Татів портрет висітиме на видному місці персональної виставки рівненського художника Ярослава Борисюка | Газета 7 Днів

Татів портрет висітиме на видному місці персональної виставки рівненського художника Ярослава Борисюка

01.03.2019 15:21
Переглядів:354

Напевне, таки має рацію той, хто твердить, що обіцяного три роки чекають. Бо задумові рівненського художника Ярослава БОРИСЮКА – організувати до свого 60-річчя, в 2016-му, персональну виставку – судилося реалізуватися лише цього, 2019 року.

Багато чого за цей час спливло в житті митця, в якому знайшлося місце як новим здобуткам, так і непоправним утратам. Та головне, як запевняє Ярослав Борисюк, що його творчого бенефісу дочекалися найдорожчі люди, яким за все в житті він найбільше вдячний.

– До цієї персональної виставки,– розповідає Ярослав Борисюк,– я йшов доволі довго. Спершу планував влаштувати її на своє 60-річчя, але не вдалося знайти спільної мови з попереднім нашим спілчанським керівництвом. Дякувати Богу, нинішній голова Рівненського обласного осередку Національної спілки художників України, відомий скульптор Петро Подолець пішов мені назустріч – виділив у моє розпорядження виставковий зал на два тижні: з 15 березня (переддень вродин художника, – ред.) до 1 квітня. На суд шанувальників мистецтва буде виставлено близько півсотні робіт. Великих і невеликих (за розміром), старих і нових. Тут знайдеться місце для акварелі, графіки, туші, гелі, фломастера, гравюри, олії й акрилу. В основному – пейзажі, портрети й натюрморти. Виставка називається «Моя Україна» і присвячується моїй рідній землі й найдорожчим для мене людям – татові, Аркадію Григоровичу, і мамі, Ганні Євдокимівні.

– Якщо персональну виставку ви планували організувати ще три роки тому, то, мабуть, уже повністю готові до її відкриття?

– Якби ж то так. Нині мені, як тому студентові перед екзаменом, годин у добі не вистачає. Тому рано встаю, пізно лягаю: щось поправляю, переписую, починаю нові твори. Час біжить. Робота добре ладиться зранку, з 5 до 9-ї, і вдень, після обіду. Решта часу йде на замальовки, які роблю під час прогулянок околицями зі своєю вівчаркою, і на допомогу по господарству моїм літнім батькам, які живуть по сусідству. Мати, на жаль, уже не виходить за межі подвір’я, а батько, дякувати Богу, у свої 94 роки ще бігає, хоча й живе тривалий час з «апаратом» у серці. Він з не меншим, ніж я, нетерпінням чекає відкриття виставки. До речі, на ній буде портрет мого батька, інваліда війни й ветерана праці. Картина називається «Лист з фронту».

– Чому презентуєте 50, а не більше полотен?

– Я міг би виставити й сотню, і півтори сотні своїх творів, але на більше, як на 50, у виставковій залі не вистачить місця. Втім, кожна з робіт дорога моєму серцю.

На виставці, скажімо, буде написаний фломастером портрет уже, на жаль, покійного рівненського художника Миколи Годуна, яку я назвав «Кум Микола». Ми з Миколою Годуном дружили, разом вчилися в художньому училищі імені Митрофана Грекова в Одесі, малювали, влаштовували виставку.

Відвідувачі виставки побачать портрети: актора Леоніда Бикова, якого я дуже любив; заслуженого артиста України Олега Мосійчука, якого малював з натури; колишнього директора Рівненської художньої школи Анатолія Мартиненка, якого я дуже поважав і назвав картину так, як ми завжди називали корифея між собою,– «Іванович». Поруч будуть написані мною в різні роки автопортрети. А ще – картина «Перший сніг», яку ніколи не продам ні за які гроші.

– Чим вона для вас така безцінна?

– Як вам це пояснити? Написав я цю картину 1995 року. Була пізня осінь, випав перший сніг, який тут же почав розтавати. Стан душі, який у той день гармонійно перегукувався з природою, я передав на полотні. Сама картина невеличка (30 на 40 сантиметрів), але всіх притягує до себе якоюсь загадковою магічністю. Навіть тих, хто особливо мистецтвом не цікавиться. «Перший сніг» побував на декількох виставках. Хто тільки не пропонував за неї непогані гроші, але я нікому не віддав її.

Є ще кілька робіт, які не продаються. Але що про них розказувати? Краще прийти на виставку і побачити їх.

– А з нових робіт щось буде?

– Так. Я, правда, поки що не придумав назву до цієї картини. Це пейзаж, на якому над полем і старою хатою летять лелеки, а попереду – качки. Намалював її фактично на одному подиху. На Водохреще набрав у храмі свяченої води, накупив продуктів для своєї тітки (меншої маминої сестри), сів у маршрутку і поїхав на свою малу батьківщину – до Великої Омеляни. У селі, де я народився, сходив на цвинтар, провідав могили рідних. А далі взявся за улюблені замальовки. Блокнот і фломастери, як правило, зі мною. Того дня накидав етюди з лелеками, зимовий пейзаж із копицями, а ще почав писати картину з човнами на замерзлій річці. Деякі з цих робіт можна буде побачити на виставці.

– І наостанок: якщо ви присвячуєте персональну виставку своїм батькам, то, напевне, не тільки тому, що вони вас народили?

– Звісно, вони ще й виховали мене і дали мені путівку в життя. Адже мій шлях у мистецтво розпочався з подарованої батьком коробки олівців. Хоча мені тоді було п’ять років, як сьогодні пам’ятаю ту «Райдугу» з шістьма кольоровими олівцями. Я ними малював усе і скрізь. Навіть пічку тітці своїми «шедеврами» розмалював.

А вже пізніше була художня школа, художнє училище, копітка праця і визнання. Першими моїми критиками завжди були і залишаються батьки. Тато, бува, заходить до мене в майстерню, постоїть-подивиться, щось підкаже-порадить, добрим словом підбадьорить. У мами – своє бачення. Хоча вона здебільшого хвалить мої роботи, трапляється, що й критикує. То їй фон надто темний, то відтінок не той. У мами свій мистецький погляд. Вона в мене знана вишивальниця. До речі, її рушники прикрашають мої картини і полотна Миколи Годуна, яких багато у батьківській хаті. Мама дуже любила Миколу. Він усе збирався написати її портрет, але не встиг.

– А ви пробували написати портрет мами?

– Бабусин портрет вже визрів у моїй уяві. А от для мами ще не знайшов образ. Значить ще не час. Напевне, ще все попереду.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
10 + 3 =
More information?

Шість підказок про наші біди і відступництво від Бога

... Далі

І відкрилася правда, куди вели Україну всі наші вожді

 

... Далі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?