Архів новин

Повідомлення про помилку

Deprecated function: The each() function is deprecated. This message will be suppressed on further calls в menu_set_active_trail() (рядок 2405 із /home/dnivrvua/domains/7d.rv.ua/includes/menu.inc).×

30 років тому у Рівному затримали і судили прибалтів, які розкопували і обкрадали поховання в Сосонках | Газета 7 Днів

30 років тому у Рівному затримали і судили прибалтів, які розкопували і обкрадали поховання в Сосонках

03.11.2016 12:15
Переглядів:697

Людмила МОШНЯГА: Я була на тому суді і за його підсумками написала ось цей судовий нарис, котрий зберігся у моєму особистому архіві. Сьогодні, за три дні до 75-річчя трагедії в Сосонках, доречно пригадати, як це було…

МИ стоїмо в саду. На яблуневих гілках вже набубнявіли бруньки. От-от з них вилупляться ніжно-зелені клейкі листочки. Тишу тут зрідка порушують шуми автостради, яка пролягає невіддалік, та ще безтурботне цвірінчання горобців.

Не віриться, коли стоїш серед такої тиші і благодаті, що ця земля чула колись інші звуки, бачила інші картини. Та ось він, видніється звідси там, на пагорбі, вершечок монумента Вічної Слави, нагадує про трагічні події, які розгорнулися на цьому місці у дні війни, коли ще тут не було саду.

...Ранок 6 листопада 1941 року був похмурим. Під мокрим снігопадом люди стягувались до костельної площі на Грабнику. Здійснювався наказ гебітскомісара Ровно доктора Беєра про знищення в цей день єврейського населення міста. Правда, в паперах, розвішаних по всьому місту напередодні, про страту не йшлось. Тому люди приходили на площу з клунками, валізами, різноманітними речами, все ще вірячи, що їх дійсно зібрали сюди для евакуації. Стариків і калік родичі вели під руки. Матері несли на руках грудних немовлят. Із лікарень і клінік везли на візках важкохворих. Сюди привезли навіть жінку, що народила тієї ночі дитину. На площі зібралися тисячі людей. О десятій ранку її оточила жандармерія. Людям запропонували залишити тут свої речі. І безкінечний потік рушив по центральній вулиці. Чоловіки і жінки, старики і діти. У натовпі йшов відомий хірург Коган. Він був у білому халаті із закривавленими руками. Фашистські іроди забрали його просто з операційної. Цих людей під конвоєм вели на розстріл до села Сосонки, що за 3 кілометри від міста. Там вже було наготовлено ями для них. Свідок тих подій Христина НОВАКОВСЬКА, якій дивом вдалось врятуватися, згодом розповіла: «Підходячи до Сосонок, ми зрозуміли, що прийшли на смерть. Перед моїми очима постала жахлива картина, від якої навіть тепер, коли загроза смерті давно минула, кров холоне у жилах. Рів довжиною метрів у 100. Через нього перекинуто колоди. На них в спину один одному стоять по 10-20 чоловік. Довга черга із автомата. І люди, наче підкошені колоски, падають в яму. Неподалік рову ще декілька ям. Нас розбивали на групи, кожну з яких оточували декілька поліцаїв і німців. Всіх змушували роздягатися догола і підходити до ями... Кожен із катів практикував свій спосіб вбивства. Одних ставили вздовж ями обличчям до неї, і німець по черзі стріляв кожному в потилицю. Інших ставили перед ямою на коліна. Третіх змушували бігти до ями, і, коли людина наближалася до могили, в неї стріляли. Маленьких дітей кидали в ями живими, інших підкидали вверх і стріляли в них на льоту. Все це супроводжувалося передсмертними криками і стогонами вмираючих і реготом катів. Якщо хто-небудь із приречених пробував утекти, його пристрілювали. «Попрацювавши» таким чином годину-другу, німець підходив до столика, випивав чарку горілки, закушував бутербродом з ковбасою і знову продовжував свою мерзенну роботу».

