Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
1
2
 
Жовтень 2016
 

Хто зробив дітей бездомними: банк чи мама? | Газета 7 Днів

Хто зробив дітей бездомними: банк чи мама?

06.10.2016 11:07
Переглядів:570

Серпень братик і сестричка провели в притулку. Хлопчикові 10 років, а дівчинці – вісім. Гарні, розумні домашні дітки. З гарними милозвучними польськими іменами.  Як вони докотилися до такого життя, маючи маму й тата?

Поневіряння по притулках

У їхніх зовсім коротких дитячих біографіях вмістилося вже стільки сумних епізодів, що інший дорослий не прожив їх за все життя. Дитячий притулок в Олександрії – не перший у їхньому житті притулок. Зиму вони провели разом із мамою в тому закладі на вулиці Дубенській, який рівняни попросту називають «бомжатником», а насправді він зветься обласним центром з надання соціальних послуг найбільш незахищеним верствам населення. На початку лютого їх звідти виселили, бо правила того притулку такі, що там надають прихисток тимчасово – на три місяці. І за цей час людина має знайти собі більш постійне та надійне помешкання і влаштувати своє життя. Коли сім’я вичерпала цей час, то її й виселили. Далі мама спромоглася зняти кімнату в гуртожитку на вулиці княгині Ольги. Вона знайшла собі нового співмешканця взамін колишнього чоловіка – батька своїх дітей, то жили вони в тій кімнаті вчотирьох: діти, мама та її тимчасовий чоловік-переселенець.

Оскільки на чоловіка стали скаржитися сусіди, вони з того гуртожитка вибралися і зняли нежилу хату в селі Кошатів Здолбунівського району. Але треба було працювати, щоб добувати гроші на життя, треба було готувати дітей до школи, от вони і постукали у двері міської служби у справах дітей.

Пряма мова

Андрій МІЩЕНЯ, начальник Служби у справах дітей виконкому Рівненської міської ради:

– Ця сім’я звернулася до нас, бо їй не було де жити. Деякий час вони жили в соціальному притулку на Дубенській. А потім мама прийшла до нас зі своєю проблемою, що їй ніде подітися з дітьми. Вона написала заяву про те, щоб дітей забрали на дев’ять місяців до дитячого притулку в Олександрію. Тамтешній центр соціально-психологічної реабілітації дітей, як офіційно називається заклад, може утримувати дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах доти, доки буде вирішено їхню долю, але не більше, як дев’ять місяців. Цього часу достатньо, щоб вирішити питання про позбавлення батьків батьківських прав і призначення дітям опікунів. Але тут до цього не дійшло. Діти пробули в притулку трохи менше місяця і мама їх забрала в кімнату, яку зняла в гуртожитку в мікрорайоні Ювілейний.

На жаль, ці люди не прийшли до нас раніше. Вони звернулися до служби вже тоді, коли опинилися без житла. А все тому, що довірилися банківському працівнику, який абсолютно точно знав, що банк не зможе реалізувати їхню квартиру, як заставне майно, доки там прописані діти. Їм порадили дітей виписати, начебто для того, щоб прописати в тій хаті під містом, яку їм ніби мали купити на гроші, що залишаться після погашення кредиту. Зрештою і квартиру продали, і грошей ніяких не залишилось, і тепер сім’я поневіряється, бо дорослі не подумали про те, як відстояти права дітей.

Мова про двох малолітніх дітей. Вони досі могли жити у себе дома. Так, на сім’ї висів би борг, до них би ходили колектори, але виселити сім’ю з дітьми ніхто б не мав права без дозволу органу опіки і піклування. А ми б такий дозвіл ніколи не надали. У нас це не єдиний такий випадок, коли люди мають борги перед банком. Але якщо в таких сім’ях є неповнолітні діти, то банку виселити таких боржників з їх житла – дуже і дуже проблемно. Помилка батьків цих дітей у тім, що вони повірили обіцянкам банківських працівників, понадіялися на домовленості, а в підсумку опинилися на вулиці. Звичайно, всю правду про ту оборудку ми вже не дізнаємось. Якби зараз можна було спитати в банку про те, що сталося, можливо, це була б інша історія. Та Сведбанку, де вони взяли кредит під заставу квартири, вже немає, то його версію ми не дізнаємося ніколи.

Але я хочу застерегти всіх інших батьків: якщо вже так сталося, що ви бездумно наробили боргів, не купуйтеся на чиїсь обіцянки надати вам взамін свого інше житло, не виписуйтеся зі свого власного і не виписуйте звідти дітей. Ніхто не має права примусити вас це зробити. Тримайтеся за свої оселі до останнього, бо вони не тільки ваші, а й ваших дітей.

І «добрі» банки стають «злими»

У гігантській сумі проблемних кредитів Сведбанку, які його погубили, є й частка рівненської сім’ї К., де підростають бездомні нині десятирічний хлопчик та восьмирічна дівчинка. До нас у редакцію завітала бабуся цих дітей, яка раніше жила разом з ними, а нині теж тулиться разом з молодшою незаміжньою донькою в гуртожитку – іншому, ніж той, де живуть старша донька з онуками. Ми запитали в неї про те, якими були розміри кредиту та для чого брали гроші.

