Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
1
2
3
 
Квітень 2016
 

Мій кращий ворог | Газета 7 Днів

Мій кращий ворог

14.04.2016 13:45
Переглядів:305
Найчастіше наших найзапекліших ворогів слід шукати в найближчому оточенні, серед найближчих друзів. Коли узагальнюють чи протиставляють поняття «жіноча дружба» чи «чоловіча дружба», люди абсолютно точно помиляються. Життя – то не формула, під гребінку якої можна причесати абсолютно все.

Подружки-нерозлийвода

Як посадили Жанну й Лесю в першому класі за однією партою, так і просиділи вони разом аж до випуску. За ті десять років вони не просто здружились, а наче зрослись воєдино. У них одночасно виникали одні й ті ж думки, вони часто разом вголос промовляли одне й те саме слово або навіть цілу фразу. В них виробились схожі один до одного почерки. Вони однаково одягались і причісувались. І однокласники вже й не уявляли подружок одну без одної.

Після випускного вечора у школі Жанна й Леся понесли документи до педінституту. Обидві вступили, тільки на різні факультети: Жанна – на філфак, а Леся – на дошкільний. Знову вони разом йшли на заняття і разом поверталися. Коли в однієї пари закінчувались раніше, то вона йшла на факультет до подружки і дожидалась її під дверима аудиторії. У бібліотеці вони теж були разом. І на інститутських вечорах, і на танцях.

Вперше цей тандем було порушено, коли дівчата вчилися на третьому курсі. Леся пригадує, що якось вона не знайшла подружку після пар в умовному місці. Жаннині однокурсники сказали їй, що Жанна вже пішла. Леся знайшла її аж увечері по телефону. Жанна сказала якусь відмовку, що нібито їй мама доручила кудись зайти, та Лесю кольнув сумнів.

Скелет жениха у шафі

Потім час від часу такі ситуації повторювались. І Жанні довелось викласти карти на стіл: вона зустрічається з хлопцем із фізмату, він її час від часу проводить додому, запрошує до кафе. Жанна дуже хвилювалась, як подружка сприйме цю новину, бо ж досі між ними не було нікого третього, отож кожна з них могла розпоряджатись часом подружки, як своїм власним. Леся сприйняла наче з розумінням. Зовні вона була рада за подружку, проте в душі – ображена. Жанна це зрозуміла дуже скоро.

Леся попросила, щоб Жанна познайомила її з хлопцем. А тільки-но це сталось, як подружка стала брати його на кпини. Чого тільки вона не ставила у вину бідолашному Олегові. То в нього штани старомодні, то в нього рукави в піджаку короткі. То він надто скупий, бо взяв у кафе для подружок тільки каву без тістечок. Приїде Олег після вихідних із села, то від нього неодмінно «гноєм чути». Але найбільше діставалось Жанниному кавалеру за те, що в нього «кривий ніс» і «великі вуха». Леся так допекла подружці тим носом і тими вухами, що коли «кривоносий» і «клаповухий» залицяльник запропонував Жанні одружитися з нею, вона відмовилась.

Вона й досі не розуміє, чому так зробила. Він же їй подобався, їй було цікаво з Олегом. У неї лежала до нього душа. Але їй було... соромно, що їхні з Лесею однокласники та міські друзі будуть судачити, що у красуні Жанни чоловік необтесаний селюк з великими вухами і кривим носом.

Нині цей селюк – вже викладач університету, має гарну дружину і двоє дітей, збудував у місті гарний дім і їздить до батьків у село на машині...

Але це ми забігли наперед. А тоді Жанна відмовила, а Олегова вражена гордість не дала йому домагатись дівчини далі. Він відступився, і Леся майже не приховувала, яка вона з цього приводу рада.

У подружчиному оці видно тріску, а в своєму губиться колода

Влітку дівчата поїхали на практику в різні оздоровчі дитячі табори, довго не бачились. Тільки-но почались заняття в інституті, як подружки знову розлучились, бо їхні факультети поїхали на сільгоспроботи в різні райони. А коли студенти повернулись до навчання та в інституті нарешті почались заняття, Леся, мов обухом по голові, огріла подружку звісткою, що виходить заміж. Що в найближчу неділю до неї приходять свати, а весілля буде на жовтневі свята.

Леся була дуже привітна і ласкава до подружки, називала її Жаннусею і казала, що вона буде головною на весіллі, їй відведено роль старшої дружки. 

Жанна пережила ще одне потрясіння, коли побачила Лесиного нареченого. То був приземкуватий хлопчина з чималою бородавкою на кінчику носа. А ще не можна було не помітити, що в нього ноги, як кажуть, колесом і вже намітилась лисина. 

Та особливо програвала його зовнішність поруч з нареченою – хлопець був як мінімум на 5 сантиметрів нижчий за Лесю. Та Леся, яка під мікроскопом роздивилась вуха і ніс Жанниного Олега, здавалося, впритул не бачила вад свого нареченого.

Жанна не стала розкривати їй очі. Вона вперше зрозуміла, що її подружка нещира і що, розвінчуючи оті вуха і ніс, переймалась не стільки тим, який буде у Жанни чоловік, скільки тим, що Жанна «накриває коритом» подружку, що Леся залишиться без компанії.

Весілля відбулось. Звісно, головною на ньому була не «Жаннуся». Головною була Леся. Вона сяяла, як щойно начищений гудзик від солдатської гімнастерки, як та новесенька золота обручка, що в цей день знайшла місце на Лесиному безіменному пальчикові.

Та обручка з дня весілля постійно була в Жанни перед очима. Коли б вона не зустрічалася з подругою, Леся так вивертала праву руку, аби обручка опинилась у центрі уваги.

У неї з’явились зверхні, покровительські нотки, яких раніше не було в спілкуванні подруг. Де треба й де не треба вона вставляла «мій чоловік», говорила довго, грунтовно, зі смаком на різні жіночі теми.

Жанну ті нотки і розмови зачіпали за живе, але вона ніяк не могла «зійти з наїждженої колії»: рука сама тяглася до телефону і набирала Лесин номер. П’ятнадцять років, які подружки провели разом, не відкинеш запросто, одним махом...

Принци теж хроплять

З того часу минуло понад двадцять років. Лесині діти – Жаннині хрещеники – вже закінчили школу. Леся і Жанна все так само «дружать». Жанна заміж так і не вийшла, то переймається сімейними клопотами подружки, як власними. Вона допомагає Лесі доглядати дітей, робити заготовки на зиму, готувати застілля до днів народження дітей, подружки та її чоловіка. А під час цих застіль почувається чомусь бідною родичкою.

Коли гості розійдуться і подружки на кухні перемивають посуд, Леся Жанну «вчить життя»: що негоже отак сидіти в чотирьох стінах, бо принц за тобою не прийде, принци бувають тільки у казках. Що вона безповоротно втрачає свої найкращі роки, їй треба більше виходити в люди, бо вдома перед телевізором чоловіка не знайдеш. Їй добре вчити, коли її власний «принц», що встиг за ці роки відростити чимале пузце і втратити більш як половину волосся на голові, хропе на всі заставки у спальні.

«Як ти витримуєш таке хропіння? – дивується часто Жанна. – Я б не витримала». Але вона знає, що кривить душею. Краще б їй терпіти хропіння, ніж тишу та одинокість своєї квартири.

Але вона сама винувата, що сталося так. Бо вона колись послухала свою найкращу подругу – свого найкращого ворога...

 

 

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
6 + 4 =
More information?

Шість підказок про наші біди і відступництво від Бога

... Далі

І відкрилася правда, куди вели Україну всі наші вожді

 

... Далі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?