфортно їй чаювати, коли під дверима у черзі стоять хворі діти. Та знайома взяла себе в руки і промовчала. Не через сумнів, що її слова не торкнуться душі дитячого лікаря. Просто не захотіла уподібнюватися тим, хто певен, що світом править груба сила.

Я не вірю в те, що пихатість є ознакою величності, грубість – всемогутності, а хамство – мудрості. Не сприймаю виправдань, що озлоблення нашого суспільства зумовлене важким життям. Не так давно мені випала нагода побувати за кордоном, отож є з чим порівняти. Там, повірте, живуть не тільки багатії в розкішних віллах, а й люди, які облаштували для себе помешкання з картонних плит. Втім я не бачила там вічно насуплених, замкнутих у собі натовпів перехожих. Мимоволі в мене виникло питання: «А де ж проблеми?!»

Мені не судилося за два місяці гостювання в чужій країні зустріти ні водія-грубіяна, ні продавця-видру, ні помпу-чинушу. Куди б ти не прийшов, там усе – для людини, її зручності і комфорту. Скажімо, щоб не чекати довго під дверима педіатра, там запроваджені електронні записи на прийом до лікаря. Якщо ти телефонуєш до поліклініки, тебе неодмінно запитають, який час для візиту тобі більше підходить. Ніде немає черг, а якщо й доведеться зачекати, то це щонайдовше хвилин п’ять-сім, і за це в тебе обов’язково попросять пробачення.

Не можна сказати, що в нас усе так безнадійно, що скрізь, куди не звертаємося, наштовхуємося на «гир-гир» і «гар-гар». Ось гляньте, в якому напрямку розвивається ЦНАП. Діяльність установи наочно показує, як має бути насправді: не людина для держави, а держава для людини. Звичайно, і там ще є певні недоліки, але це вже земля і небо між тим, що було, і тим, що є. На клієнта повністю переорієнтовується приватний бізнес. Тому не дивно, що дедалі більш поширеними стають тренінги і навчальні семінари, на яких вчать культури сервісу. Чому цього не роблять у державних і комунальних установах і закладах, започаткувавши, скажімо, «Школу сервісу»? Чому, наприклад, у приватній клініці пацієнта зустрічають з розпростертими руками, а в комунальній – як злісного порушника їхнього болотяного спокою? Невже людьми можна бути лише за гроші?

Так, нам треба докорінно міняти все, а насамперед – себе. Бо жодна реформа не здатна змінити людину зсередини. Ось я недавно побувала на зборах ОСББ, де головою – дуже порядна ввічлива людина, яка свого часу працювала вчителем, а тепер хоче бути корисною для свого будинку. Вона взялася реалізувати проект за муніципальною програмою. Звісно, при подачі документів на конкурс подається орієнтовний кошторис, а коли проект пройшов відбір, готується проектно-кошторисна документація, яка проходить експертизу. Так-от, виявилося, що на реалізацію проекту необхідно здати більшу суму, ніж це передбачалося раніше. Бачили б, яку реакцію це викликало в деяких мешканців будинку – справжнє жахіття! Вони почали кричати на голову ОСББ, звинувачуючи її мало не у присвоєнні грошей.

А що ж там можна вкрасти, коли всі розрахунки здійснюються по перерахунку, існує контрольно-ревізійна комісія і сама голова постійно звітує про кожну витрачену копійку? Та все це байдуже тим, хто звик жити за старими стереотипами.

Такі ситуації трапляються не в одному окремо взятому ОСББ. От вам і реформа житлово-комунальної сфери. Складається враження, що хтось спеціально програмує людей на негатив, в якому вони самі варяться і щедро поливають ним оточуючих. А хіба можна, посадивши буряки, зібрати картоплю, тобто на негативі побудувати позитив? Якби кожен з нас над цим частіше замислювався, гадаю, наше життя ставало б дедалі кращим, стабільнішим і комфортнішим.

Тетяна ЧУБАЙ, депутат Рівнеради

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
1 + 9 =
More information?

Реклама

Ризикну порушити спірну тему про балкони та лоджії. Спершу їх будують, а поті... Далі

 «Це – на убогих», – казав мій дід, збираючись до церкви і кладучи в кишеню дрібДалі

Опитування

Які у вас плани на літо?