Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
1
2
3
 
Квітень 2016
 

Голландська сторінка в історії Рівного | Газета 7 Днів

Голландська сторінка в історії Рівного

14.04.2016 14:12
Переглядів:665
Минулого тижня, коли голландці сказали «ні» Україні в Євросоюзі, доречно згадалось, що в історії нашого міста була голландська сторінка. Ми вирішили її привідкрити. І хоча факти про перебування в нашому місті голландців залишились дуже скупі, проте від того вони не менш цікаві.

Голландці – європейська нація, основне населення сучасних Нідерландів. Голландія в середні віки була графством, згодом – провінцією у складі історичних Нідерландів. Сучасні Нідерланди інколи неофіційно називають Голландією.

Здавалось би, що територіально Волинь та Голландію відділяє велика відстань, тому волинян і голландців нічого не поєднує. Але це не так. До історії нашого краю голландці дотичні.

Перші голландці (за деякими даними – німці) прибули до Росії наприкінці ХVІІІ століття. Саме тоді, після розподілу Польщі Волинь опинилась у складі Російської імперії. Прибульці були запрошені сюди царським урядом. Вони залишили свою батьківщину з релігійних мотивів, адже були менонітами. Їхні громади з’явились у Західній Європі в період протестантської Реформації. Назва походить від імені Менно Сименса, провідного релігійного реформатора в Нідерландах. Меноніти були пацифістами: не брали зброю в руки, не служили у царському війську. Із 1835 року меноніти помандрували далі, на південь Російської імперії у напрямку Одеси, Криму, Кавказу, Сибіру.

У роки Другої світової війні певна кількість голландців знову опинилась на Волині і конкретно в Рівному, але ймовірно, не зі своєї волі. У травні 1940 року гітлерівська Німеччина напала на Нідерланди, які були змушені капітулювати. Країну окупували німецькі війська, було запроваджено управління на чолі з рейхскомісаром.

Під час окупації України гітлерівською Німеччиною частина окупованих земель входила до Рейхскомісаріату Україна, столицею якого було наше Рівне. Адміністрація містилась у будинку колишньої російської чоловічої гімназії, сучасного обласного краєзнавчого музею. Саме для її обслуговування німці й завезли до Рівного групу голландських ремісників, будівельників.

Ось що згадувала Ніна Пінчук (Ніна Микитівна Заяц), у ті часи молода дівчина, яка жила в Рівному й пішла працювати до німців, щоб її не вивезли на примусові роботи до Німеччини: «Побут німців, які працювали у рейхскомісаріаті у Рівному, обслуговували на початку окупації євреї з гетто. Вони носили на рукавах та спині одягу нашиті великі «звізди Давіда» (за іншими даними – жовті «кола»). Хатніми робітницями у німецьких родинах були жінки з місцевого населення: українки, польки. Платили їм за роботу трішки грішми, трішки харчами, яких у німців було вдосталь. Після ліквідації гетто у липні 1942 року робочої сили для «вигідного» життя німцям не вистачало. Тому вони й спровадили до Рівного голландців. Це були переважно будівельники, малярі-штукатури, кравці, городники, перукарі. Керівником контори бджільництва був теж голландець, прізвище якого залишилось для мене невідомим».

На Грабнику голландці спорудили велику теплицю, у якій Ніна ранньою весною 1943 року купувала жовті нарциси. Вона вперше тоді побачила їх. Ймовірно, саме голландці завезли ці квіти до Рівного.

У статті «Колеса мусять крутитись», опублікованій 11 липня 1943 року в газеті «Волинь» відомий український письменник, публіцист Улас Самчук, згадуючи Рівне того часу, пише: «… а останнім часом голляндські майстри прибудували до нього чудову голляндську ферму, яка нічим не різниться від їй подібних ферм біля Гагу чи Роттердаму…»

Такі кахлі з малюнком голландського художника-аматора досі зберігаються  в краєзнавчому музеї Рівного.

Окупаційна влада міста виділила голландцям місце для поселення, завалене міським сміттям. Ця ділянка була розташована в закуті парку князів Любомирських, навпроти парового млина, який до сьогодні не зберігся (ріг сучасних вулиць В.Чорновола і С.Бандери). Із тієї території голландські поселенці зробили мініатюрну Голландію. Швидко зліквідували купи сміття, побудували великі довгі будинки, а від вулиці звели невеличкі житлові будиночки. Оселі були огороджені рівними різнокольоровими штахетами, вікна і двері естетично оформлені гарним кольоровим обрамуванням, різнокольоровими віконницями. На вікнах кольорові, накрохмалені, ідеально випрасувані фіранки і вазони з квітучими рослинами. Навесні цвів бузок і різні квіти, деякі з них були для рівнян дивовижними.

