Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
 
Серпень 2016
 

ІЗ ЗОЛОТІЇВСЬКОГО АЛЬБОМУ | Газета 7 Днів

ІЗ ЗОЛОТІЇВСЬКОГО АЛЬБОМУ

11.08.2016 09:21
Переглядів:53

505 років минає з часу, як згадав літописець село над річкою Устею з гарним іменем Золотіїв. Серед тисяч українських сіл це єдина така назва населеного пункту. Село, що вже давно увійшло до складу Рівного як житловий масив, зберігає свою, золотіївську історію. Всього чотири вулиці з простими і зрозумілими назвами: Золотіївська, Олексинська, Вишнева і Загородна. Рукою подати до сіл Шпанів, Олексин, Тютьковичі. Переплелись долі мешканців цих сіл, їх поєднали дороги до Рівного і Устя, на берегах якої й виникли ці поселення.

Як і в далекому ХІХ столітті, головною спорудою Золотієва є дерев’яна Свято-Покровська церква, збудована у 1855 році коштом пана Лук’яна Дворжанського. Окремо від храму – дзвіниця. За розповіддю старожилів, коли німці у війну змушували знімати дзвони у храмах для їхніх воєнних потреб, то золотіївці потайки зняли їх зі своєї церкви і десь так закопали, що й досі не відомо, де ті дзвони. Пережила ця невеличка церква пожежі, які спалахували в селі, війну із страшним бомбардуванням. Найбільше зла вчинила їй атеїстична наруга радянської влади, коли було знищене її внутрішнє убранство, і стала там спочатку аптека, а потім склад для добрив. Відродилася церква наприкінці 80-х, і тепер, як та писанка, впорядкований заквітчаний храм скликає до молитви православних вірян Української автокефальної церкви.

Зберегли золотіївці добрі спогади про священиків своєї церкви, які долучалися до її розбудови і користувалися повагою пастви. «Був у нас священиком колишній царський офіцер пан Дунаєвський, який жив у селі Тинне», – згадує Галина Назарчук. На початку 1950-х років був священик Володимир Медвідь, пізніше митрофорний протоієрей, кандидат богослов’я. А ще не так давно служив у Золотієві о. Петро Папірник, який збирав по крихтах історію церкви і села. Тепер о. Петро – настоятель шпитальної церкви Святого Пантелеймона у селищі Клевань.

Цвинтар. Там спочивають пращури. І одразу зліва біля входу на кладовище впадає у вічі старий сірий надгробний монумент із хрестом і вписаними на ньому трьома іменами з однієї родини – Зихів. У Золотієві жило декілька родин чехів, які переселилися на Волинь ще на початку минулого століття і завели тут своє господарство. У Золотієві жили чехи Зихи, Кованди, Гейди, Балагури. Старожили згадують їх як гарних господарів і добрих сусідів. У цих заможних хазяїв багато хто з бідніших селян наймався на роботу і одержував належну винагороду. Діти між собою дружили, українська дітвора часто бувала в чеських сім’ях, переймала їхні звичаї, культуру і швидко опановувала мову. А тому й досі поважна золотіївка Галина Назарук пам’ятає чеську мову, яку вивчила, спілкуючись із подружкою Іриною Балагурою. Старожили із болем розповідають про жорстоке ставлення до волинських чехів радянської влади, яка прийшла сюди в 1939 році, і про те, як ці люди змушені були тікати на захід, аби уникнути виселення на холодний схід, до Сибіру. Їхні пристойні кам’яниці, господарські споруди, хмелярні були націоналізовані і просто понищені. Щоправда, садиба Кованди на вулиці Млинівській ще довгий час виконувала функцію туберкульозного диспансеру. Залишились про золотіївських чехів лише спогади і ці могили на цвинтарі.

Найглибший спогад людська пам’ять залишає про перші роки навчання в школі. У Золотієві була початкова школа там, де тепер Рівненський професійний ліцей на вулиці Млинівській. Сільські діти вчились у цій школі за Польщі й навіть після війни. Було там 4 класи і всього одна вчителька – пані Ванда Слупська. В одній класній кімнаті сиділи школярі різного віку. Навчалися діти польською мовою, але був і урок української. З Рівного на урок Закону Божого приходив священик Пундир. Після закінчення початкової школи більшість дітей продовжувала навчання в 7-класній польській школі, яку називали ще «колейова».

Коли запитуєш у золотіївців, які прізвища були найбільше поширені в селі, то у відповідь почуєш: «Яковишиними хоч греблю гати». І справді, цей великий поважний рід потребує окремої статті або й книги. Там і учасники всіх війн ХХ століття, і жертви сталінських репресій, і активісти «Просвіти», талановита інтелігенція, і головне – це глибоко патріотична родина.

Ще одна особливість Золотієва: майже кожна родина з цього села була якоюсь мірою пов’язана із залізницею, яка проходить повз село. Люди влаштовувались на роботу на залізницю, залізничники одружувалися з місцевими дівчатами й осідали тут. Навіть німецькі солдати квартирували в селі, бо охороняли залізничний міст через Устю. Моя співрозмовниця Галина Назарчук понад 20 років пропрацювала стрілочницею на залізниці.

Золотіїв стоїть на лівому березі річки Устя, яку старші люди пам’ятають хоч і не такою вже широкою і глибокою, але чистою. Місцеві тут купались, і навіть польських солдат влітку сюди приводили строєм купатися. В Усті водилося багато риби, і люди мали свої човни. Пригадують старожили, як за Польщі чистили річку. Вона мала насипні вали на березі. 

А ще поруч були золотіївські джерела з чудовою смачною водою. Загалом це було улюблене місце відпочинку. Чого, на жаль, тепер побачити не можна.

Пройшовши вулицями Золотієва, познайомившись і поспілкувавшись із мешканцями цього древнього села, не можна залишитись байдужим до його такого нелегкого минулого і сучасного, яке хотілося б бачити кращим – із заквітчаними впорядкованими вулицями, чистою річкою, а головне – з щасливими людьми, які просто так посміхаються, йдучи тобі назустріч.

З днем народження, Золотієве!

Галина ДАНИЛЬЧУК,

завідувачка відділу Рівненського 

краєзнавчого музею

 

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
7 + 2 =
More information?

Опитування

Чи стала Європа ближчою рівнянам завдяки безвізу