Наша довідка: Сведбанк (Swedbank), що був присутнім на банківському ринку України трохи більше двадцяти років, клієнти називали добрим і порядним банком. Мабуть, за це банк і поплатився. Адже Україна – то далеко не Швеція, де знаходився головний офіс банку. У 2009 році доля проблемних кредитів в українських "дочках" Swedbank виросла з 4,97% до 53,46%. Номінально це 8,18 млрд гривень ($1,11 млрд за тодішнім курсом). В той рік український бізнес приніс банку збиток 7,37 млрд шведських крон при розмірах активів 10,71 млрд шведських крон. Після цього банк став скорочувати свій бізнес в Україні, а в травні 2012 року Сведбанк і взагалі продав поточний роздрібний портфель Дельта Банку.

Бабуся була небагатослівною. Кредит був 80 тисяч доларів. Брали його ще тоді, коли долар був по 4,6 гривні. І нібито на лікування дитини. Працівники служби у справах дітей, які також чули цю версію, не вважають її достовірною. Вони спілкувалися з дітьми і не помітили, щоб ті хворіли. Більше того, коли для оформлення дітей до притулку в Олександрії потрібна була медична книжка, її довго не могли знайти. Коли ж знайшли, то побачили, що записів там негусто. Тобто мама не «зловживає» походами з дітьми до лікарів.

Більш щиро переймається малими бабуся, вважає Андрій Міщеня. У нього склалося враження, що отим влаштуванням дітей до притулку вона хотіла прилякати доньку, що в неї заберуть дітей, позбавлять материнських прав. Бабуся з усіх сил намагається врозумити дочку, щоб більше дбала про дітей, а не думала про чоловіків та не пускала у своє життя кожного, хто скаже їй заповітне слово «люблю».

– У нас була хороша трикімнатна квартира з євроремонтом на Черняка, – розповідає бабуся. – Тепер ми залишилися без нічого. Квартиру оцінили тоді у 85 тисяч доларів. А хто ж знав, що цей долар так підскочить, а вартість житла впаде в ціні? Нам залишалося виплатити ще чи то 38 чи то 28 тисяч доларів, коли ми не змогли платити. І тоді нам запропонували цей варіант – продати квартиру, купити хату в селі, а за решту суми погасити кредит. Ми повірили, виписались, але не отримали нічого. Спочатку ми знімали квартири, а деякий час – будиночок у Ясениничах. Тоді ще орендна плата не була така висока, як тепер, що вже за оренду треба платити по три тисячі. Ми стали практично бомжами. А наша колишня квартира досі стоїть порожня.

Ще на ту біду доччин чоловік розпився, закладав за комір, пішов геть, то вона вже мусила сама дітей тягнути, – продовжує жінка. – А я ж бачу, що вона не витягує. І мене це все так прибило. Захворіла на нервовому грунті – розвинувся діабет, перевели на інсулін. Ноги почало віднімати. То я й мусила з молодшою донькою відділитися від старшої та онуків. Мені треба спокій, хороше харчування. 

А пенсія – маленька, і я її всю за один раз залишаю в аптеці. То чим я можу допомогти? Коли їм у листопаді вже не було чим платити за квартиру, мусили попроситися до притулку на Дубенській.

Яка не є, та будь-яка мама краща за найзразковіший інтернат

І бабуся, й мама добувають гроші на хліб сезонними роботами – торгують морозивом чи овочами на базарі. Та вибратися з нужди з такими зарібками годі. Чоловік-переселенець з Маріуполя зник з життя молодої жінки так само несподівано, як у ньому з’явився. Навішав їй локшини на вуха, що поїхав на заробітки, а насправді накивав п’ятами від своєї співмешканки та її проблем.

Бабуся не стримує сліз, розповідаючи про все те, а завершує розповідь проханням допомогти її онукам.

– Хлопчик гарно малює, – розповідає бабуся, – а дівчинка має талант до танців. Але як же їх розвивати, коли нема за що? Бабуся сама одягає внуків із секонд-хенду. Мама з горем пополам оплачує кімнату в гуртожитку та заробляє на харчі для дітей. А більше нічого вони собі дозволити не можуть. Десятирічний хлопчик – єдиний у класі, хто не має мобільника. Дітям хочеться мати комп’ютер, телевізор. Але такі покупки непосильні для їхньої матері та бабусі-пенсіонерки.

Звичайно, я вже уявляю, що скажуть на те прохання деякі моралісти. Скажуть, що самі винні, що просвистіли квартиру. Що брали гроші, не знаючи, як їх віддавати. Що коли в дітей є десь (окремо існує) батько і він знаходить гроші на випивку, то чому хтось має допомагати його дітям? Все знаю. Все правда! Але скажіть, хіба ці діти винні, що їм дісталися такі батьки? Вони страждають поруч із нами мовчки, але жорстоко, бо бачать поруч у школі більш благополучних ровесників. Їм теж хочеться і мобільник, і комп’ютер, і нове, а не з секонда, плаття чи нові штанці, і ходити в художку чи до танцювального гуртка. Та все це коштує грошей, яких у мами нема. Погана мама? Згодна. Не найкраща. Та будь-хто з педагогів та психологів скаже вам, що погана мама – краща, ніж хороший притулок чи інтернат.

Якщо ви дочитали ці слова до кінця, і якщо у вас є змога здійснити хоч одне з побажань цих дітей, потелефонуйте до нас у редакцію, ми дамо вам контакти цієї сім’ї. А назвати імена дітей та школу, де вони вчаться, ми не наважилися. Хоча бабуся й погоджувалася з цим. У дитячому світі бувають дуже жорстокі звичаї – затюкають, засміють, затуркають. Як би не зробити цим дітям гірше…

 

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
19 + 0 =
More information?

Шість підказок про наші біди і відступництво від Бога

... Далі

І відкрилася правда, куди вели Україну всі наші вожді

 

... Далі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?