Інший свідок, Наталія БАЛАЦЬКА, згадує про таке: «Німці дорослих змушували лягати в яму один біля одного, а потім розстрілювали їх. Засипати землею розстріляних повинні були інші смертники, що чекали своєї черги. Ями засипались, незважаючи на те, що в них були живі люди. Три дні ворушилася земля там, де відбувалось масове знищення ні в чому не винних жертв».

Ці та інші подробиці тих страшних днів окупації нашої області німецько-фашистськими загарбниками дали змогу встановити архіви. Ніщо не забуте. Про події понад сорокарічної давності з документальною точністю розповідають матеріали, що зберігаються в Центральному державному архіві Жовтневої революції та Державному архіві Ровенської області. Їх у числі інших було представлено на Нюрнберзький процес, що визнав ці злочини такими, що не мають строку давності…

ТУТ немає плити чи монумента. Акуратно обгороджений невеличкий меморіал розміщений трохи віддалік. А тут, у цьому місці, де «три дні ворушилась земля», зараз просто чорніють свіжозорані смуги між рядами яблунь. Що ж, це, напевне, й неможливо – висікти з каменю плити завбільшки з ті рови, що в них було закопано нещасних. Та й хіба тільки в плитах справа? Може, якраз найкращим пам’ятником для похованих тут сімнадцяти з половиною тисяч жертв служить цей чудовий сад, що розкинувся привільно і розлого на виїзді з Ровно. Та що це? Ось, на землі видніються людські кістки, жмути волосся, зотлілі шматки одягу, взуття. А ось зберігся кокетливий жіночий гумовий ботик довоєнного зразка. Каблучок, два гудзички. У цьому ботику приречена пройшла свій останній життєвий шлях. До могили. Можливо, саме в ньому й було заховано сімейні цінності, які люди, йдучи з дому, забирали із собою в надії на кращу долю. Ті скромні збереження не принесли рятунку нікому з них. Тоді, у сорок першому, фашисти були ще надто впевнені у собі, надіялись на легшу здобич попереду, щоб розмінюватись на ці монети й медальйони, обручки і золоті коронки...

ХТО ж здійснив наругу над пам’яттю, встромивши лопату в политу кров’ю землю? Хто обікрав безневинні жертви тепер, через сорок з лишнім років після війни?

Слідство достеменно встановило, як це було. Он під тією яблунею, за декілька метрів від ями, ставили намет, в якому випивали й закушували (чи не на тому ж місці в 41-му стояв столик із випивкою і бутербродами фашистів?). Перевдягались у робочий одяг і брались за лопати. Ролі було розподілено чітко. Модріс Крузе і Петеріс Озоліньш копали, Зієдоніс Крузе стояв на чатах, готовий будь-якої миті подати знак про те, що хтось наближається до місця розкопок. В. М. Кисельов відсипався в машині після дня за кермом, стеріг речі. Працювали уночі, присвічуючи собі ліхтариками.

В цій останній поїздці (вересень 1986 року) Ровно було їх другим пунктом. Ніч перед цим злочинці провели біля білоруського міста Новогрудок. «Здобич» з розкопаної могили – десять золотих монет царської чеканки. А ще зняли дитячий медальйончик із скелета тринадцятирічної дівчинки. Маленьку страчену звали Зієма Новогpvдська. Рік народження 1928. Напис на медальйоні зберігся доволі чітко. Вона могла стати щасливою матір’ю і якраз тепер могла б бавити внуків. Могла б стати чиєюсь наставницею, чиєюсь любов’ю і опорою. А стала пекучою раною, незгасною пам’яттю, гострим болем. Тільки чому наша пам’ять і біль не відвернули наруги від останнього її притулку на землі? Тому що крадії надіялись, що її скромний і зовсім, як виявилось, недорогоцінний медальйон принесе їм якийсь зиск? Але ж недарма сказав народ, що на людському горі ще ніхто не нажився.

