Архів новин

Хто переможе в боротьбі за чисту воду? | Газета 7 Днів

Хто переможе в боротьбі за чисту воду?

07.07.2017 11:05
Переглядів:394

Недавня зустріч перед телеоб’єктивами міського голови Рівного Володимира Хомка і доктора наук, директора Інституту водного господарства та природооблаштування НУВГП Миколи Хлапука, їхня розмова про далекий від ідеального стан берегів і рівень забруднення води у річці Устя, Басівкутському озері, маленьких річках та струмках, що протікають у Рівному, як і очікувалося, спричинила резонанс серед громадськості й у колах природоохоронців. 

 

Здається, всім у Рівному відомо, що місто з року в рік вкладає чималенькі кошти в поліпшення стану водних об’єктів і охорону чистоти підземних вод, які залягають під нашим містом. Чимало грошей на природоохоронні заходи було залучено у місто з іноземних грантів, від спонсорів та громадських організацій. Але й цього, виявляється, замало, аби загальна ситуація із чистою водою помінялася на краще.

Роблять свою недобру справу низький рівень культури населення і недієві закони, які дозволяють людям безкарно нищити природу і, зокрема, ріки.

Що є, те є. Та уявіть собі, на що б перетворились наші річка й озеро, якби не ці багаторічні і системні заходи, спрямовані на охорону водних ресурсів і довкілля.

 

«Жива річка – здорові люди, квітуче місто»

Проект з такою назвою здійснили в місті десятиліття тому. На чималій ділянці Усті, що між мостами на вулицях Князя Володимира та Жоліо-Кюрі, провели тільки невідкладні заходи з відновлення природних властивостей ріки: розчистили, наскільки це було можливо, русло, заплави, території, що прилягають до води. Тобто річку, яку люди роками перетворювали на смітник, зробили знову річкою. Місцями, так, як порекомендували вчені, впорядкували ділянки берега ґрунтом, посіяли травичку. А щоби мешканці побачили, яка тепер красива Устя коло них, облаштували зону відпочинку. Щоправда, кілька лавочок і грибочків невдовзі постраждали від агресії вандалів.

То ця ділянка – майже 700 метрів – і досі відрізняється своєю впорядкованістю й чистотою. А коштувало все це понад мільйон доінфляційних гривень. За це заплатили: область – 200 тисяч, місто – 300, недержавний Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України – півмільйона.

А як же інші береги?

– Ми вже розробили проект з укріплення берегів Усті від Басівкутського озера до вулиці Степана Бандери, – розповів міський голова Володимир Хомко. – Для цього будемо застосовувати найсучасніші матеріали. Наразі оголошуємо тендер. Якщо це приживеться і вандали нічого не зруйнують, то так укріпимо в Рівному всю Устю.

 

«Кожна краплина 

має значення»

Це назва іншого екологічного проекту, який ініціювала і втілила в життя громадська організація «Екодім», створена в школі-ліцеї № 19.

– Проект з відновлення природного джерела в районі Боярки неподалік ЗОШ № 27 та № 6, було реалізовано 2012 року в рамках Програми розвитку ООН, – пригадує голова громадської організації Ірина Курченко. – Учні розчистили, облаштували джерело, брали участь у агітбригадах, екологічних семінарах. Їм так сподобалася тема збереження довкілля, що вирішили її продовжити. Наступного року діти підтримали ініціативу міської влади і, виборовши грант від ПРООН, взялися до відновлення джерела в районі Басового Кута на вулиці Марусі Чурай. Ми підключили до цієї справи учнів 14-ї школи та заручилися підтримкою міського голови Володимира Хомка, депутата міськради Анатолія Чугуєвця (який, власне, і був ініціатором проекту), управління економіки міста та його керівника Миколи Киреї. Тепер навколо джерела гарно і зелено. Учителі проводять там уроки біології, екологічні акції.

 

«То це ж органіка – 

не хімія!»

