Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
1
2
 
Жовтень 2016
 

Ідеологією Віктора Чайки були два слова: «Моє місто» | Газета 7 Днів

Ідеологією Віктора Чайки були два слова: «Моє місто»

20.10.2016 09:05
Переглядів:51

Сьогодні йому виповнилося б 75! Та вже вісім років його нема з нами. Дивна річ: роки без нього йдуть, а про Чайку пам’ятають і згадують так часто, наче про якусь вчорашню подію чи розмову. Мабуть, це тому, що він жив, випереджаючи час, і зробив для міста стільки добрих справ та створив стільки потрібних Рівному об’єктів, що вони його пережили, служать і служитимуть рівнянам ще багато років. В їх означенні ми ще довго будемо казати: «Це була ідея Чайки» чи «Це зробив Чайка», або ж «Якби не Чайка, то цього б не було».

Віктор Чайка встановив для Рівного рекорд, який поки що ніхто не перевершив. Він був міським головою (по суті, хоча ця посада й називалась у різні роки по-різному) загалом майже 18 років! Ось уривки зі спогадів про нього, які наші кореспонденти у різні роки записали від тих, хто знав Віктора Анатолійовича близько і особисто.

«Не можу жити добре, коли люди живуть погано»

Любов Чайка, дружина:  «Він був таким молодим і енергійним, що, здавалося, роки його не беруть. Скільки разів я чула від його співробітників чи наших знайомих здивовані відгуки: вони тільки прокидаються, а він уже давно на роботі й кудись посилає машини, вирішує якісь справи. У людей складалося враження, наче він і не спить. І це було недалеко від істини. Віктор Анатолійович ішов з дому, коли ми ще спали, а повертався, коли вже спали. Його життєва історія – це відображення його характеру. Він був дитиною війни, виріс у бідності й справді створив себе сам. Він міг зупинитися на будь-якій з досягнутих ним вершин, але цього не дозволяв його характер.

Коли він вирішив створити фірму, це був колосальний ризик. Довелося взяти кредити, розрахуватися за які у разі невдачі було б неможливо, навіть якби ми продали квартиру і взагалі все, що надбали. Але він мені сказав тоді: «Я хочу, Люба, показати, що в нашій державі та з нашими людьми можна на порожньому місці створити європейське підприємство». 

Як «Камаз-Транс-Сервіс» запрацював і Віктор та всі ті люди, які пішли за ним, вилізли з кирзових чобіт і змогли насолодитися плодами створеного ними, він знову пішов освоювати цілину.

Віктор Анатолійович у 1998 році прийшов додому з новиною, що йому запропонували балотуватися на міського голову. Я плакала та просила його не йти. В нас були вже стабільне життя, добробут. Я просила його пожити для себе, пошкодувати здоров’я. Але він сказав тоді фразу, яка мене вразила, бо я більш ні від кого подібного не чула: «Я не можу жити добре, коли люди навколо живуть погано. Держава дала мені освіту. Я багато що знаю і повинен це віддати». Він як планував, так і прожив. Мало, зате об’ємно. Іншому двох життів не вистачить, щоб зробити все, що він зробив за своє коротке одне».

Людина-епоха

Володимир ХОМКО, міський голова Рівного:

– Коли я працював директором Облводоканалу, Чайка вже був хворий. Я це знав, коли він мені подзвонив і попросив: «Сделай мне эту насосную!» Йшлося про КНС-9 біля слідчого ізолятора на Дворецькій. Саме там він наводив порядок у цей час. Я кинув на цю станцію всі кошти, які були тоді в Облводоканалі, і ми зробили з неї ляльку. Такою вона є й досі. Чайка був людиною непростою, часто доволі різкою, але, як не дивно, на ту різкість люди не ображалися. Як правило, всі намагалися виконати його доручення добросовісно. Я поважаю Віктора Анатолійовича за те, що він займався виробництвом, був діловою, енергійною, доволі безпосередньою людиною. 