Другої ночі, вже в Ровно, вони викопали ще 17 золотих монет. А на третю вирішили поїхати до Тучина, звідки довелося накивати п’ятами у квітні того ж року. У тій, квітневій, поїздці з ними не було Зієдоніса, молодшого брата Модріса Крузе. Зате був досвідчений у таких справах Язепс Межалс, що й попередив їх тоді про небезпеку.

Втекли, не встигнувши докопатись до останків, нічого не знайшовши, а тому й потягло до цього місця знову. Цього разу Кисельов знову залишився при машині, а стерегти взявся молодший Крузе. Він стояв наверху над урочищем, звідки яр було видно, як на долоні, а далі за яром – луг, стрічка Горині. Тут, де він чатував, кажуть, стояли німецькі кулемети, що поливали приречених свинцем. Розстріляні там, унизу, падали в наперед заготовлені рови, і це було добре видно згори. Так само добре Зієдоніс бачив, як там, в урочищі, розкопували цей рів його брат і Петеріс. При світлі ліхтариків 27-річному хлопцеві було видно й купи людських костей у викопаних ямах. Коли вони скінчили копати і піднялися наверх до Зієдоніса, при них було 56 золотих зубів і коронок, виламаних із людських черепів, 900-ї проби. Загальною вартістю 2689 карбованців 68 копійок. А всього вартість нелюдського «скарбу», викопаного за три ночі з могил біля Новогрудка, Ровно і Тучина, становила 9886 карбованців 38 копійок. Усе це виміряно і підраховано точно після того, як злочинців затримали. Про це ми почули на суді. 

Цей суд – ще не все. З дня на день зростають, пухнуть в управлінні внутрішніх справ Ровенського облвиконкому нові томи і папки. Завершаться ці розслідування, – і знову будуть суди. Понад тридцять поїздок здійснили вже згадувані та інші «гості» з Прибалтики до місць, де в роки війни відбувалися масові розстріли радянських людей. Їх деталі з’ясовуються, свідки відшукуються. Могили у Ровно і Сарнах, Рафалівці й Костополі, Володимирці й Житомирі, Бучачі й Луцьку, Ковелі й Маневичах, Коломиї й Трускавці, Дрогобичі й Стрию, Львові й Івано-Франківську, багатьох інших місцях України, Білорусії, Прибалтики потривожили іроди.

Кінокадри, на яких записано відтворення подій у ході слідства, дивишся із невимовним жахом. Ось Петеріс Озоліньш показус орієнтири, по яких злочинці відшукували місця поховань. Пам’ятник в околицях Рафалівки з написом «Товаришу! Зупинись! Тут у 1942 році від рук німецьких фашистів та українських буржуазних націоналістів загинули 2500 радянських громадян».

Ось Петеріс Озоліньш, а за ним і Модріс Крузе беруть з ями людський череп, показують, як виймали із нього золоті мости, зуби, коронки. А на черепі, саме на потилиці, дірка від німецької кулі...

Тоді така інформація була засекреченою, і мені заборонили згадати ці факти у статті, під якою для вірності я поставила, крім свого, підписи слідчих міліції і прокуратури. 

А секрет ось який: прибалти, які розкопували єврейські поховання у Рівному і його околицях, були спадкоємцями катів із числа добровільних формувань – посібників СС, поліцаїв, що брали безпосередню участь у тих розстрілах. Тому вони й знали, де шукати могили. У них були навіть карти поховань. Та КДБ тоді не дозволило оприлюднити цю інформацію.

 

Людмила Мошняга

Із акта, складеного 19 червня 1944 року районною комісією з розслідування злодіянь німецьких загарбників у Рафалівському районі: «При розкритті однієї з могил встановлено: трупи розміщено у 4 ряди в глибину...

Всі трупи лежать лицем донизу... Як правило, руки пригнуті до голови, можна припустити, що перед смертю були спроби закрити лице руками... Розстріл здійснювався з пістолетів і автоматів у ділянці потилиці і виска».

