Близькі люди і улюблена справа – це те, що завжди надихає

– Багато років мій ранок розпочинається з чашки запашної кави. Це вже не просто ранковий напій, а цілий ритуал. Іноді спеціально встаю на 20 хвилин раніше, якщо мушу зранку кудись бігти. Заварюю каву, повертаюся з чашкою в ліжко і повільно випиваю її. Паралельно переглядаю стрічку новин у соцмережі або перші телевізійні випуски новин. Як правило, в цей час мої кохані чоловік і син ще сплять, а я вже надихаюсь улюбленим ароматом і смаком та починаю насолоджуватися новим днем.

Далі – спорт, він багато років присутній у моєму житті. Займаюся самостійно, роблю свою фігуру без гламуру. Після кави у мене ранкова пробіжка. Вона мене теж дуже надихає. Спочатку буває складно, але крок за кроком, і десь на п’ятій хвилині я відчуваю, як легені наповнюються киснем. Пробіжка на вулиці дозволяє побачити всю красу довколишньої природи. Особливо навесні, коли все розцвітає: барви, запахи. Душа відпочиває. Відбувається своєрідне емоційне перезавантаження. Не уявляю свого життя без цього. Іноді вдень або увечері тренуюся вдома.

Люблю музику. Вона супроводжує мене з самого ранку. Під час пробіжки слухаю гарні музичні твори, але не в навушниках, а просто з телефону, тримаючи його в руці. Так я чую звуки довколишнього світу: десь загавкав собака, пролетів птах, пройшла людина. Це дозволяє мені повніше відчувати життя, заряджає енергією, дає натхнення. Увечері коли приймаю ванну чи душ, то теж часто включаю музику.

Люблю переглянути увечері якийсь гарний цікавий фільм, згодом можу довго його обдумувати, аналізувати гру акторів.

Дуже цінним для мене є театр. Це не просто робота, це життя. Бувають дні, коли я погано почуваюся, маю не дуже хороший настрій, за вікном негода. Але приходжу в театр, бо ввечері маю виставу. А там уже кипить інше життя. На сцені встановлені декорації, мене чекають костюмер, гример, перукар. Невдовзі має початися вистава. Розумію, як багато праці вкладено в усе це, глядач про неї навіть не здогадується. Виходжу на сцену, і все – хвилювання і втома зникають. А після завершення вистави відчуваю, що переповнена дивовижною енергією, любов’ю. Це мій шлях, в якому я себе реалізую. Дуже люблю бувати на прем’єрах у своїх колег, пишаюся ними і відчуваю причетність до чогось великого і прекрасного.

Але найголовніше, що є в моєму житті, що робить його щасливим,– це спілкування з моїми близькими. Радісно, що мої батьки живі і здорові, тішуся, коли бачу посмішку мого сина, коли він мене обіймає. Надихають лагідні руки мого чоловіка, який любить і завжди підтримує. Усе це є опорою і тим, що робить мене щасливою жінкою на всі 100%.