Останні гроші рівненський художник Ярослав Борисюк витрачає не на хліб, а на фарби | Газета 7 Днів

Останні гроші рівненський художник Ярослав Борисюк витрачає не на хліб, а на фарби

08.06.2017 11:51
Переглядів:1042

Художників, та й не тільки їх, а й будь-яку творчо обдаровану людину, зазвичай сприймають як не від світу цього. Є у них, окрім таланту, щось індивідуально особисте, що помітно виділяє їх поміж інших. Взяти, для прикладу, відомого рівненського митця Ярослава Борисюка з його вулканічною невгамовністю, яка інколи навіть лякає тих, хто його добре не знає, своєю, здавалося б, неконтрольованою імпульсивністю. Дехто таку особливість художника пояснює типом характеру: буйний холерик – ні відняти, ні додати. Інші називають цю властивість «хворобою геніїв». А як сам Ярослав Борисюк сприймає свою «ненормальність»? Журналіст «7 днів» прямо звернувся до нього із цим запитанням.

– Не буду розводити філософію, – каже Ярослав. – Нехай собі хто як хоче, так думає. Скажу тільки таке: якби художник був таким, як усі люди, він ніколи не підмітив би того, чого не бачать інші. Бузку, скажімо, біля хати, який для більшості звичайний кущ з пахучим цвітом, а для митця – неповторна краса, яка заворожує душу. Буденний похмурий день на полотні художника – не просто пейзаж, а настрій, стан внутрішнього світу, переданий за допомогою фарб і пензля. До речі, чому вважається, що художник не малює, а пише картини? Бо самобутність створеного Всевишнім живого світу не можна передати ніяк по-іншому, як тільки описати.

– Де черпаєте натхнення?

– У щоденній праці. Художник повинен писати щодня, щоб рука була набита. Натхнення прийде саме собою. Картину можна написати за день чи тиждень, та є роботи, які чекають на своє завершення п’ять, а то й десять років. Буває, що, розпочавши якусь картину, відкладаєш її на кілька місяців чи навіть років, а потім зненацька прийде натхнення і закінчиш за два-три дні. Є полотна, які не всім подобаються. Але художник пише те, що відчуває душею. А не працює для того, щоб комусь сподобатися.

– У вас є картини, які не продасте за будь-які гроші?

– Є. «Осінній день». Написав її у 1995 році. Була пізня осінь, вже випав перший сніг і почав розтавати. Стан душі, який у той день гармонійно перегукувався з природою, я передав на полотні. Сама картина невеличка (30 на 40 сантиметрів), але всіх притягує до себе якоюсь загадковою магічністю. Навіть тих, хто особливо мистецтвом не цікавиться. «Осінній день» побував на декількох виставках. Хто тільки не пропонував за неї непогані гроші, але нікому не віддав. Є ще кілька робіт, які не продаються. Але що про них розказувати? Краще їх побачити.

– Кажуть, щоб художник писав шедеври, він повинен бути вічно голодним. У вас траплялося, що не було за що хліба купити?

– Щоб з голоду пухнути, такого не було. А от коли останні гроші, що були вдома, віддавав за фарби чи пензлі, таке траплялося не раз. Та й що таке гроші? Проїв, на щось пусте пустив. А от картина – це річ. Художник вмирає, а вона продовжує жити. Візьміть-но Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рембрандт – їх немає майже п’ятсот років, а «Мона Ліза» чи «Тайна вечеря» досі зачаровують. І коштують мільйони.

– А на що ви живете?

 – На їжу вистачає пенсії, яку заробив. Працював у художньому фонді, потім у районній газеті «Слово і час», а останні дев’ять років у гімназії, де займався художнім оформленням . Щоб прожити, деякі роботи продаю колекціонерам (мої роботи є в приватних музеях у Штатах, Ізраїлі, Росії, Україні). Пишу на замовлення портрети (акварель, олівець). А виручені за картини гроші відразу витрачаю на фарби. Коли є фарби і натхнення, працюєш у своє задоволення.

– Скільки коштують ваші картини?

– У людей зараз немає грошей, а картина – не хліб, без якого не проживеш. Тому прошу за свої роботи, які виставлені в магазинах Львова, Києва та інших міст, недорого. Наприклад, пейзаж розміром 10 на 15 сантиметрів коштує до 100 гривень. Якщо зважити на ціну витратних матеріалів, то це фактично задарма. Щоб ви мали уявлення, наведу таке порівняння. За Союзу, скажімо, акварельні фарби коштували 5 карбованців з копійками, зараз – майже 500 гривень. Етюдник був 19 карбованців, а нині – майже 700 гривень. Дуже дорого коштують акрилові фарби...

– За яку найбільшу ціну вдалося продати роботу?

– Хоча це навіть не тисяча доларів, все одно не хочу називати суму, яку мені не вагаючись виклав за картину «Воротар» президент ФК «Динамо» Ігор Суркіс. Це було у 2000 році. З того часу ця картина висить у музеї столичного футбольного клубу. Там же – і подарований мною музею графічний портрет Валерія Лобановського, написаний вугіллям. До слова, «Воротар» – це єдина моя робота, яка має авторський повтор.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
10 + 2 =
More information?

Шість підказок про наші біди і відступництво від Бога

... Далі

І відкрилася правда, куди вели Україну всі наші вожді

 

... Далі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?