І головне, що він не ліз у політику. Чайка був кумиром рівнян. Думаю, ніхто не зможе заперечити, що роки, коли він був міським головою, назавжди залишаться в історії міста як епоха Чайки. Я це прекрасно розумів, коли прийшов на посаду міського голови після нього. Адже завжди легко проявити себе в роботі після слабкого керівника, а після сильного – навпаки. І досі відчуваю на собі порівняння з ним. Мені здається, це надійний стимул для хорошої роботи.

Безумовно, погляди на багато речей на третьому терміні мого мерства змінилися. Тепер я більше розумію деякі вчинки Чайки, ніж тоді, коли спостерігав їх зі сторони. Коли бачуся з його дружиною, то при цих зустрічах з розповідей Любові Михайлівни мені відкриваються обставини, через які Чайка мусив діяти так чи інакше.

Стратег із вразливою душею

Світлана БОГАТИРЧУК-КРИВКО, заступник голови облдержадміністрації:

– Ми познайомилися в 1998 році, одразу після виборів міського голови. На тих виборах я була довіреною особою чинного мера Володимира Мороза. А переміг Віктор Анатолійович. Він запросив мене до себе на співбесіду. Розмовляли ми майже годину. Коли розмова завершилась, він сказав: «Ви мені підходите, я хотів би, щоб ви працювали в моїй команді. Але у нас буде жорсткий режим». Звісно ж, я погодилася.

Віктор Чайка віддавався своїй справі сповна, але хотів бачити таку ж віддачу й від підлеглих. Від багатьох керівників його відрізняла широта мислення. Він був стратегом, дивився на 5-10 років наперед. Його рішення, можливо, були й не ідеальними на той день, коли вони ухвалювалися, зате адекватні існуючій ситуації і стратегічно випереджали свій час. Віктор Анатолійович виглядав як людина сувора, принципова і категорична. Але насправді був досить вразливим. Це знали лише близькі. Кожне неправдиве слово йому відгукувалося, він пропускав його через себе, хоч і не показував на людях.

Його ідеологією була фраза «моє місто», і це не якісь високі слова. Він приїхав сюди, жив тут, вклав у місто душу й серце і мав повне право так казати.

Для нього не було слова «неможливо»

Сергій ВАСИЛЬЧУК, заступник міського голови Рівного:

– Віктор Чайка був людиною, для якої слово «неможливо» не існувало. Він втілював у життя такі речі, які здавалися нереальними і непідйомними для міського бюджету. Коли він вперше озвучував свій план щодо того чи іншого об’єкта, то це здавалося фантастикою. А там дивишся: за рік це вже стало реальністю. І все це було завдяки його організаторським здібностям і широті мислення. Наприклад, коли постало питання про знесення в центрі міста отого старезного «шанхаю», в якому були напіваварійні споруди від Театральної площі аж до органного залу, і створення на цьому місці комплексу сучасних споруд зі сквером і пам’ятником Марії Несвицькій, важко було повірити, що ми це осягнемо. Але це стало реальністю. Він мислив масштабно і зробив наше місто таким, яким ми його зараз бачимо і любимо.

 Наша довідка: 

Віктор Анатолійович Чайка (20 жовтня 1941 – 12 лютого 2008) – міський голова Рівного у 1981-1988 та 1998-2008 роках. Народився у Краснодарському краї. Трудову біографію розпочав водієм і 27 років свого життя присвятив автомобільній галузі. Очолював автоколону, автобази, працював начальником Рівненського обласного управління автотранспорту. У 1981 році був обраний головою виконкому Рівненської міської Ради народних депутатів, а з жовтня 1988 року працював заступником голови Рівненського облвиконкому. У 1990 році Віктор Чайка заснував фірму «Камаз-Транс-Сервіс». А з 1998-го і до кінця життя він, покинувши налагоджений бізнес, працював міським головою Рівного.

Віктор Чайка нагороджений орденами Дружби народів, «Знак Пошани», «За розбудову України» IV ступеня, «За заслуги» II і ІІІ ступенів, удостоєний звань «Заслужений працівник транспорту України» та «Лідер України». Йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».

 

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
2 + 12 =
More information?

Опитування

Чи стала Європа ближчою рівнянам завдяки безвізу