Мені подобається Буба! | Газета 7 Днів
Мені подобається Буба!
Лізі, меншій сестричці 9-річного Олексійка, 1 рік. На день народження я сплела їй гарненьку рожеву кофтинку. Одягнули їй. Вона бігом до великого дзеркала. І так вже перед ним крутиться…
– Цяця! – примовляє і гладить себе по голівці.
Йду додому, Лізин братик Олексійко проводжає мене до дверей. Цілую його в щічку.
Тут підбігає Ліза, тицяє себе пальчиком в щічку й ображено мотає головою:
– Я цяця!
* * *
Меншій сестричці Лізи, Каті, скоро 2 роки. Я в них у гостях. Маленька захопилась грою й забула попроситися на горщик.
Мама прибирає наслідки того «гріха» і примовляє:
– Катю, ти вже така велика, як же це трапилося?
Та загадково крутить головою:
– Катя? Нє-є!
– Та невже? А це що?
– То баба Буба!
* * *
Каті майже 3. Вона звернула увагу, що мама каже на мене «бабуся Люба». Серйозно дивиться на мене…
– То хто ти: баба Буба чи бабуся Люба?
Хоч паспорт пред’являй їй!
– Катрусю, я бабуся Люба, та ти, маленька, ще не вміла вимовити, називала Бубою. То я й на Бубу згодна!
– А-а! То я вже велика! Буду правильно тебе називати: «баба Люба», – переконливо промовляє Катя.
– А я – ні! А я – ні! – підбігла старша, Ліза. – Мені подобається Буба! Бу-бу! Бу-бу-бу! – й кружляє, й пританцьовує довкола мене…
Записала Любов МАЛАХОВА, бабуся
7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.
