Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
 
Червень 2018
 

На 95-му році рівнянин узявся за нову книгу | Газета 7 Днів

На 95-му році рівнянин узявся за нову книгу

29.06.2018 10:14
Переглядів:154

Їх було шестеро братів, а повернувся з війни він один. Звичайно, ця книжка – про війну. Сімнадцятирічного юнака війна застала у містечку Новий Буг на Миколаївщині. Андрій Молчанов звідти пішов на фронт і захищав батьківщину від фашистських загарбників на Першому українському та Білоруському фронтах, брав Берлін. Нині цей старий, але ще кремезний чоловік мешкає у Рівному. Він має гарну пам'ять і працює над книгою про воєнні роки. Поспішає, щоб встигнути передати нащадкам свої згадки і своє бачення тих подій.

– День нападу фашистів на Радянський Союз застав мене на роботі в колгоспі,– пригадує Андрій Молчанов.– Після закінчення середньої школи, тоді це була десятирічка, мене не взяли до училища за віком. А мої на рік старші друзі поїхали вчитися. Я ж разом з іншими старшокласниками пішов працювати до колгоспу, збирати врожай. Ось там і почув про війну. Тоді здавалось, що це десь далеко і до нас, в Новий Буг, не дійдуть. Та ворог наближався, і довелося робити вибір. Батько сказав мені: «Ти комсомолець, брати твої комуністи, залишатися в стороні нам не можна». В той час із Нового Буга йшов на фронт винищувальний батальйон, командиром якого був директор школи, в якій я навчався.

Андрій Леонтійович приєднався до цього батальйону. Пригадує, як ішли маршем дві-три доби. Мали вже перейти Дніпро, як потрапили під німецький обстріл.

– Нас було сорок чоловік. Під час обстрілу всі розбіглися хто куди,– поринає у спогади ветеран.– З двома друзями ми переправились через Дніпро, йшли дві ночі до залізничної станції. Вирішили їхати до Харкова чи Москви. З потяга нас зняли в місті Сухиничі Калузької області. Там формувалось ополчення на захист Смоленська. Це було 16 липня, німці були вже там. 

Пригадує, що потрапив до мінометної роти, яку розбили. Отримав контузію – тріснули барабанні перетинки у вухах. Опам’ятавшись, побачив, що німці женуть військовополонених, впав у воронку після вибуху, перечекав, потім задрімав.

– Проспав добу чи менше,– пригадує Андрій Леонтійович.– Прокинувся, дивлюся – сонце сідає. Добрів до якогось села, а його вже німці зайняли. 

В якійсь бідній хатині мене прихистила бабуся. Вона півтора тижня лікувала мене різними травами. Потім я перейшов спокійно лінію фронту і опинився у наших. Якраз формувався курс до школи сержантів. Я вступив. Таким чином починалася моя воєнна кар’єра.

– А де ви зустріли перемогу? – запитуємо ветерана.

– До перемоги був далекий шлях: відступ, боротьба за Харків. Був полон, з якого я благополучно втік,– пригадує він.– Потім відступали до Кавказу, побував я у Владикавказі. Далі ми звільняли південь України: Маріуполь, Херсон, Миколаїв. Після звільнення останнього в березні 1944 року нас потягом відправили на Білорусь. А вже від Бобруйська до Варшави пройшли 600 кілометрів у боях. Потім повернулися в Брест, отримали поповнення і вирушили на східну Прусію. Там були дуже тривалі бої, а далі штурм Берліна. Звідти 3 травня на світанку ми рушили на Прагу. За півтори сотні кілометрів за Прагою зустрілися з американцями, і на тому закінчилася моя війна. П’ятеро моїх рідних братів загинуло, звільняючи Україну від фашистських загарбників, під Харковом, Дніпром, Миколаєвом, Києвом та Львовом.

Півсвіту Андрій Леонтійович пройшов у солдатських чоботях. Та не менше він об’їздив уже у мирний час. Все ж на схилі літ доля його завела до Рівного, де ветеран нині мешкає з дружиною.

Нас пішло на війну шестеро рідних братів. П’ятеро загинули в боях по всій Україні – під Харковом, Дніпром, Миколаєвом, Києвом та Львовом. А я пройшов у солдатських чоботах півсвіту й вижив.

– У Рівному постійно живу з 2001 року, хоча вперше був прописаний у цьому місті ще в 1979-му,– розповідає Андрій Молчанов.– Тоді за конкурсом мене прийняли доцентом на кафедру російської та зарубіжної літератури в педінститут. Працював два роки, почав хворіти на бронхіт і мусив поміняти клімат – переїхав на роботу до Казахстану, де ми прожили двадцять років, не втрачаючи зв’язку з Рівним.

Крім військового звання полковник Андрій Молчанов має ще й учене – професор. У його доробку вже є книга спогадів «Як німці дійшли до Волги». Нині, на 95-му році життя, працює ще над однією книгою про війну, цього разу про те, як фашистські загарбники покидали звільнену землю.

Щороку 22 червня в Україні вшановується пам’ять мільйонів українців, життя яких обірвала Друга світова війна.  У Рівному цього дня відбулись пам’ятні заходи. На алеї Героїв військового меморіалу кладовища «Дубенське» керівництво міської та обласної влади спільно з ветеранами і громадськістю вшанувало героїчний подвиг наших захисників хвилиною мовчання та покладанням квітів до меморіального комплексу. Серед них був і 94-річний ветеран Андрій Молчанов.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
1 + 0 =
More information?

Реклама

 «Це – на убогих», – казав мій дід, збираючись до церкви і кладучи в кишеню дрібДалі

Це було напровесні. Але думки, які прийшли тоді, не дають мені спокою досі, то я й вирішив под... Далі

Опитування

Які у вас плани на літо?