Готуючи цей матеріал, ми зупинилися, щоб сфотографувати той струмок, який діти розчищали на Боярці, у нижній течії, де він впадає в Устю через одне зі штучних водосховищ у районі Гідропарку. Там він уже став таким, як маленька річечка: стрімким, прудким, веселим. 

У воді кружляють рибки, в очереті – дика качечка з каченятами. В такій місцинці поблизу вулиці Малорівненської побачили неначе стежечку. Трава прим’ята, та не витоптана. А запах – наче з туалету.

У тіньочку двоє чолов’яг, одягнених так, ніби ось-ось поралися по господарству. В одного – пляшечка, у другого – пакет із хлібом-салом-огірком.

– Добридень! Нещодавно депутат Чугуєвець розповідав, що у районі Гідропарку по ночах перекачують фекалії із септиків у струмок. Не скажете, ота «стежинка» поряд часом не через таку «асенізацію»? – запитуємо в чоловіків.

– Все може бути, – усміхнувся один із них. – А що в цьому поганого? То ж все органіка, не хімія. 

У мене теж є насос і шланг, як септик набирається – відкачую. Воно природі не нашкодить.

– А ви на вулиці каналізацію не думали проводити?

– На Севастопольській лежить труба, насосна є, але до нас не тягнуть. Як проведуть, підключимось, якщо не буде дуже дорого.

– А хто повинен провести каналізацію до вас на вулицю?

– Водоканал, мабуть. Не знаю, нам і так нормально.

Ось так ми і поговорили…

Згадалися слова міського голови Володимира Хомка зі згаданого нами на початку телеефіру:

– Дуже хотілося б, щоб в Устю потрапляла вода чистіша, ніж зараз. Було б добре забезпечити хороший екологічний стан приток. 

Є багато струмків, які впадають у річку. Було би добре заборонити не тільки забудову коло берегів річки і всіх її приток, але й поля в радіусі трьохсот метрів від неї. Їх розорюють, вносять добрива і гній. А гній для екології нічим не кращий, аніж каналізаційні стоки. І все це пливе в Устю.

 

Більшість рівнян – 

за каналізування

Ми в цьому переконувалися в усіх районах міста, спілкуючись із мешканцями вулиць, де завдяки програмі співфінансування з міським бюджетом мешканці змогли побудувати для себе централізовану каналізацію.

Із 2012 року, коли в Рівному започаткували будівництво каналізаційних мереж на умовах співфінансування міста 

з громадою, в місті 

було побудовано та реконструйовано більше ніж 5 км каналізаційних мереж на 25 вулицях  

та об’єктах.

Вулиця Бориса Шведа тепер виглядає взагалі унікально як для рівненського приватного сектора. Нове гладесеньке дорожнє покриття, широкі тротуари з рівними бетонними бордюрами. Довершують картину яскраво-білі лінії дорожньої розмітки. Ну, а навпроти кожного будинку в рівень із дорогою змонтовані каналізаційні люки.

– Таку красу на нашій вулиці зробили ще торік. Всі задоволені, – розповідає інвалід Семен Петрович. – Мій будинок на розі, то свого часу, років з десять тому, тягнув трубу до гілки, що на вулиці Тувинських добровольців, власним коштом. А що було робити, коли доводилося чотири рази на місяць відкачувати септик? А от сусідам справді пощастило: каналізацію проклали за співфінансування з містом.

– Ми провели каналізацію в 2016 році, – каже пані Юлія, молода хазяйка чепурненького будиночка на вулиці Вінницькій. – Чекали трохи довго, бо такі речі в один день не робляться. Зате тепер нам набагато краще: вигрібна яма була маленька, то її мусили відкачувати щотижня. Це коштувало щонайменше 100 гривень.

Для мешканців Вінницького провулку трирічна епопея з каналізацією теж завершилася торік.

– Збирали гроші і самі проект робили. Найшвидше відбувалися будівельні роботи, – згадує власник ошатного двоповерхового особняка Юрій Іванович. – Для мене це було не дорого, зате тепер ми задоволені. Ті, хто в проекті участі не брав, тепер кусають лікті, ходять поодинці з паперами, щоб підключитися. А я б іще брав з них гроші за оплачену сусідами і містом магістраль.

