Де в Рівному ті пляжі, а в пляжному волейболі досягли світових висот

Інтерв'ю

Видовищний і динамічний, пляжний волейбол на піку популярності у світі. Цей ігровий вид спорту під час останньої Олімпіади збирав навколо себе на трибунах найбільшу кількість уболівальників і глядачів.

У Рівному цей спорт тепер теж на підйомі. Тому наш кореспондент не пропустив нагоди зустрітися й поспілкуватися з Павлом Тимчаком (далі – П. Т.) і Павлом Савитюком далі – П. С.) – тренерами Обласної спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву, які підготували в нас цілу плеяду молодих спортсменів вищого ґатунку, відомих і таких, що тільки-но починають показувати клас Україні і світові.

– Уже, здається, років з десять поспіль на чемпіонатах України з пляжного волейболу наші хлопці і дівчата виборюють призові місця, стають чемпіонами України в різних вікових групах. Як тепер виступає Рівне?

– (П.Т.) В українському пляжному волейболі така система: всіх переможців національного чемпіонату, якщо в них є фінансування на поїздку, відразу відбирають на чемпіонати Європи і світу. За це десятиліття українські збірні майже ніколи не бували без рівнян. Тож Рівне має славу одного з найкращих центрів розвитку пляжного волейболу в Україні.

– (П.С.) Чим добрий пляжний волейбол, то це тим, що до команди нам потрібно лише два спортсмени, а не дванадцять, як у класичному. Відтак, маленьке Рівне завжди може підібрати і підготувати потужну пару й успішно бореться на майданчику зі столицею й містами-мільйонниками.

– І все ж про нинішні досягнення…

– (П.Т.) Уперше в рівненському пляжному волейболі наш Ілля Ковальов разом із харків’янином Олегом Плотницьким у серпні цього року став срібним призером чемпіонату світу в Португалії. На Кубку України серед чоловіків, який розігрували в Одесі, вони теж взяли друге місце. Пройшли також два відбіркові олімпійські тури, ввійшли до шести кращих європейських олімпійських збірних, пробилися на юнацькі Олімпійські ігри, що відбулися в китайському місті Нанкін. У першій відбірковій групі вони були найкращими. Та далі їм не пощастило із жеребом: вони потрапили на фаворитів ігор – бразильців, чемпіонів світу – і програли. Та все одно дев’яте місце у Китаї із тридцяти шести найкращих олімпійських збірних світу – вагомий результат для наших юнаків. Відразу ж по приїзді на чемпіонаті України серед чоловіків Ілля й Олег знову вибороли срібло. Уявіть собі: вони ще юнаки, а срібло вибили в дорослих. А далі, на чемпіонаті Європи в Італії у старшій на два роки від них віковій групі до 20 років вони, обіграв­ши Словаччину, Швейцарію й Естонію, посіли 9-те місце, бо програли литовцям, бронзовим призерам.

– А інші наші пляжники?

– (П.С.) У чемпіонаті України в Кременчуці в групі до 16 років змагалися 25 команд, і серед них – 4 рівненські. І саме наші вихованці В’ячеслав Гурин і Владислав Павлюк вибороли «золото». Цікаво, що у фіналі вони перемогли також рівнян Михайла Свирида й Олега Вінічука, отже ті привезли додому «срібло». Вони ж узяли в Херсоні «бронзу» чемпіонату України в групі до 18 років. У групі до 14 років на чемпіонаті України в Лазурному Стефан Рибальченко і Артур Яковлєв також у серпні вибороли «бронзу». Відзначились дівчата – Олена Басанова і Валентина Грицюк – четвертим місцем у дорослому чемпіонаті України.

– А звідки кошти на поїздки дітям?

– (П.Т.) Поїздки фінансують, зазвичай окрім нашої дитячо-юнацької спортивної школи, й обласні управління освіти та спорту. На деякі змагання дітей везуть батьки за свої кошти. А спонсори чомусь про нас забули, хоча затрати набагато менші, аніж на футбол.

– (П.С.) Уже постає проблема, як втримати спортсменів. Цього року Олексій Клямар був визначений кращим гравцем у чемпіонаті Білорусі, а Андрій Куцмус – так само кращим у російському чемпіонаті. Це колишні наші хлопці, котрі були потужною рівненською парою. Спортсменів можна зрозуміти: їм треба годувати сім’ї.

– Чому не проводять великих змагань у Рівному?

– (П.Т.) Колись ми тут приймали юнацькі чемпіонати України. Це додавало авторитету й Рівному, і пляжному волейболу в місті. Шкода, та наша тренувальна база помітно занепала. Її споруджували десять років тому, роботи зупинилися на 90-відсотковому ступені готовності. Майданчики чудові: огородження полів такі, як треба, гарний пісок, і площі вистачає. От тільки на трибунах мають бути пластикові стільчики, а під глядацькими місцями – роздягальні для команд дівчат і хлопців, тренерські кімнати, комфортні душові та туалети, комори для інвентарю. Усе це було на стадії оздоблення, і зупинилося.

– Наскільки популярний пляжний волейбол у місті?

– (П.Т.) Це справді масовий у Рівному вид спорту. У нашій дитячій спортивній школі регулярно тренується майже сотня спортсменів від дев’яти до вісімнадцяти років. Увечері наші майданчики теж не порожні – приходять покидати м’яч аматори, дорослі люди, ті, хто залюбки проводить вільний час за грою. І на Басовому Куті є два майданчики, там також грають у пляжний волейбол. Бо гра цікава, й особливого інвентарю не треба: тільки м’яч і сітка.

– (П.С.) А справа всім потрібна. Після тренування дітей не тягне на вечірній перекур чи до нічного клубу. І до поганої компанії вони не підут­ь. Бо в них є спорт і є команда.

Спілкувався
Сергій СНІСАРЕНКО