Інвалідність – не вирок

У просторому і світлому кабінеті Рівненської міжрайонної спеціалізованої фтизіопульмонологічної МСЕК Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи до Міжнародного дня інвалідів стали готуватися завчасно. Тут провели спартакіаду серед пацієнтів із хворобами органів дихання: вони грали в шахи й шашки. Абсолютним гросмейстером серед пацієнтів з групою інвалідності став Володимир Кібук. Його нагородили хай не спортивним кубком, але чудовою чайною чашкою, а кожного з учасників – канцелярськими наборами.

За 9 місяців 2016 року майже трьом тисячам рівнян уперше встановили групу інвалідності. В останні роки з’явилася нова категорія інвалідів. Це хлопці, що були тяжко поранені на сході і повертаються додому з госпіталів. У 2014 році інвалідами гібридної війни визнали трьох учасників АТО, в 2015-му – 26, за 10 місяців 2016 року – 71.

 

З мистецьких творів, створених золотими руками пацієнтів, у МСЕК на вулиці Дворецькій склали життєствердну мистецьку експозицію. Багато вишиванок нитками і бісером, картини, рушники, серветки, розписи на зрізах дерева. Вінчає виставку ікона Миколи Чудотворця – яскрава, просто світиться у витонченому окладі, майстерно вишитому з бісеру різних кольорів.

– Стараюсь не вживати слово «інвалід», – розповіла про талановитих пацієнтів головний лікар Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи Ольга Смолярчук. – Яка чудова виставка! Так, автори робіт страждають від хвороб, та залишаються активними в житті. Це сильні, мужні, справжні люди. Чи буде правильно вважати День інваліда святом? Але ми хочемо відзначити його, організувати невеличкі урочистості, зробити хоч маленькі подаруночки нашим пацієнтам. Треба довести їм, а разом і оточуючим, що люди з обмеженими можливостями – повноцінні громадяни нашого суспільства.

– Ще кілька років тому наша комісія, яка оглядає хворих з легеневою патологією, тулилася в маленькому приміщенні на вулиці Бандери, – пригадує Людмила Кіпренко, голова фтизіопульмонологічної МСЕК. – Тепер усе змінилося: з’явилася можливість не лише приймати людей у достойних умовах, а й часом створювати для них маленьке свято, як-от до Міжнародного дня інваліда. Хай з гіркуватим присмаком, зате від щирого серця й зі щирим побажанням почуватися здоровими.