Літня господарка старенького будиночка, що примостився менше ніж за метр від дороги у Вінницькому провулку, також всміхається, хоч і жаліється у диктофон:

– Мені це було дуже дорого, бо я живу сама, пенсіонерка. Та, дякувати Богові, каналізація вже є. А не під’єднуватися я не могла, бо септик був малесенький, впритул до стіни, просто під хатою. Для мене то був край. Весь сморід йшов у хату, летіли якісь мошки, лізла сирість, стіна стала провалюватися в землю. Коли вигрібну яму засипали, відразу в кімнатах стало чим дихати.

А ось – слова хазяйки просто фешенебельних хоромів на вулиці Дачній:

– У мене септик був. Але коли проводили каналізацію, я заплатила внесок чи не перша. Вже й не пам’ятаю, скільки це коштувало. Та на це ніяких грошей не шкода. У нас був септик герметичний, і дуже скоро набиралася вода, її весь час треба було відкачувати. Ми витрачали на цю справу, мабуть, удвічі більше, ніж зараз платимо за воду й каналізацію разом. А як те все було незручно! То, якби й не було міських програм, я би погодилась зробити все за власні гроші.

Рівняни, які за умов співфінансування з міським бюджетом вже каналізували свої вулиці, – задоволені. Люди переконались на своєму досвіді, що жити в будинку з каналізацією – значить жити у комфорті. Для них, звичайно, це найважливіше. І це – найкраща агітація за будівництво каналізаційної мережі на всіх вулицях міста.

А для міської влади Рівного і для його громади ще важливіше те, що побутові стоки через септики вже не потрапляють у землю і ґрунтові води. І в річку вже не йдуть, і в озеро. Завдяки таким поступальним і цілеспрямованим крокам спільними зусиллями влади і рівнян екологічний стан Усті та Басівкутського озера таки вдасться поліпшити.

Сергій СНІСАРЕНКО

 

 

Одні в річку дивани викидають, а інші стоки зливають

Наприкінці минулого тижня на поверхню Усті знову спливла мертва риба. Причиною масового мору, за результатами лабораторного дослідження, стало перевищення у воді вмісту аміаку.

– Нині міська влада з’ясовує, хто скинув у річку аміак, вміст якого вдвічі перевищив норму, – розповідає заступник міського голови Олексій Хмилецький. – Поки що відомо, що це сталося на ділянці від кафе-бару «Венеція» до піцерії «La Riva». Мертву рибу вже зібрали і відправили на утилізацію на Костопільський ветсанзавод.

Оскільки шлюз біля «Венеції» досі не працює, то, щоб скинути забруднену воду, на цій ділянці річки будуть піднімати шандори, тобто гідротехнічні затвори. Що ж до самого шлюзу, то Олексій Хмилецький повідомив, що оголошено повторний тендер на його ремонт, бо попередній виконавець, підприємство «Теплогазбуд», із цими роботами не справився. Коли шлюз відремонтують, буде можливість регулювати рівень води у річці, а також очищувати її.

Водночас заступник міського голови нарікає на те, що деякі мешканці Рівного безцеремонно забруднюють Устю:

– Всі хочуть, аби річка була чиста. Та бачимо, що в Усті плавають не тільки пластикові пляшки і обгортки, а й столи, ковдри і шини. Вони ж самі собою не потрапили в річку, їх туди хтось кинув. Тим часом окремі рівняни, як-от мешканець вулиці Жоліо Кюрі, провели від будинку до Усті каналізацію і скидають у неї побутові стоки. Отак люди «дбають» про річку, а потім нарікають, що вона брудна.

 

Василь ГЕРУС

 

Публікації рубрики «Довкілля»

здійснюються за сприяння відділу екології 

управління економіки міста.

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
3 + 4 =
More information?

Шість підказок про наші біди і відступництво від Бога

... Далі

І відкрилася правда, куди вели Україну всі наші вожді

 

... Далі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?