Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
1
23
24
25
26
27
28
29
 
Вересень 2019
 

Виховання підлітка: місія здійсненна | Газета 7 Днів

Виховання підлітка: місія здійсненна

11.09.2019 18:42
Переглядів:257

Ваша донечка чи син підростають. Ще вчора вони були чемними і слухняними, а сьогодні вже перестають дослухатися до вашої думки, більше не питають дозволу, у них з’являються нові інтереси й нові друзі, які вам зовсім не подобаються. На ваші спроби щось розпитати, пояснити чи заборонити все частіше чуєте: «Ти нічого не розумієш…» Вітаємо, тепер ви мама/тато підлітка, і попереду вас чекає непростий, але цікавий перехідний період. Про те, як правильно спілкуватися з дітьми, що дорослішають, розповідає психолог, травмотерапевт, emdr-спеціаліст Катерина ГАБРІЄЛЬ.

– Головна місія батьків – не втратити зв’язку зі своєю дитиною. Як краще допомогти їй увійти в дорослий світ?

– Життя підлітка було, є і буде досить непростим, ба більше – надзвичайно складним. Період підліткової кризи – це справжній виклик. Насамперед самому собі, а потім – батькам і близьким. Окрім гормональних та фізіологічних змін, у підлітка відбувається внутрішня криза, формування якихось одних особистих цінностей і водночас знецінення інших. 

Перше, що мені хотілося б сказати батькам, котрі тривожаться за свою дитину (повірте, вашій дитині теж страшно в цьому світі), що бунт – це дуже добре. Мене, як спеціаліста, певною мірою, навпаки, лякають підлітки, які слухняні й не «гримають дверима». Це нормально, коли ваш ще вчора маленький, слухняний хлопчик гримнув дверима і крикнув вам: «Відчепись!» Бо в нього/неї на душі зараз все надзвичайно складно… Та що ж робити батькам, аби зберегти довіру своєї дитини, але при цьому не дати втратити кордони? 

Варто пам’ятати, що підліток – це вже не дитина. І ті правила і прийоми, які діяли з ним у дитинстві, тепер не спрацюють. Не допоможуть «поставити дитину на місце» й такі засоби, як ультиматум, погроза, прохання у вигляді наказів на кшталт: «Я тебе дуже прошу…», «Якщо ти цього не зробиш, то я…» Якщо ваше спілкування відбувається в такій формі, то стіна нерозуміння та конфліктів буде виростати щодня. 

Прагнете іншого результату? Почніть спілкуватися з підлітком по-іншому. Пам’ятайте, що це вже не маленька дитинка, котра сліпо й беззаперечно віритиме вам та казатиме перед друзями: «А моя мама/тато казали…» Для дитини ви все ще лишаєтеся тими, кого необхідно слухатись. Але у неї вже є і власні переконання та погляди на речі! У підлітка виникає потреба навчитися приймати самостійні рішення, тому що скоро він все-таки стане дорослим і власний досвід для нього є надважливим! 

– Як же підтримати дитину і не втратити з нею цей контакт, коли все так складно?! 

– Ось три ключові правила для батьків: 

Навчіться довіряти дитині. У ваших підлітків є власні правила гри, які нам, дорослим, невідомі. Потрібно пам’ятати, що завжди є причини, чому він вчинив так, а не інакше. Замість погрозливого питання «Чому ти це зробив/сказав?» краще без обурення і крику запитати, чому він вчинив саме так, тоді, швидше за все, дитина пояснить вам логіку свого вчинку.

Використовуйте правильні запитання, до прикладу: «Сашо, ти запізнився. Але я впевнена, що у тебе були на те причини. Ти можеш мені розповісти про них?» Я переконана, що, будуючи таким чином запитання, ви швидше отримаєте відповідь та пояснення, аніж коли з обуренням кричатимете: «Чого це ти запізнився?!» Тому наше зацікавлення, спокійний тон – ключі до з’ясування причини, з якої події відбулися так, а не інакше. 

Слухаємо не перебиваючи. Отже, отримавши відповіді та пояснення, починаємо говорити ми, дорослі. Але не причитаємо і не голосимо, а говоримо про те, що ми зараз відчуваємо. Це буде непросто, бо ніхто не вчив нас говорити про свої почуття, але це необхідно. І діти зазвичай отримували кінцеве рішення, як вердикт, а відтак не погоджувалися з ним! Бо звідки дитині знати, чого ви забороняєте їй робити так, а не інакше? Тому кажіть їй про свої відчуття. Наприклад: «Олю! Я дуже хвилювалася, бо в тебе був відключений телефон… бо ти не брала трубку… бо ти не прийшла вчасно. Зараз я радію, що все в порядку. Для мене дуже важливо знати, що з тобою все добре». 

