Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
Березень 2013
 

Блаженніший Владика Святослав: «Ми не можемо поміняти наше минуле, але можемо збудувати наше майбутнє» | Газета 7 Днів

Блаженніший Владика Святослав: «Ми не можемо поміняти наше минуле, але можемо збудувати наше майбутнє»

28.03.2013 00:00
Переглядів:332

Верховний архієпископ Києво-Галицький, предстоятель Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) приїхав до Рівного 27 березня, саме у той день, коли два роки тому він посів на найвищий престол однієї з найчисленніших у країні християнських церков. Після зустрічі з міським головою Рівного Володимиром Хомком і прес-конференції Блаженніший Владика погодився відповісти на кілька запитань нашого кореспондента.

– Я прибув до Рівного, – розповів Блаженніший Святослав, – для того, щоби подякувати вашій громаді. За те, що рівняни досягли значного порозуміння в міжконфесійному діалозі. Цей візит значущий ще й тому, що греко-католицький екзархат на Волині святкує перші свої п’ять років. Та, з іншого боку, як всі нащадки Володимирового хрещення, ми святкуємо 1025 років від хрещення Русі-України. Коли, як не тепер, нам одне з одним ділитися своєю вірою? Нам слід дбати про духовність, приймати естафету цивілізаційного вибору рівноапостольного князя Володимира, продовжувати його ідеї і нести християнський спадок, який він нам залишив.

Церква – це не лише спільнота молільників. Це спільнота людей, яких віра зобо­в’язує засвідчувати її своїми ділами. Греко-католицька церква завжди була як мати і вчителька, займалася вихованням, засновувала школи та громадські інституції. Але це також спільнота людей, які чинять діла милосердя. Вимір соціального служіння належить до невід’ємної місії церкви.

Сьогодні ми відчули велику підтримку міської влади і вдячні їй за те, що вона готова допомогти створити тут, у Рівному карітас – організацію, яка займатиметься соціальним служінням для найбільш незахищених верств населення: людей похилого віку, дітей вулиці, вбогих людей. Коли ми можемо подбати про найбільш потребуючого, відкинутого суспільством, тоді ми зростаємо в нашій вірі.

– Місія очолювати українську церкву, паства якої зберігала віру попри гоніння кількох століть, це ж така відповідальність…

– Господь Бог ставить перед нашою церквою особливі завдання. Крім утвердження загальних християнських засад життя, допомоги зростати у вірі, ми маємо бути мотором в об’єднанні християн. Ми та церква, яка від самого початку свого існування намагалася виконати заповіт Христа: «Да всі єдині будуть».

Друге завдання, яке Господь Бог ставить перед нами – мирити тих, хто розсварений. Цього року ми із сумом згадуємо сімдесяті роковини Волинської трагедії, братовбивчого конфлікту між українським і польським народами. Ми не можемо поміняти наше минуле, але можемо збудувати наше майбутнє. Тільки силою християнського прощення можна залікувати давні рани і далі разом, як братні народи жити в європейській сім’ї. Такий же історичний виклик існує і між українським та російським народами. Але не менше потрібно зробити так, щоб українці хоч між собою були примирені. Блаженніший Любомир свого часу сказав, що сьогодні Україна поділяється не на Схід і Захід, а на тих, хто любить Україну і тих, хто її не любить. Наше завдання зробити всіх люблячими.

– До речі, Блаженніший Владика Любомир Гузар завжди мав незмірний авторитет у християнському, та й у всьому світі. Саме з ним нині порівнюють і ваше слу­жіння. Чи допомагає вам повсякдень його спадок?

– Цей спадок є нашим багатством, бо це спадок духовного батька, спадок мудреця, який і зараз є голосом сумління українського народу. І я лише пишаюся завданням, яке дав мені Господь Бог, щоб його справу примножити й розвинути і на нього будувати наше майбутнє.

– В Україні наче притихали міжконфесійні війни. Чи то Господь врозумив пастви та їхніх предстоятелів, чи то Він просто змилувався над українцями. Скажіть, хто ж найбільший ворог і най­більший друг у істинного християнина?

– Українці – мирний народ. Так, після розвалу Радянського Союзу вибухнули історичні рани і кривди, які століттями не загоювалися. Ці рани, завдяки і тій природній миролюбності, і наполегливій праці наших духовних пастирів, поволі затягуються. Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій – це той формат, який дозволив розпочати конструктивний діалог між представниками різних церков та крок за кроком знаходити шляхи до порозуміння й примирення. Не покидає й відчуття Божої волі, бо коли християни між собою сваряться, причина цій сварці – це гріх.

Із духовної перспективи найбільшим ворогом є той, що розділяє – дослівно Diavolos. А тому всякі розділи – це його робота. Хто є найбільшим другом? Ним є той Бог, в якого ми віримо. Він єдиний в трьох особах – Отець, Син і Дух Святий. Сьогодні єдність є необхідною умовою для успішності в проповіді Євангелія. На Тайній вечері Ісус молився за своїх учнів-апостолів: «Отче, збережи їх, щоб вони були одне, як Я в Тобі, а Ти в Мені, щоби світ увірував, що Ти Мене послав». У католицькій церкві п’ятдесят років тому почався рух за об’єднання християн, який ми називаємо екуменічним. Чому він виник? Щоб світ увірував…

Спілкувався Сергій СНІСАРЕНКО

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
9 + 3 =
More information?

Шість підказок про наші біди і відступництво від Бога

... Далі

І відкрилася правда, куди вели Україну всі наші вожді

 

... Далі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?