Архів новин

Кіно в клубі без глядачів | Газета 7 Днів

Кіно в клубі без глядачів

01.05.2019 18:16
Переглядів:175

Яку лише винахідливість не проявляла радянська влада, аби відволікти молодь від освячення великодніх пасок. Як на Рівненщині святкували Пасху в комуністичні часи, красномовно розповідають документи, які зберігаються в Державному архіві Рівненської області.

Це нині вільному воля. А в радянську добу на відзначення Великодня, як, зрештою, й інших релігійних свят, було накладене негласне табу. Люди старшого покоління, мабуть, пам’ятають, як вчителів змушували чергувати біля церков, а ті, своєю чергою, забороняли учням відвідувати святкові богослужіння. Та ніякі гоніння не відбили у людей прагнення сповідувати давні традиції, які передавалися їм від роду до роду. Хоча за це можна було й поплатитися.

Зі встановленням радянської влади на заході України було оголошено антирелігійну кампанію. Будь-які народні традиції, хоч якось пов’язані з християнством, оголошувались пережитками минулого, які слід відкидати і викорінювати. Такого роду гасла постійно звучали на з’їздах Компартії, в засобах масової інформації і сприймались як безпосередні вказівки для органів влади на місцях. Так, на засіданні Президії Верховної ради УРСР 13 січня 1983 року було прийнято заклик: «Активніше протидіяти спробам ідеалізації застарілих звичаїв, всемірно розвивати нові радянські традиції та обряди…»

Саме тому, що Великдень – найбільш масове християнське свято, найактивніша боротьба проводилась проти великодньої обрядовості. Освячення великодніх кошиків у церкві сприймалось як один із найяскравіших видимих проявів релігійності.

Оскільки Пасха 1975 року відзначалась з 4 по 11 травня, Указом Президії Верховної ради СРСР недільні дні 4 і 11 травня було оголошено робочими.

Серед засобів відлучення населення від великодніх свят застосовувались читання лекцій, перегляд кінофільмів, проведення суботників та недільників, а часто навіть примусові виходи селян на роботу. Існували й заборони та санкції, які не дозволяли службовцям, сільській інтелігенції, учням шкіл брати участь у церковних ритуалах, пов’язаних безпосередньо зі святом. Попри це переважна більшість населення далі дотримувалася основних великодніх звичаїв (випікання паски, фарбування яєць, поминання померлих).

Про те, як святкували у нас це велике свято, свідчать документи офіційних органів влади, в т.ч. уповноваженого у справах релігій при Раді міністрів УРСР в Рівненській області, апарат якого і був головним наглядачем та інформатором про події під час традиційних святкувань релігійних свят, з чим так активно боролася радянська влада. 

Святкові дні ставали для чиновників напрочуд завантаженими, доводилося відвідувати величезну кількість церков, аби підготувати інформацію на Київ.

За свідченнями документів, у другій половині 1950-х – на початку 1960-х років на Пасху уповноважений обов’язково виїжджав машиною за маршрутом Рівне – Корець – Межирічі – Здолбунів – Рівне. Передусім перевірялось, які альтернативні культурні заходи було підготовлено для того, щоб відволікти від церкви насамперед молодь. Тільки де-не-де, як зазначалось у повідомленнях, у клубах показували фільми при порожніх залах і влаштовували танці, які практично ніхто не відвідував. Зате вулицями населених пунктів масово прогулювалась молодь, яка з початком святкової служби пересувалась поближче до місцевих церков.

Після напруженої подорожі, десь о 5-ій годині ранку чиновник добирався до Рівного і фіксував ситуацію в місцевих церквах. Тоді в місті ще діяли 3 церкви: Свято-Воскресенський собор (зачинено у 1963 році), кладовищенська Миколаївська церква (вул. Дубенська) та Успенська церква на вул. Шевченка. Статистика 1957-60 років свідчила про більш-менш стабільну ситуацію. Біля кладовищенської Миколаївської церкви зазвичай фіксували від 700 до 1000 осіб, біля Успенської – від 1200 до 1500 віруючих. Але найбільше рівнян відвідувало собор – після завершення служби перед освяченням пасок там їх нараховували від 6 до 7 тисяч. Також приблизно рахували і кількість кошиків, які рядами стояли навколо собору – понад 4000.

На великодні свята партноменклатура організовувала в селах області читання лекцій, перегляд кінофільмів, проведення суботників та недільників, а часто навіть примусові виходи селян на роботу. Крім того запроваджувалися санкції, які не дозволяли службовцям, сільській інтелігенції, учням шкіл брати участь у святкових церковних ритуалах.

У стандартному звіті про кількість присутніх на святі Пасхи 1958 року було відзначено, що всі церкви всередині були прикрашені штучними і живими квітами, хвойними гілками. А ще у багатьох церквах з’явилася нова прикраса з гардинного гарного матеріалу у вигляді різних фіранок, штор на іконах малих і великих розмірів, чого раніше не було. В кожній церкві співали великі церковні хори. Серед хористів було чимало молодих жінок і дівчат. Серед присутніх на службах до 15% – молодь.

Для нагляду за участю громадян у великодніх святкуваннях влада розробляла спеціальні плани заходів. Доходило і до оголошення недільних днів робочими. З такого плану на 1975 рік дізнаємося, що, оскільки Пасха відзначалася з 4 по 11 травня, Указом Президії Верховної ради СРСР недільні дні 4 і 11 травня було оголошено робочими. Крім того по всій області створювались оперативні групи для виїзду в населені пункти. Ці комісії після служби, з 4 по 10-ту годину ранку, були зобов’язані передати в область інформацію про кількість осіб, які входили до оперативних груп, число відвіданих церков, приблизну кількість людей і церкви, де було багато молоді тощо. 

Дуже слідкували за молоддю. В 1971 році уповноважений у справах релігій повідомляв, що всеношна служба в церквах проводиться з особливим піднесенням, що дуже впливає на молодь. Молоді пари ходять біля церков цілу ніч, причому це не тільки не засуджується батьками, а навпаки, заохочується. Так, у Дубенському соборі пасхальної ночі, о 12.00, перед початком пасхальної служби молоді з училищ і технікумів міста було до 30% від загальної місткості собору. А в селі Новомильськ Здолбунівського району на пасхальне свято 27 учнів без батьків зібралось у церкві на хори і слухали церковні співи. 

Спостерігачі повідомляли, що, як показала перевірка в період пасхальних свят, багато молоді зі шкіл, училищ, технікумів відвідували церкви. І церковники використовували це у своїх проповідях, заявляючи, що сьогодні молодь проявляє великий інтерес до церкви. Як приклад наводилась рівненська Успенська церква. Ще до початку служби, о 9-ій годині вечора, туди зайшла група у складі 12 молодих осіб. Скориставшись тим, що до початку служби ще є час, одна з парафіянок стала розповідати молоді про порядок проведення служби, а потім розповіла, що таке ікони, на честь кого вони написані. Тільки втручання уповноваженого зупинило «такий церковний вояж».

Велике занепокоєння викликав і той факт, що «почастішали випадки, коли віруючі бабусі ведуть своїх внуків на сповідь до церкви».

Як православне релігійне свято Пасха офіційно визнана з 1991 року. Ст. 73 Кодексу законів про працю України

Людмила ЛЕОНОВА, начальник відділу Державного архіву Рівненської області

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
1 + 2 =
More information?

Шість підказок про наші біди і відступництво від Бога

... Далі

І відкрилася правда, куди вели Україну всі наші вожді

 

... Далі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?