Місцеві жителі ходили на оглядини, щоб на власні очі побачити диво, бо не вірили переказам: на міському смітнику – рай!

Голландські ремісники чемно поводилися з місцевим населенням. Чоловіки були одягнуті в одяг жовтувато-кавового кольору, дещо подібний до форми службовців рейхскомісаріату. Вранці на роботу йшли зі своїм робітничим знаряддям: відрами зі щітками, драбинами, різними пилами через плече. Дрібні предмети складали в акуратні скриньки. Удень кожний робітник поверх одягу носив робочий комбінезон. Але ввечері, коли йшли в кіно (вони часто відвідували місцевий кінотеатр), були зразково й охайно одягнуті: випрасувані сорочки, начищене до блиску взуття. Й лише по великих спрацьованих руках можна було впізнати трудівників. Вони легко розумілися з німцями й мали певні привілеї перед місцевим населенням. Рівняни швидко зрозуміли, що голландці – ремісники високого гатунку: всі роботи, виконані ними, були якісними.

Після визволення міста від гітлерівських окупантів у 1944 році від голландського поселення нічого не залишилось. Стояли хіба два напів-зруйновані довгі бараки з солом’я-ними дахами. 

Хоча і тримались голландці осторонь, рівняни все-таки з ними контактували. Дещо купували у них, дещо їм продавали. Один з ремісників, ім’я якого залишилось невідомим, продавав пейзажі, власноруч намальовані олійною фарбою на білих кахлях. Купила собі три такі картинки і Ніна Пінчук. Щоправда, ціну вона не запам’ятала, але заплатила недорого, бо у той воєнний час грошей не вистачало, то дорогу покупку вона собі дозволити не могла.

Несподівано, за спогадами Ніни Микитівни, усіх голландців з Рівного німецька влада переселила на схід України. Вони виїхали, залишивши свої оселі. Німці з рейхскомісаріату позабирали у них багато посуду, майна й передусім – кави. Після визволення міста від гітлерівських окупантів у 1944 році від голландського поселення нічого не залишилось. Стояли хіба два напівзруйновані довгі бараки з солом’яними дахами. Старожил Рівного Володимир Кулій запам’ятав їх з тих часів.

Наведемо один із прикладів співпраці з німецькими окупантами (по добрій волі чи за примусом, хтозна). У газеті Волинь від 18 березня 1943 року повідомляється про вартового голландця Рівненської в’язниці.

Теодор Гладков, дослідник діяльності радянського розвідника Миколи Кузнецова у складі спецзагону «Переможці» у книзі «Легенда советской розведки» пише, що влітку 1943 року в групі Кузнецова з’явилось ще два помічники. Один з них був справжнім іноземцем. Дмитро Медведєв (керівник загону) заслав у Рівне партизана Івана Корицького («Кора»), який походив з містечка Березне, що на Рівненщині, служив у Червоній армії і був у німецькому полоні, з якого йому вдалося втекти перед тим, як потрапити до загону «Переможці». У Рівному Корицькому вдалося влаштуватись на роботу різноробом у «Пакетаукціон» – окупаційну установу, що відправляла до Німеччини з Рівненщини посилки з продуктами харчування та речами, фактично награбованими у місцевого населення. Шефом установи був один із заступників рейхскомісара Коха Курт Кнут.

Із працівників «Пакетаукціону» Корицький виділив Альберта Гласа (Хуберта-Глааса) – двадцятип’ятирічного чиновника, голландця за національністю, комуніста, який ненавидів фашизм. Останній погодився співпрацювати через Корицького з керівництвом загону та запропонував організувати викрадення заступників Коха – Даргеля і Кнута. У резиденції рейхскомісара також працювало на кухні декілька голландців – знайомих Гласа, які й повідомили про розклад дня гітлерівців, маршрути пересування їхнього транспорту, надали креслення будинку.

4 серпня 1943 року центру до Москви повідомили, що Глас завербований для роботи проти окупантів, підписав присягу, отримав завдання радянської військової розвідки та йому присвоєно псевдо «Фрідріх».

Альберт Глас жив у будинку № 53 на вулиці Легіонів (сучасна Дорошенка), по сусідству з однією з основних конспіративних квартир «Колоніста», тобто Миколи Кузнецова. Подальша доля Альберта Гласа невідома.

Усі ці факти засвідчують перебування голландців на Рівненщині в різні історичні періоди, пам’ять про них зафіксована у спогадах мешканців міста й аматорських малюнках на кахлях невідомого ремісника-голландця.

Валентина ДАНІЛІЧЕВА

На фото: будинок, споруджений у війну голландськими будівельниками на сучасній вулиці С. Бандери, досі виглядає презентабельно.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
12 + 6 =
More information?

Шість підказок про наші біди і відступництво від Бога

... Далі

І відкрилася правда, куди вели Україну всі наші вожді

 

... Далі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?