Їх ці дірки в людських черепах не бентежили. Вони звикли. Кожен із них, крім наймолодшого – Зієдоніса Крузе, – був судимий. Причому судили усіх переважно за корисливі злочини. Старший Крузе вже вп’яте на лаві підсудних. Жадоба наживи атрофувала в них людські почуття, мораль.

ВОНИ називають це роботою. Трощити людські черепи – робота? Озоліньш у ході слідства признався: «Особливо довго ми їздили в Стрий, Івано-Франківськ, Коломию, Дрогобич, Самбір. Там і була основна робота над могилами... Звідти привезено в загальному біля двох кілограмів золота».

Кисельов сказав на суді, що напросився поїхати на розкопки заховань разом з Крузе і Озоліньшем, щоб «підробити». Найстаріший з підсудних, Межалс, 1918 року народження, «заробляв» таким чином ще з 50-х років. У 1971 році народним судом міста Ровно його було засуджено до трьох років позбавлення волі в колонії суворого режиму за ті ж Сосонки. Після закінчення суду він написав у касаційній скарзі: «Громадяни судді! Я за все своє життя не жив за чужий рахунок, ніколи мене не притягувала легка нажива... Прошу вас, зменшіть мені, як зможете, міру покарання. Обіцяю, що подібних речей зі мною більше не повториться. Адже мені вже вік не дозволяє займатись такими дурницями».

І ось він знову на лаві підсудних. Хіба можна вірити в щирість його слів? Невже дійсно ніколи не жив за чужий рахунок. А за рахунок страчених? А за чий рахунок він придбав автомобіль «Волга»? А в Кисельова звідки «Москвич-412»? За чий рахунок зведено двоповерхові хороми Модріса Крузе, який до того ж встиг уже розбити власний автомобіль? За які гроші купив ГАЗ-24 Петеріс Озоліньш? А в гаражі, де стоїть його «Волга», хто це заховав целофановий згорток, у якому в старенькій мильниці лежали золоті корпус від годинника, браслет, обручки, персні, монети? Ах, вони думали, що все це нічиє, нікому не належить. Нічия мильниця, взята з чиєїсь могили. Нічиї обручки, монети, зуби.

Ми стоїмо над нічиїм урочищем, в якому вже зазеленіла нічия трава. А далі ген до Горині пролягли нічиї луги, і нічиї кущі схилилися над нічиєю річкою. Чиї ж ці людці, що гребли «нічиї» речі із «нічиїх» могил? І ми самі чиї? Чи пам’ятаємо це? Чи завжди пам’ятаємо, що в тих знівечених могилах лежать наші корені? 

Ці могили без квітів і сиріт. Надто багато поховано в них, щоб оплакувати якусь окрему долю. Та хіба означає це, що їх можна забути?.. 

Що це? Девальвація пам’яті? Глухота душі?

Біля будинку культури в Тучині, де відбувався відкритий судовий процес, вразив такий діалог:

– А що це тут буде?

– Суд.

– Це, може, тих за золото будуть судити?

– Ага.

Та не за золото ж! Як цього не зрозуміти?! За те, що золото поставлено вище від моралі, вище від таких споконвічних людських цінностей, як пам’ять, почуття обов’язку, повага до предків, їхніх могил. 

* * *

Вироком Гощанського районного народного суду винних засуджено до різних строків позбавлення волі. Конфісковано автомобіль, на якому злочинці виїжджали до місць здійснення злочинів, нажите злочинним шляхом майно. Слідство щодо інших злочинних дій засуджених та інших злочинців триває.

С. БАГЛІК, 

слідчий слідчого відділу УВС облвиконкому;

О. КОТАШЕВСЬКИЙ, прокурор слідчого відділу облпрокуратури;

Л. ДЕНДЮК 

(Людмила МОШНЯГА – ред.), спецкор «Зміни»

Газета «Зміна», № 58 (3214) від 14 травня 1987 року

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
7 + 13 =
More information?

Шість підказок про наші біди і відступництво від Бога

... Далі

І відкрилася правда, куди вели Україну всі наші вожді

 

... Далі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?