Архів новин

Легенда світового спідвею | Газета 7 Днів

Легенда світового спідвею

16.11.2017 10:15
Переглядів:603

Григорій Хлиновський відзначив 70-річчя, але не здається і сподівається послужити справі відродження у Рівному спідвею

Рівне у спортивному житті країни традиційно асоціюється зі спідвеєм. У когорті славетних гонщиків, які представляли наше місто на спортивних аренах Європи та світу, одне з провідних місць займає Григорій Хлиновський – спортсмен, тренер, суддя. Днями цей легендарний спідвеїст відсвяткував 70-річний ювілей.

Здається, про нього написано все. Але щоразу, спілкуючись з ним, відкриваєш нові грані його спортивної долі. Так і зараз.

– Якось, коли мені було 15 років, мій дядя запросив мене на гонку, і я «захворів» на спідвей, – згадує Григорій Олександрович. – Всілякими правдами-неправдами записався в секцію, де моїми першими наставниками стали Богдан Фідрус і Костянтин Кришталь. Це було у 1966 році, а вже через три роки у складі збірної я поїхав на свої перші міжнародні змагання до Німеччини.

– А як сталося, що ви потім виступали за львівську команду?

– Бо строкову службу проходив у Львові, у спортивній роті. Мене зачислили до львівського СКА. Але 1967 рік я від’їздив за львівську команду «Авангард». Бо саме тоді хтось із гонщиків СКА «проштрафився» – покатався без дозволу на іноземному автомобілі, і команду розформували. Згодом, ще будучи на службі, знову захищав кольори рівненської «Райдуги». А відслуживши, назовсім повернувся до Рівного, тут і проминуло все моє дотеперішнє життя.

– Ви стрімко увірвалися до еліти світового спідвею, успішно виступали в командних змаганнях, були за крок до медалі особистого чемпіонату світу… 

– Так, перипетії тієї гонки в Хожуві (Польща) у мене і зараз свіжі в пам’яті, хоча минуло 44 роки. Після чотирьох заїздів я мав 10 очок і реально претендував принаймні на «бронзу». 

І в п’ятому своєму заїзді фінішував першим. Мала бути медаль. Але німецький суддя вирішив інакше. Мій конкурент за третє місце, поляк Зенон Плех, упав, і суддя прийняв неординарне рішення. Він дискваліфікував мене (мовляв, я йому «допоміг» у падінні), а поляку, який навіть не фінішував, присудив… два пункти. Це вивело його на третю сходинку. Я пробував оскаржити це рішення, але безрезультатно… Щодо судді, то він більше жодних міжнародних змагань не судив. Але для мене це мала втіха, тому що 13 пунктів, які я набрав у чесній боротьбі, виводили мене на перезаїзд за «золото»…

– Проте у вас є три срібні й одна бронзова медалі світових перегонів у команді…

– У нас була сильна збірна: брати Гордєєви, Віктор Трофімов, Володимир Смірнов, Михайло Старостін… Але у сімдесятих ми далі їздили на чеських «Явах», а в наших «капіталістичних» суперників почали з’являтися потужніші мотори («Годдени», «ДжіЕми»). Тому й суперничати з ними на міжнародній арені ставало все важче… 

– А як ви стали тренером?

– Сильно травмував ногу, переніс операцію, тому до сезону підготуватися не зміг. Натомість отримав пропозицію очолити юніорську збірну СРСР. Так я плавно перейшов на тренерську роботу. Згодом, за підтримки тодішнього начальника обласного автоуправління Віктора Чайки, у Рівному створили мотоклуб, який отримав автомобільну назву – «Сигнал». Адже основним спонсором, як це б назвали тепер, стало Здолбунівське АТП. Його начальник Мазарський був пристрасним уболівальником. А з введенням в експлуатацію нового мототреку в 1983 році Рівне стало базою для підготовки збірних команд СРСР. Згадувати про ажіотаж, який тоді панував у місті, зайве. Віктор Кузнєцов, Ігор Звєрєв, Володимир Трофімов, Ігор Марко та інші «сигналівці» були улюбленцями рівненських уболівальників… Тричі чемпіони Союзу, беззаперечні лідери українського спідвею, Ігор Марко – чемпіон Європи…

– А чи не було бажання знову осідлати спідвейний мотоцикл?

– Та ні. Тренерської та організаційної роботи було дуже багато, тому я й не думав про продовження кар’єри гонщика.

– А ваші сини?

– Менший, Григорій, пробував сили у спідвеї, проте упав на тренуванні і передумав бути гонщиком. А старший, Олександр, і не намагався. Не завжди діти продовжують справу батьків. Хоча сини багатьох відомих гонщиків і досягали вершин у мотоспорті.

– А як ви оцінюєте сучасне становище нашого спідвею?

– Дуже добре, що в ці катастрофічні для спідвею часи знайшлися люди, які вирішили не дати вмерти цьому видові спорту і відродити його. Я з радістю їм допомагаю, чим можу. Приємно, що ще цього року в Рівному з’являться сучасні надувні борти, які дозволять проводити офіційні міжнародні змагання. Про це потурбувалася міська влада. 

P.S. Коли ми завершували цю розмову, до нас підійшов керівник «Клубу вболівальників спідвею» Сергій Головня і приніс приємну новину. 11 листопада, саме в день народження Григорія Олександровича, у Римі, на засіданні трекової комісії «ФІМ-Європа», рівненський трек затвердили для проведення 19 травня наступного року 1/2 фіналу чемпіонату Європи серед юніорів.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
2 + 10 =
More information?

І відкрилася правда, куди вели Україну всі наші вожді

 

... Далі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?