Сьогодні в Рівному відбувся мітинг з нагоди 71-ї річниці визволення України від фашистів

Імлистий ранок. На меморіалі кладовища «Дубенське» зібралися військові ветерани, рівняни старших поколінь, для кого слово «визволення» – одне із найважливіших і найдорожчих слів. І тут же наші українські воїни у камуфляжах – учасники антитерористичної війни.

Короткий мітинг.

– Дякуючи перемозі в Другій світовій війні, українці отримали можливість сім десятиліть мирно жити й працювати, – сказав під час урочистого мітингу міський голова Рівного Володимир Хомко. – Тепер у нас нова біда – АТО. Лише із Рівного на сході загинуло 16 чоловіків, патріотів. Вони б могли і досі бути поміж нас, бути щасливими і будувати місто...

Від Рівненської ради ветеранів виступив нещодавно обраний її голова Іван Боровик:

– Із болем в серці, а, водночас із радістю, ми розуміємо, як час віддаляє нас від років війни. Усі без винятку, хто пережив ті роки, це герої. Де б хто не був. І перед мертвими, живими й ненародженими ми в невідплатному боргу.

Вінки та квіти для полеглих, й гірке, написане в очах у кожного, скорботне запитання: «А скільки ж нам чекати перемоги?»

– Ще довго, – відверто й прямо відповіла кореспондентові учасниця АТО майор Наталія Тарадайко. Вона у жовтні ще була на сході, на передовій. І теж прийшла на мітинг. – А, може, й дуже довго. Якби це залежало тільки від бажання людей, було би швидко. Та тут замішана політика – нічим не втішу.

– Бронежилет, шолом, сухий пайок: я свою сумку фронтову не розбираю, – бадьоро, з усмішкою на все обличчя розповів нам воєнкор Віктор Шубець. – Лежить у кабінеті. Команда – і поїхали! 

Вони, новітні ветерани, упевнені в своїх словах і діях, як їхні діди-прадіди. Не маймо сумніву, що визволення України не за горами. Доб’ємося і дочекаємось. І відсвяткуємо як треба – із салютами! А потім будемо збиратися на мітинги в річниці. Як от у цю – з нагоди 71-ї річниці визволення України від гітлерівських катів, фашистських окупантів.