Угода з підлітком. Вам необхідно домовитись, при цьому не втрачаючи батьківську позицію. Є великою помилкою, коли батьки прагнуть стати дітям найкращими друзями. Так не вийде. Бо друзі – це ті, хто не встановлює правила. А опція встановлювати правила та кордони в сім’ї належить батькам. Тому спробуйте проговорити з дітьми таке: «Мені, як твоїй мамі/татові, важливо знати, чому ти запізнюєшся. Будь ласка, попереджай мене наступного разу, якщо ти затримуватимешся» (сюди можна вписати будь-яке інше правило). 

Батьки несуть відповідальність за своїх дітей, але саме це правило – домовитись, укласти спільну угоду з підлітком – це можливість дозволити своїй хоч і вже дорослій, але все ще дитині взяти на себе відповідальність і знати, що буде, коли угода порушиться. Тобто ви разом шукаєте варіанти угоди, з правилами якої погоджуються обидві сторони. Звісно, такі правила і такий тип комунікації займають набагато більше часу, але це один із варіантів зберегти довіру та спілкування в підлітковий період. 

Дуже важливо мати з дитиною із самого малечку безпечну прив’язаність і довірливі стосунки. Бо саме в такому варіанті є більша ймовірність зберегти гарні взаємини й у підлітковому віці. 

А як у вас? 

Майже 20% українських підлітків курять, а серед 10-річних кожен сьомий уже пробував алкоголь. Ці та інші не вельми позитивні дані отримали фахівці Юнісеф, досліджуючи життя та здоров’я молоді. За його результатами, підлітки рідко займаються спортом, мають переважно нездорові харчові звички, нерідко потерпають від булінгу та відчувають нестачу родинної підтримки. Ми запитали у відомих рівнян, як вони дають раду своїм дітям-підліткам, чи контролюють їх і чи завжди знають, де, як і з ким проводять свій час їхні діти. 

Депутат Рівнеради, громадська активістка, мама двох дітей Любов РОМАНЮК: 

– Дитина однозначно має бути під наглядом. Але цей нагляд – турбота – не повинен бути надмірним чи нав’язливим. Між дитиною і батьками змалку мають виховуватися товариські і довірливі стосунки. Щоб діти не боялися казати, де вони, з ким і чим займаються. Тоді вони завжди братимуть слухавку, зателефонують першими в разі небезпеки. Всіляко і завжди розраховуватимуть на допомогу батьків. Я не контролюю дітей – вони знають свої обов’язки, знають, що я переживаю, тому брати слухавку – це обов’язково. І сказати де вони – також. Я дуже вимоглива мати, тому мої діти розуміють, що таке відповідальність за власні вчинки. Щось забороняти? Збав Боже. Хіба ми дітьми не хотіли зробити щось заборонене? Тому найкращий контроль – це не деспотія, а звичайні дружні стосунки. 

Правозахисниця, сімейна радниця, мама чотирьох дітей Ліана ДИНОВСЬКА: 

– Особисто для мене батьківський контроль – це тривалий процес. З самого початку я намагалася давати своїм дітям можливість вибору. Домашнє завдання ніколи не робила за них, не наймала репетиторів, щоб покращити їхню успішність. І нині мої діти користуються лише власними знаннями та судженнями. Діти мають свої кишенькові гроші, але я впевнена, що вони не витратять їх на колу чи чіпси, бо знають про некорисність цих продуктів. Гуртки та хобі вони для себе теж обирають на власний розсуд, мають і вільний час, який проводять із друзями. 

Суть батьківського контролю полягає в тому, щоб довіряти дитині, давати їй можливість робити свій вибір, усвідомлюючи відповідальність за нього і можливі наслідки. Батьки ж мають пояснити, що добре і що погано, якими можуть бути результати тих чи інших рішень. 

Контроль можна порівняти з пружиною: чим сильніше ти тиснеш, тим з більшою силою вона «вистрілює». Діти, котрі бояться своїх батьків, часто обманюють через страх перед покаранням. Звісно, з чотирма дітьми буває непросто, але ми намагаємося дружити, не забуваючи про субординацію. Я завжди знаю, де перебувають мої діти. Тут допомагає сервіс геопозиції в телефонах. Крім того, у нас є домовленість: вони телефонують часто, тому ми постійно на зв’язку. Із друзями своїх дітей я знайома. 

Більше того, з подругами старшої доньки, якій уже майже 20 років, сама теж дружу. Вечорами ми спілкуємося з дітьми, як правило, окремо з кожним із них. Діти діляться зі мною своїми історіями, показують фото і відео, зроблене за день. А коли мені щось не подобається з почутого чи побаченого, пригадую себе в такому ж віці, розповідаю їм про свої спогади і досвід. Дуже тішуся з того, що вдалося побудувати добрі стосунки з дітьми і що вони мені довіряють. 

Ключові слова:

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
5 + 2 =
More information?

Шість підказок про наші біди і відступництво від Бога

... Далі

І відкрилася правда, куди вели Україну всі наші вожді

 

... Далі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?